"У Росії нам шалено заздрять" - як розвиваються сонячні електростанції на Полтавщині

6

 

Торік Україна прийняла Національну енергетичну стратегію. Так держава хоче вирішити проблему енергетичної безпеки, збільшити енергоефективність та розвивати альтернативні джерела енергії — сонячну, вітрову, з біомаси тощо. До 2035 року чверть виробленої енергії має бути відновлюваною.

Щоб заохотити людей ставити приватні електростанції, запровадили "зелений тариф" - за ним обленерго купують електрику у приватників. 1 кВт сонячної електроенергії закуповують за 18 євроцентів — майже 6 грн. За вітрову платять по 11,6 євроцента - майже 4 грн за кіловат.

Як живуть власники станцій, чи вигідно їм продавати електроенергію і що радять для запуску, в репортажі Gazeta.ua.

На Полтавщині зареєстровано 61 приватну сонячну електростанцію. Більшість мають потужність від 10 до 30 кВт.

У селищі Червоний Шлях за 4 км від центру Полтави одну з таких станцій установив переселенець із Криму 47-річний Олександр Андрусенко. З дружиною і двома дітьми переїхав на Полтавщину у вересні 2014 року.

"Із Сімферополя сонячні панелі вивозити не дозволили. Наша електростанція лишилася там. У Полтаву приїхали тільки з одягом. Одразу взявся приводити до ладу хату, щоб родина відчула затишок. Бо стрес мали шалений, - каже Олександр Андрусенко. Зустрічає біля своїх воріт на вул. Лісозахисній. Волосся зачесане назад, на скронях — трохи сивини. Запрошує до будинку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Альтернативна енергія: як отримувати від держави 10 тис. грн щомісяця

"Спершу облаштував автономну станцію, що забезпечує потреби будинку", - показує у ванній 8 чорних акумуляторів на підлозі, та інвертор, що перетворює напругу. - Коли у 2015-му змінили законодавство на користь "зеленого тарифу", вирішив розвиватись у цьому напрямку. Та спершу мусив довести дружині, що варто економити гроші, аби купити електростанцію. Написав бізнес-план. Зрештою вона погодилася. Я продав своє Renault Kangoo і купив обладнання".

У дворі Олександра Вікторовича встановлено високий металевий каркас, на ньому - 54 сонячні панелі, розміщені у 3 ряди. Біля паркану причеплений інвертор. Показує, скільки кіловат на годину виробляє станція в даний момент.

"За цими даними можу відслідковувати, скільки дерев зберіг за ті півтора роки, що підключений до "зеленого тарифу" (символічне порівняння із кількістю дерев, які зрубали б для забезпечення роботи теплової електростанції. — Gazeta.ua). Вже набігло 10 тисяч.

Обурює, коли люди не можуть обгортку до смітника донести, кидають під ноги. Прибираю. Щоб було гарніше біля дому — білю дерева в лісополосі. На зупинці поставив лавку. У селищі побачили, що активний - пропонують то до партії долучитися, то в заступники сільського голови піти. Тільки в політику не хочу, вона спустошує".

У невеликій кухні - червоний скляний стіл. Олександр відкриває кватирку дерев'яного вікна, закурює. Каже, не може кинути, попри астму.

"У літні місяці маю по 5 тисяч гривень прибутку від продажу енергії. Гроші вкладаю у розвиток справи. Взимку електроенергії не вистачає на продаж. Ще й докупити довелося — за зиму заплатив 2600 гривень. На електриці майже все: воду грію бойлером, будинок опалюю двома тепловими насосами. Якось помітив, що тінь від сусідського горіха падає на нижній ряд панелей. Попросив спиляти верхівку, пропонував оплатити автовишку. Відмовили, бо місцеві мешканці продають горіхи, мають на цьому бізнес.
Якось ішли у церковне свято дві пенсіонерки повз мою станцію. Одна каже: "Понастроїли, збирають радіацію". Подруга заперечує — ти ж не знаєш, як насправді. А та: "Батюшка сказав".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Електрику мають лише 30% будинків" - українка переїхала у азійську країну

У нас на Червоному Шляху розташований монастир Московського патріархату. Як тільки приїхали сюди — пішли з дружиною до храму. Там атмосфера була неприємна, а на виході я ледь не зомлів: на дзвіниці висів двоголовий орел, герб Росії".

Олександр Андрусенко допоміг 8 полтавцям запустити сонячні електростанції.

"Для більшості людей 2-5 тисяч доларів — величезні гроші, вкладати в зелену енергетику не готові. Приїздять за консультаціями ті, хто розуміє: справа перспективна. Років за 5, думаю, ми всі купуватимемо електрику в обленерго за європейськими цінами — близько 10 євроцентів за кіловат. Звісно, якщо збережемо сьогоднішній вектор розвитку.

У Росії, до речі, нам шалено заздрять. У них і мови нема про "зелений тариф", не дозволяють продавати електроенергію за вигідною ціною. Люди будують лише автономні станції", - Олександр Вікторович проводить надвір.

 

Повз зупинку "Лісозахисна" проходить місцевий Анатолій Крат. На голові — темний кашкет, тримає сумку.

"На Червоному Шляху нічого не відбувається, це ж спальний район. Отримав зарплату, заплатив комуналку і ждеш наступної виплати. У мене уходить десь 2100 гривень на місяць, хоча система опалення мінімальна, напалюю 250 кубів газу. Друге діло — такі батареї, - показує на станцію Андрусенка, яку видно з перехрестя. - Але простому смертному це не по кишені".

