— Медова слива або біла медовка — найсмачніша. Плоди ароматні й соковиті. Солодкі, з медовим присмаком, — каже 59-річний Віктор Гаврилюк із Запоріжжя.
— Із дерева маю в середньому 30 кілограмів слив. Дружина готує варення, повидло, компоти, сік закатує, у випічку додає — для всього цей сорт підходить. На заморозку ідеальна. Після розморожування зберігаються форма й смак.
Біла медовка дозріває наприкінці липня. Плоди яскраво-жовтого кольору з білуватим нальотом, вагою 40–50 г.
— Сорт стійкий до посухи й морозів. Недолік — він самобезплідний. Для запилення треба неподалік посадити Угорку ранню або Ренклод Карбишева.
Не любить тіні. Місце їй потрібне сонячне й безвітряне, краще на горбку. Бо надміру вологи не витримує.
— Найкраще садити восени, до кінця жовтня. Тоді дерево встигне до морозів укорінитися й вологи вистачить. Якщо навесні — пізніше почне рости й буде слабше.
Яму під білу медовку викопують завглибшки 60 см. Ґрунт підійде суглинний, піщаний або дерново-підзолистий. Землю змішують із добривами.
— Потрібно 10 кілограмів перегною, 10–15 — компосту, півкіло деревної золи й стільки ж суперфосфату. На дно ями слід насипати шар битої цегли завтовшки 10–12 сантиметрів. Тоді закидати земляну суміш.
Засипає яму до половини. Поливає двома відрами води. Коли ввібралася, вкопує посередині опору. Поряд ставить саджанець. Присипає його рештою землі. Акуратно втрамбовує. Мульчує торфом.
— Поливаю п'ять-шість разів за сезон. Ллю по два відра під дерево. Обрізую тричі — наприкінці березня, у червні й на початку жовтня. Формую крону, видаляю пошкоджені гілки, бічні пагони вкорочую.
1 
1
Коментарі