Сьогодні, 28 червня на день Конституції України у Вінниці провели фестиваль польової кухні пам'яті вінничанина Тараса Сича. Він загинув 48-річним у Дебальцевському котлі під мінометним вогнем 13 лютого. Там куховарив. Сам виступав проти насильства, в руки зброї не брав. До війни працював будівельником.
В обід у центральному парку учасники фестивалю розгортають польову кухню. Підвозять дрова, мішки з овочами та крупами. Розпалюють вогнище і варять уху, борщ, юшку, куліш, гречану кашу, тушкують капусту. Вінничан пригощають безкоштовно. Приймають лише благодійну допомогу. Кидають від гривні до 50 гривень.
"А кому гроші давати? Скільки коштує ця юшка?" - простягає руку за одноразовим посудом з м'ясною юшкою із яловичини та свинини Людмила Дорошенко. За жінкою вишиковується черга з 30 чоловік.
"Дівчата-волонтери, не висіть на телефоні, а з людьми розмовляйте. Хай не забувають за благодійність. Наші хлопці на Сході потребують допомоги" - кричить чоловік з-за столу в уніформі ресторану.
За півгодини казан з юшкою розливають на 80 порцій. Тим часом напроти така ж черга до грузинської кухні. Там пригощають хлібом з бринзою та сулугуні, хінкалі, чебуреками , супом-харчо та червоним вином.
"Зазвичай раз в місяць виходимо погуляти. Ми й не знали, що тут таке відбувається. Хотіли вже додому їхати, то вернулися назад. Побачили, що народ сунув " - Аліна Войнаровська з чоловіком Юрієм та сином Даміром смакують хінкалі. Їх забрали останні порції.
В цей час розпочинається концерт з військовим оркестром. Лунає гімн України. Вінничани, які пригощаються біля польової кухні на нього не зважають. Навколо багато військових. За мить до одного з них підходить 11-річний Руслан Бакалейник. Дарує одному з них власноруч пошиту іграшку з камуфляжної тканини у вигляді солдата з блакитно-жовтою стрічкою.
"ЇЇ буду берегти усе життя" - прижимає до рук іграшку айдарівець Сергій Шевчук. До нього підбігає товариш. З ним пройшов весь майдан. Міцно тричі обіймаються і жмуть руки. На очах – сльози. Дивуються, що служать в різних взводах, але в одному батальйоні. Про це не знали.
Кухарі обласного департаменту МНС насипають в пластиковий посуд куліш та борщ. Кажуть, точно такий готують бійцям АТО.
"Я дитина війни, а такого кулішу в житті не їла. Це просто неймовірно. Вдома вже й не треба думати про вечерю. Добре, що мене подружки вивели прогулятись" - підморгує подругам вінничанка Валентина Михайлівна.
Біля польової кухні двоє дітей їдять борщ та гречану кашу з свинячими реберцями.
"Приїхали додому на все літо до мами. Були плани сьогодні піти до тітки на день народження. Відмовились від іменини аби скуштувати польової каші" - говорить Ірина Ніколаєва з Санкт-Петербургу.
"Пам'ятаю , як він готував нам. Найбільше любила його смажений перець. Усе було дуже смачно. Зажди хотів нас здивувати. Іноді здається, що він зараз прийде і все буде як раніше. Нікому не сказав, що пішов на майдан. Лише, коли повернувся. Коли йшов на війну, то ми не могли йому заперечити. Його очі були вже там" - згадує донька Асенія.
З лавки встають Лілія Расенко з чоловіком Валерієм Зо. Йдуть додому, тримають на повідку доглянуту собаку.
"Ніколи не думали, що плов з родзинками такий смачний. Але то іодна сторона фестивалю. Інша, коли уявиш, що та війна дійде до нас. Буде не до їжі. Сумно і страшно, що не пожили у відремонтованій квартирі. Є дуки вирити яму, є сім соток городу. Доведеться собаку усипити. Не можу дивитися на скалічених і кинутих тварин" - витирає сльози жінка.
За три години люди розходяться. У парку починають святкувати День молоді.
1 
1
Коментарі