"Керівництво Москви опинилося в скрутному становищі" - що пише світова преса

Аналіз британських аналітиків та українських військових про те, що допомогло Україні вистояти у перші місяці війни, і які уроки мають винести армії країн НАТО. Результат початку війни був не визначений і міг піти іншим шляхом. Продовжуються важкі бої навколо Бахмута, який зараз став центром війни. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Чому війна в Україні вчить західні армії?", The Economist, Велика Британія

30 листопада лондонський аналітичний центр RUSI опублікував звіт про уроки перших п'яти місяців війни – періоду, коли Україна здебільшого займала оборонну позицію. Автори, зокрема Михайло Забродський, український генерал-лейтенант, та кілька аналітиків RUSI, мали широкий доступ до українських військових даних та процесів прийняття рішень. Їхні знахідки малюють складнішу картину, ніж популярне уявлення, що російська орда втікає від спритних українців.

Вторгнення не вдалося, але результат не був передбачений. У російській армії на кожного українського військового припадало 12 російських на північ від Києва. Росія атакувала з повітря 75% стаціонарних об'єктів ППО України за перші 48 годин війни. Російська кібератака успішно порушила супутниковий зв'язок України. Київ витримав цей первісний бліцкриг здебільшого тому, що передбачливо розосередив свої запаси боєприпасів із основних арсеналів за тиждень до вторгнення, причому ці зусилля прискорив за три дні до війни. Авіація та засоби ППО були розосереджені протягом кількох годин після атаки. В результаті, було вражено лише десяту частину мобільних об'єктів ППО.

На щастя, російській військовій розвідці потрібно було два дні, а іноді й набагато більше, щоб відправити дані про нові цілі до командного центру в Москві й завдати нового удару.

 

Перший урок, маскування. Його складно провести - різні типи датчиків, такі як оптичні камери, що вловлюють рух, тепловізійні, що ловлять тепло, і електронні антени, що ловлять радіовипромінювання, можуть знайти навіть добре заховані війська. Інше рішення - використання укріплених конструкцій, таких як бетонні доти і бункери. Але вони прив'язують солдатів до місця. Найкращий спосіб вижити - розосередитись і рухатися швидше, ніж ворог зможе вас помітити. Навіть український спецназ, який діє невеликими групами, виявляють російські дрони, якщо ті надто довго залишаються на одному місці.

Всупереч поширеній думці, протитанкові ракети Javelin і NLAW не врятували становище, попри те, що їх широко показували у відеозаписах першого тижня війни. Як і турецькі дрони Bayraktar, які щосили намагалися вижити після третього дня.

"Пропагандистська цінність західного обладнання була дуже високою на початку війни. Насправді воно не мало істотного впливу на перебіг бойових дій до квітня. Вирішальний чинник був прозаїчним. Що зупиняло росіян на північ від Києва, це те, що дві артилерійські бригади щодня били по них зі своїх стволів", - каже Джек Уотлінг із RUSI, один із авторів звіту.

Другий урок, ключова роль артилерії – думка, що протвережує, для західноєвропейських армій, чия вогнева міць різко скоротилася після закінчення холодної війни. За підрахунками Міжнародного інституту стратегічних досліджень, ще одного лондонського аналітичного центру, з 1990 до 2020 років кількість артилерійських знарядь у великих європейських арміях скоротилася на 57%. Арсенал України був значним. Вона розпочала війну з більш ніж 1000 ствольних артилерійських систем та 1680 реактивних систем залпового вогню. Це більше, ніж мали Велика Британія, Франція, Італія, Іспанія та Польща разом узяті. Це були найбільші артилерійські сили у Європі після Росії. Основним обмеженням були боєприпаси.

Україна підтримувала "артилерійський паритет" близько шести тижнів – набагато довше, ніж могла б майже будь-яка західна армія за тих самих обставин. Потім у неї почали закінчуватись снаряди, що дало Росії десятикратну перевагу в масі вогню до червня. Цей дисбаланс зберігався, доки Україна не отримала передові західні артилерійські системи, включаючи американські HIMARS.

 

"Рівні споживання артилерійських снарядів у бойових діях високої інтенсивності залишаються надзвичайно високими", - зазначають автори.

Небагато західних країн мають можливість виробляти нову зброю, запасні частини та боєприпаси в необхідному обсязі.

"Члени НАТО, крім США, не мають сильних позицій на цих фронтах", - йдеться у звіті.

Третє, дрони зіграли життєво важливу роль, але переважно для розвідки, спостереження і рекогносцировки, а не для ударних місій. Російські підрозділи, які мали власні безпілотники, могли відкрити "дуже швидкий вогонь", вражаючи цілі протягом трьох-п'яти хвилин після виявлення - напрочуд швидкий цикл "виявлення-удар". Час для підрозділів без дронів – близько півгодини з меншою точністю.

