"Він умів любити" - півтисячі львів'ян провели в останню путь культурного діяча Маркіяна Іващишина

25

Фото: Валерій Шмаков

23 травня у Львові прощались із засновником мистецького об'єднання "Дзиґа" та провідником "Революції на граніті" Маркіяном Іващишином. Культурний діяч раптово помер 21 травня у 52-річному віці. У нього обірвався тромб.

О 12.00 біля церкви Пресвятої євхаристії УГКЦ у центрі Львова зібралось майже півтисячі рідних та друзів культурного діяча. Несли букети живих квітів.

"Я йому часто жалілась, що мій дворічний син прокидається щоранку о шостій. Марек сказав тоді: "Діти знають, як краще. Тому вони прокидаються із небесними світилами". А ще, своєму сину, 17-річному Остапові казав:"Сину, основне бути добрим". Мені це запало в душу. Так і свого виховую", - розповідає художниця та режисерка 32-роки Ольга Поворозник. Стоїть неподалік собору. Тримає півонії.- Іващишин, був першим, хто заплатив мені гонорар за відеозйомку. Це було 10 років тому, я лише починала знімати. Відправив мене на джазовий концерт до Києва, де я мала зняти один із гуртів. Те відео було б найкраще у моєму житті, якби я не забула ввімкнути запис. Звісно була розчарована. Було мені й страшно, що скаже Маркіян. Але він оплатив мені дорогу та навіть дав гонорар.

Востаннє на Маркіяна вилилось дуже багато критики, через "Дзиґу". Об'єднання переживало не найкращі роки. Це свого роду економічна поразка, це те що культура переживає зараз у країні. Іващишин мусив її продати. Люди ображались і засуджували, але вони не були у його становищі, тож не можуть об'єктивно судити".

Біля входу у собор стоїть голова правління громадського об'єднання "Вірменська-Тридцять П'ять" 39-річна Соломія Чубай. Світло-русяве волосся акуратно заплетене у колосок. Очі заплакані.

"Маркіян побачив мене вперше на похороні мого батька Григорія Чубая. Мені було 2,5 роки, - каже Соломія Чубай. - Моя мама, Марія, була його класною керівничкою. Казала, що він і в школі був значимим. До нього прислухались і однокласники, і вчителі".

Родина Соломії Чубай близько спілкувалася з Іващишином.

"Коли у "Дзизі" почали проводити ремонти, я часто забігала туди. Ніби додому. Просилась до Маркіяна на роботу. Запропонував посаду прес-секретаря "Дзиґи". Завжди хотілось його обіймати. Спочатку боялась, робила це дуже обережно. А потім, коли хотіла — підбігала, цьомкала. У нього на такі ніжності була одна відповідь — хрипло посміхався. Людям довкола здавалось, що йому це не потрібно, що він не любить сентиментів. Але я знаю, що Маркіяну подобалось".

Вмів сильно образити. Але коли вибачався - це було справді відверто та щиро. Був дуже стабільним. У "Дзизі" мав свій улюблений столик, за яким постійно сидів. Увесь час пив із однієї склянки один і той же ж алкоголь, курив лише одну марку цигарок. Носив один і той же ж одяг. Смачно готував, вигадував нові рецепти. Багато із них були у меню "Дзиґи" та "Квартири 35". Любив малювати та грати на дримбі. Бувало сідав за свій столик у "Дзизі" та дримбував годинами. Ніколи мав матеріальних інтересів у житті. Був без квартири, машини".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Вибивав більшу зарплату для артистів": прощаються з екс-міністром культури

Жінка поправляє пасмо волосся, яке вибилось із колоска. Згадує, що востаннє бачила Маркіяна Іващишина 12 травня на День матері.

"Ми обговорювали серіал про дитину-аутиста. "Подивись, він мені нагадує твого сина, Олексу" - казав Марек. На прощання обійняла та поцілувала його".

Служба закінчується о 13.00. Чоловіки зі Студентського братства несуть труну на плечах до чорного катафалку. Обережно кладуть всередину. Закривають двері та формують колону.

Попереду жінка у українському строї несе на вишитому рушнику хліб. Далі йдуть двоє молодих чоловіків із фото Маркіяна Іващишина та хрестом. Позаду - люди із квітами, катафалк, за ним - родичі та знайомі. Колона розтяглась більш ніж на 50 метрів. Рух на дорозі регулювали патрульні.

Майже через півгодини процесія підходить до Личаківського цвинтаря. Після похорону слово взяли мер Львова Андрій Садовий, екс-голова Львывської облдержадміністрації Олег Синютка, близький друг Іващишина Влодко Кауфман та товариші із Студентського братства. Хліб, який несла жінка на початку процесії, давали скуштувати присутнім.

"Познайомився із Маркіяном Іващишином 26 квітня 1989-го біля пам'ятника Івану Підкові. Це був мітинг, присвячений річниці Чорнобильської аварії. Марек був перший, кого я побачив. Виглядав точнісінько, як зараз, тільки був трохи молодшим, - розповідає близький друг покійного 47-річний Сергій Бащук. Під деревом ховається від дощу, який розпочався під кінець похорону. - Ми із ним майже родина. Марек - хресний тато мого старшого сина. Бачились часто, але не так, як би мені хотілось. Мали по-сусідству старенькі дерев'яні гуцульські хати в Карпатах. Тішився, коли мали нагоду разом поїхати туди. Гуляли, ходили по гриби і багато-багато говорили.

Бачились і на річницю створення Студентського братства. Сиділи за одним столом. Разом бігали пляшку купувати. А в суботу, 18 травня, ще до півночі стояли на вулиці, багато говорили і "допивали на капоті". Думаю, він пішов у радості, усе закінчивши. Бо умів любити".

У покійного залишилася дружина Ярина та 17-річний син Остап.

×