На Полтавщині на лісній поляні біля селища Оржиця пройшла військово - історична реконструкція "Оржицький котел". Реконструктори присвятили її подіям вересня 1941-го. Тоді армія Вермахту взяла в оточення Оржицю разом із оточуючими селами. Червоній армії доводилося під пострілами і бомбардуванням із повітря пробиратися із оточення, форсувати болота, будувати дамбу через річку Оржицю. Нерівна, з великими втратами для червоноармійців, боротьба тривала до 23 вересня 1941-го року.
"Це була Київська стратегічна оборонна операція. Загалом у ній брали участь триста тисяч бійців радянської армії. Лінія фронту була дуже розтягнута від Чернігова до Кременчука. Коли відступали українські війська з-під Києва, то німці прорвалась через Кременчук і пішли до Лубнів і Лохвиці на Полтавщині. А з півночі зайшла танкова армія німецького генерала Гудеріана. Так радянську армію взяли у кільце. Лише після цього Сталін дав дозвіл на вихід. 26-армія під командуванням Федора Костенка була потужною, але надто розтягнулася. Ще й почалась паніка, бо через постійні дощі розкисла земля, у якій застрявала техніка. Місцеві у цей час теж відступали — гнали скотину. Але у Лубнах їх чекала армія Гудеріана, тому їх всіх без розбору вбивали. Костенко залишив усіх поранених та загиблих в околицях. Із 50-тисяч бійців, які були біля Оржиці вдалося прорватися лише 200 бійцям. Непристосовані або тилові підрозділи були знищені чи взяті у полон. Із трьохсот тисяч чоловік — вийшло лише близько сорока тисяч. Хоча німцям були потрібні українці як робоча сила. Їх відпускали з полону, якщо за чоловіка просила дружина, або він підписувався, що не буде брати зброю до рук. Але 1943-му вони всі стали зрадниками Радянської армії. Були гарматним м'ясом на передовій" - розповів Влад Таранець, керівник київського клубу реконструкції "Червона зірка".
Близько 200 учасників з Харкова, Дніпропетровська, Києва та Полтави прибуло на місце заходу за два дні. Так зробили, щоб налагодити побут у двох таборах, провести репетицію та просто відпочити. Німці за день до реконструкції чистили зброю: автомати, гвинтівки, пістолети та ручні кулемети. Вся зброя — оригінальна, заряджається холостими патронами. Поруч стояв ряд мотоциклів "БМВ" та "Зундап". Із колонки на весь табір звучали німецькі військові марші.
Увечері, напередодні реконструкції до табору німців приїхали пофотографуватися молодята з Оржиці. Вона — у білій сукні, він — у синьому костюмі. Пару посадили за стіл, робили антуражні фото. На них німці пригощають пару сосисками та горілкою, дають потримати зброю.
"Ото чудні, на фоні прапора зі свастикою фотографуються. Хай ще фотки у соцмережах виставлять. То шуму буде — фашисти весілля справляють. Таке й я сфотографуюся, подражню росіян" - сказав білявий хлопець років 25-ти. Приїхав подивитися на реконструкцію.
Найвищий учасник серед усіх реконструкторів — радянський кулеметник дядя Міша. Має 2,06 метрів зросту. Залюбки знайомився та фотографувався з усіма.
На вечерю німці чистили картоплю, у казані тушкували зі свининою. Їли ковбасу та копчену курку, сир. Меню противники мали майже однакове. Червоні у таборі пили трав'яний чай. Його заварили у старовинному самоварі.
У таборі червоноармійців зробили пункт збору допомоги для захисників батьківщини — бійців АТО. Є реконструктори, які загинули у зоні проведення АТО. Леонід Бондар із радянського табору протягом усієї війни вивозить тіла загиблих із Донбасу. У самій Оржиці функціонує пошуковий загін, що знаходить останки солдатів в околицях "котла" за допомогою металошукачів. У минулому році розкопали 20 останків. У цьому — двох солдатів. Усі останки ідентифікують.
У радянський табір учасники прибували до вечора. Близько 20.00 приїхала група з Кіровограду. Сивий чоловік років 70-ти поправляв плащ-палатки — елементи радянської форми, своїм синам Борису та Євгенію. Вони реконструюють Червону армію разом із батьком. У німців теж є покоління реконструкторів. У єфрейтора Юрія Івановича із німецької армії — син і зять.
Наступного дня реконструкція тривала годину. Навколо поля бою зібралося близько 300-от глядачів. Саме поле охороняла міліція. Червоноармійці тікали від німців. Потім провели невдалу контратаку. Їхніх солдат брали у полон та розстрілювали. Жодного убитого німця не було. Пораненим солдатам Вермахту санітари давали напитися води та потім їх евакуйовували мотоциклами з полю бою.
2 
1
Коментарі