Повз сміття та хати - куди веде дорога від Ротонди. Фото

8

Фото: Ярослава Фоніна

Піднятися до Білої Альтанки, що у Полтаві, можна не лише повз Соборну площу. З протилежної сторони до самої Ротонди ведуть сходи та крутий спуск, закритий від сторонніх поглядів деревами. То - провулок Мазуровського.

"Хто зна, хто той Мазуровський. Знаю, художник є такий - баталіст. Але сам він поляк, тож навряд на честь нього називали б провулок у Полтаві", - прокоментувала Галина Сивір. Жінку зустріла якраз у провулку - розповіла, що ходить цією дорогою щодня. Їй дуже зручно з Подолу підніматися в центр.

Сам провулок вузький, близько 500 метрів довжиною. З обох боків розлогі дерева. За їхнім гіллям подекуди проглядаються старі деревяні паркани, проте самих хат майже не видно.

Починається провулок зі сходів. Вони заасфальтовані, проте покриття, видно, що старе. Місцями асфальт потрісканий, багато ям. У такому ж стані і бордюр. З обох боків сходів ділянки, які влітку вкриті травою. Проте зараз багато неприбраного пожовклого листя, серед якого видніються пляшки з-під пива.

Десь за деревами загавкала собака і стало чути чоловічий голос.

 

"Фу! Фу, я тобі сказав! От бісова собака!" - відчинилися ворота одного із дворів, яких раніше через високі кущі та дерева не помічала. На вулиці показався напіводягнений чоловік із голим торсом. У руках тримав ночви, наповнені брудною водою. Розмахнувся і виплеснув вміст майже мені під ноги. На мить зустрілися з ним поглядом, чоловік знітився і швидко повернувся у двір. Увесь час за ним бігав маленький чорний собака.

Навпроти двору цього чоловіка - окрема вузенька доріжка, яка веде хати брудно-коричневого кольору. Якби не випране простирадло, що висіло поруч із вхідними дверями, та кілька светрів поруч - хату можна було сприйняти за покинуту.

До хати не підійшла, а спустилася далі. Сходи вже проминула, почалася заасфальтована доріжка. Та веде одразу до вулиці Небесної Сотні на відрізок, відомий серед полтавців як "бруківка".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У центрі міста на лавку посадили міні-банкіра - фото

"Я тобі казала! Увечері ми йдемо!", - долетіли до мене уривки розмови чоловіка і жінки, що спускалися провулком за кілька метрів попереду. Одягнені обоє у джинси та спортивні куртки. Жінка в руці стискала цигарку, чоловік - пляшку пива.

"Сама напросилася - сама і йди!" - голосно відповів чоловік. Він зробив останній ковток із пляшки та викинув її прямо за бетоний блок, що лежить попід заасфальтованою доріжкою. Жінка ляснула чоловіка по плечі і далі, поки я могла їх бачити, йшли мовчки.

За бетонним блоком пляшку чоловіка навіть не було видно - місцеві зробили там стихійне звалище. Видно, що двірники там не прибирали - деяке сміття вкрите пліснявою і навіть мохом.

 

"Скільки себе пам'ятаю, завжди так було. А взимку тут ще й пройти ніяк буде. Усе вкрите льодом. Частов дитинстві на дупі тут з'їжджали", - розповів полтавець Євген, якого зустріла на виході з провулку.

×