Жителька Черкас 26-річна Ірина мріє повернутися з Італії в Україну. В цій країні бушує епідемія коронавірусу. Останній місяць Ірина працювала в містечку Алессандрія поблизу Мілана.

"Їжджу до Італії на заробітки останні три роки, – розповідає. Прізвище не хоче називати – Постійно працюю в Ломбардії. Продаю в ресторані каву. Три місяці працюю, а потім повертаюся. Востаннє поїхала 11 лютого. Десять днів відпрацювала без ексцесів. А потім почалася епідемія. Батьки писали й телефонували щодня. Вимагали повернутися в Україну. Я вирішила зачекати ще два тижні. Тепер гірко жалкую. Ми опинилися в червоній зоні карантину. Нікого не впускають і нікого не випускають. Заробітків немає ніяких: магазини, кафе й ресторани працюють з 6 ранку до 18 вечора. Потім місто вимирає. Ситуація нагадує фільм жахів. Днями збунтувалися ув'язнені в тюрмах, бо їм скасували побачення. В місті Модена напали на охоронців й убили трьох. Сьогодні мої подруги спробують виїхати в Україну. Якщо в них вийде, я поїду наступного дня. Ніколи не думала, що мріятиму про таке".

Ірина каже, що італійці дуже налякані.

"Згадують про іспанку (штам грипу, який в 1918-19 роках убив від 50 до 100 мільйони людей), епідемії чуми й холери. У нас найбільші страхи – Голодомор і репресії. А в них – епідемії. Місто потьмяніло вмить. Немає традиційних італійських веселощів, жартів, сміху".

Дівчина каже, що повертатиметься через Польщу.
"Телефонувала знайомому перевізнику, щоби їхати бусом. Каже, що всі рейси скасовано, всіх, хто прибуває з Італії довго й нудно перевіряють. Тому полечу на Варшаву. Нехай поляки перевіряють. До них більше довіри. Бо подивилася на кадри із Нових Санжар і стало лячно. Побуду вдома кілька місяців, а тоді подивлюся по ситуації".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Кинув землею в "слугу народу". В нього розпочалася паніка".

×