Завтра на Прикарпатті похоронять вбитого підполковника Сенюка

34-річним Тарасом Сенюком, командиром батальйону 95-ї бригади ВДВ, сьогодні прощаються в Житомирі, а поховають у рідній Коломиї. Чоловік прожив у Житомирі кілька останніх років, поки служив в 1-му аеромобільному батальйоні. 3 червня він загинув під час перестрілки з терористами біля Слов'янська. Терористи напали на колону сил АТО, яка прямувала з Ізюма в Слов'янськ. Під час перестрілки було вбито одного українського військового та 13 поранено.

"Ви знаєте, кожен тиждень когось хоронимо. В голові вже не вкладається, скільки можна. Чому стільки наших прикарпатських хлопців лягає? Сенюка привеземо нині пізно у вечері, бо з ним прощатимуться ще у Житомирі. Завтра, о 12 годині, похоронимо на нашому центральному кладовищі в Коломиї, на вулиці Довбуша. На головній алеї виділили місце для захоронення. Тепер називатиметься "Алея Слави", - говорить заступник міського голови Коломиї Тарас Яворський.

В Коломиї живуть родичі Сенюка. Батьки, брат, дружина та 8-річна донька.
Тарас народився і вчився в Коломиї. Потім поступив в Одеський інститут сухопутних військ.
Перше в своє бойове відрядження проходив в 2003 році в Іраку. Служив командиром механізованого розвідувального взводу з дислокацією. З товаришами контролював відрізок ірано-іракського кордону. В 2007 поїхав з миротворчою місією в Косово, колишньої Югославії. З хлопцями патрулювали неспокійні райони, супроводжувати миротворчі колони, чергували на стаціонарних блок-постах. Мав багато нагород від Об'єднаного командування контингенту миротворчих сил.

3 червня в перестрілці з бойовиками під час антитерористичної акції загинув під Слов"янськом.
"Збиратимемо нині спеціальну комісію міської ради. Обговорюватимемо питання допомоги родині загиблого. Його сім'я не була бідною, мати працювала в дитячому садочку, батько підприємець. Але річ не в тому, хоч так матеріально підтримаємо рідних героя", - додає Яворський.
Нагадаємо, за період окупації Росією, Півдня та Сходу України, загинуло вже 42 українських військових. З них 10 житомирських десантників. І стільки ж прикарпатців

×