Знайомий пропонує Анатолію підвезти його до Полтави машиною. Не погоджується, каже, йому в інший бік.

"Автобуси погано ходять. У сусідніх Яківцях маршрутки через кожні 15 хвилин, їдуть через весь город. А наші - тільки до центрального ринку. Роботи немає. Хотіли зробити ковбасний цех - санепідемстанція зупинила. Через те багато людей їде на заробітки в Польщу, Німеччину, Голландію, Фінляндію", - прощається Анатолій Крат.

Дістаюся селища Супрунівка. Розташоване на околиці за 10 км з іншого боку Полтави. Біла "дев'ятка" підвозить до двору 62-річного Миколи Пустовіта. Він виробляє сонячну та вітрову електроенергію для власних потреб. Саме повернувся додому. Натискає кнопки кодового замка на металевому паркані. Перед хатою - високий вітряк, встановлений на металевій вежі. Сталевими тросами припнутий до землі.

"Зробив сам. У нас дроти центрального електропостачання слабі, під час бурі їх рве ледь не щороку. А коли є такий вітряк — буря до балди: в усіх нема електрики, а в тебе і тепло, і світло. Проте сусідам не пропоную своєї електрики. Люди бувають коварні, скажуть, що продаю, держава змусить платити податки. Так мені спокійніше", - Микола Григорович засовує руки в кишені розстебнутої куртки. Його погляду не видно — носить затемнені окуляри. - "Махіна важка, сам гвинт важить 400 кіло. Все вкупі — більше тони. Колись токар послабив різьбу на гайці лопасті. Від сильного вітру та вилетіла, вдарила у дерева за двором, зламала. Добре, що не в дах — пробило б зразу".

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Будинок на стовпі: чоловік збудував незвичайне житло

У дворі - дві хати з червоної цегли. На даху однієї — 2 сонячні панелі. Ще 4 стоять у сараї, не змонтовані.

"На ці дві відкладав із пенсії і виплат за пай. Вигоду відчув майже одразу — коли сонце, від них працюють ноутбук і телевізор. Було б гарно, якби Бог дав життя до 120 років — наставив би багато тих панелей. Колись підключу "зелений" тариф, щоб заробляти".

До двору заходить Сергій Запорожець, 34 роки. Він продав Миколі Пустовіту обладнання для сонячної електростанції.

 

"Микола Григорович, я ж вам казав: на сонячну і вітрову енергію різні тарифи, тому і підключати їх треба по-різному. Збирайте ще панелі, щоб підключити станцію хоча б на 3 кіловати", - каже Запорожець. Запрошує подивитися на свою електростанцію. 21 сонячну панель закріпив на даху гаража. 2016-го підключився до "зеленого тарифу". Відкрив бізнес з альтернативної енергетики. Закуповує за кордоном і продає панелі.

"Довелось набити шишки. Складно було розмитнити. Фізичним особам це можна робити тільки в Одесі, а там вимагають грошей удвічі більше, ніж треба. Доводиться платити, бо не розмитнять. Або прийдеться віддавати тисячі за кожен день простою, поки владнаєш із документами. Підключитися до "зеленого тарифу" непросто. У мою ідею не вірив ні батько, ні кум. Та коли побачили, що вдається, теж загорілися, - веде до інвертора, що висить на стіні гаража. Показує, техніка у березні нарахувала 5 сонячних днів. - Вигідно ставити станції потужністю від 10 кіловат. На такій у сонячний місяць можна заробити 4-6 тисяч гривень. Станція на 30 кіловат приносить у місяць до 25 тисяч. Але і побудувати таку значно дорожче, вона окупиться за 4 роки".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українець збудував домашню сонячну електростанцію

З дерев'яних дверей Сергієвої хати вибігає 2-річний Гліб. Просить батька разом помайструвати дрилем. За дитиною виходить Олена, дружина підприємця.

"Чоловік і сам зміг реалізуватися, і людям помагає. Хоче розвиватися", - бере Гліба на руки, сідає в автівку. Сергій Запорожець везе родину в місто на прогулянку.

Найоптимальнішим варіантом є поєднання сонячної та вітрової електростанцій, вважає полтавець 51-річний Віталій Майборода. З ним спілкуємося телефоном.

"Сонячні панелі купив. А вітрогенератор змайстрував сам. За основу взяв 2 розпиляні навпіл 200-літрові металеві діжки. Встановив їх на вертикальній вісі під кутом 90 градусів одна до одної. До "лопастей" під'єднав автомобільний генератор на 24 вольти, акумулятори, контролер, перетворювач напруги. На місяць вітрогенератор може виробляти до 200 кіловат електроенергії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Створили економний мотоблок, який працює на сонячній енергії

Якщо зі схеми викинути акумулятор, самою силою вітру можна нагрівати воду та опалювати приміщення. Треба в автономну систему чавунних батарей вставити електричний тен. У нього направити енергію від генератора. Так отримаємо тепло. На 10 секцій достатньо тена потужністю до тисячі ват. Якщо установку зробити потужнішою, виробленої електроенергії вистачить для опалення квартири чи будинку. Зараз працюю над створенням невеликого вітрогенератора, який можна було б встановити на балконі багатоповерхівки, по типу кондиціонера. Він вироблятиме енергію практично безшумно і безкоштовно", - каже Майборода. Свій винахід планує запатентувати і виготовляти на замовлення.

Фото: Ірина БАБЕНКО

×