Поганий приклад тренера

– Хай учить українську, – колега реагує на мої плани про інтерв'ю з тенісистом Новаком Джоковичем.

Кажу, що "пробиватиму" його через наших тенісних менеджерів. А мовного бар'єру бути не може, бо серб розуміє російську мову.

Відбувся цей діалог 2 липня – в День спортивного журналіста. А 15 листопада, після футбольного матчу Німеччина – Україна в Лізі націй, зустрів знайомого. Обговорили поєдинок. Прощаючись, він "завернув" на іншу тему. І несвідомо процитував колегу.

– Хай учать українську. Тоді не програватимуть.

Справді, серед футболістів нашої збірної українською вільно спілкується тільки уродженець Львова Роман Яремчук. Раніше це ж робили лучани Артем Федецький і Анатолій Тимощук, у 1990-х – Олег Лужний, земляк Яремчука.

Найприкріше, що нинішнє покоління народилося чи принаймні формувалося вже в незалежній Україні. Але як тільки доходить до спілкування солов'їною – так зась. Хоча Олександр Зінченко, уродженець Житомирщини, коли поїхав до Пепа Ґвардіоли в Манчестер, швидко опанував англійську. А Руслан Малиновський студіює італійську, щоб краще розуміти партнерів по "Аталанті".

Ні, збірна не почне автоматично перемагати, якщо гравці на офіційних заходах використовуватимуть мову своєї країни. Але ж і виконання гімну нічого не гарантує, а вони щосили співають його перед матчем. І мабуть, вважають, що цього досить.

Тренер української збірної Андрій Шевченко запровадив у команді жорсткі дисциплінарні правила. Шкода, що вживання рідної мови в них передбачене бути не може. Бо й сам наставник – російськомовний. Довів, що здатен вивчити італійську й англійську. А рідну – ні

×