Але головний урок України в тому, що армія потребує більше дронів, ніж вони думають. Близько 90% усіх безпілотників, які використовували ЗСУ з лютого до липня, було знищено. Середня тривалість життя безпілотника з нерухомим крилом – приблизно шість польотів. Простішого квадрокоптера - жалюгідні три. Таке виснаження знищило б аерофлоти європейських армій за лічені дні.

Українці віддають перевагу дешевим і простим системам, які можна розглядати як майже одноразові, а не крихітним паркам великих та дорогих дронів з великими двигунами на рідкому паливі, оснащеними передовими датчиками. Це вимагає більшої кількості навченого персоналу, що вміє керувати ними, і більш спокійного ставлення до їхнього використання у мирний час.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Перемога наступного року – оптимістична перспектива" – Конрад Музика

Війна також показує, як дрони можна перемогти. Один із підходів – старомодний обман. Українці виявили, що коли росіяни позначали позиції лазерними цілепокажчиками, вони могли у відповідь запускати димові шашки, щоб приховати своє місцезнаходження. Але це також засліплювало оборонну частину. Найважливіший спосіб протидії дронам – засоби радіоелектронної боротьби, РЕБ - зброя, невидимість якої на полі бою залишила її в тіні.

Російські РЕБ змусили Україну обмежити використання своїх дронів. Теоретично їх можна дистанційно пілотувати над російськими цілями та відправляти живі кадри до артилерійського підрозділу. На практиці радіовипромінювання, необхідне для навігації та зв'язку, як дрону, так і наземної станції, може бути виявлено, а в деяких випадках порушено за допомогою електронної атаки. Натомість Україні довелося запускати багато своїх дронів за заздалегідь встановленими маршрутами, а дані завантажувалися після повернення. Часто це відбувається через кілька годин, коли ціль вже пішла. Українські дані кажуть, що лише третина місій безпілотників – успішна.

"Росія відправляє сотні нових військових на східний фронт України", The Wall Street Journal, США

Андрій Єрмак, голова Офісу президента України, заявив, що ПВК "Вагнера" відправляє сотні бойовиків, зокрема, засуджених, на передову в Бахмуті.

ПВК "Вагнера" відіграє важливу роль у нападі на Україну. За даними США, 100 тис. російських військових загинули чи поранені з початку вторгнення. Стільки ж в українських військах.

У міру зростання втрат, ПВК "Вагнера" та її засновник Євген Пригожин відіграють дедалі помітнішу роль у війні.

 

Бої навколо Бахмута спустошили місто, подібно до окопної Першої світової війни. Ситуація на Донбасі, а також атаки Росії на українську електромережу та іншу інфраструктуру можуть визначити наступну фазу війни у суворі зимові місяці.

"Ситуація на фронті складна. Незважаючи на надзвичайно великі російські втрати, окупанти намагаються наступати на Донеччині, закріпитися на Луганщині, рухатися на Харківщині, щось планують на півдні", - заявив президент Володимир Зеленський.

 

Генштаб ЗСУ заявив, що у Бахмуті та Авдіївці Росія "продовжує зосереджувати основні зусилля на проведенні наступів". Генштаб назвав понад десять місць навколо двох міст, де йдуть атаки росіян.

Незважаючи на те, що російські сили перевершують українців у озброєнні, українські захисники утримують оборону в Бахмуті з того часу, як влітку війська РФ почали наступ. Місто стало центром війни, незважаючи на те, що російські війська, схоже, окопалися на зиму в інших місцях вздовж лінії фронту на сході України.

Військові аналітики кажуть, що керівництво в Москві перебуває під тиском потреби перемоги після того, як українці звільнили свої території внаслідок двох масштабних наступів.

За словами військових аналітиків, останніми днями російські сили досягли деяких поступових успіхів. Інститут вивчення війни заявив у вівторок: "Російські війська досягли незначних успіхів навколо Бахмута 29 листопада".

"Близько 90 російських мобілізованих у російському полоні в Луганській області за відмову воювати", The Insider, Латвія

Близько 90 російських мобілізованих, які відмовилися йти на фронт, тримають вже місяць на території колишнього дитячого табору "Берізка" в селі Макарове Луганської області. У розмові з рідними військові розповіли, що їх не годують, не дають води та намагаються ламати фізично та психологічно.

"Не знаю, що з нами буде. Нас 88 людей. Документи не віддають, до Ростовської області не вивозять. Роблять все, щоб вивезти нас на передок", - каже один із них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політичне завдання з Кремля – взяти Бахмут" – Іґаль Левін

Після мобілізації, після трьох діб навчань, чоловіків забрали копати окопи, а 31 жовтня їх обстріляли, їх машину розбомбили. Три доби вони лежали в полі, з автоматами. Потім командир наказав їм повернутися назад на передову. Більшість відмовилися, після чого у них забрали зброю та посадили у таборі.

Там їм загрожує військова прокуратура та командири, які змушують підписати контракт на три роки. Коли намагалися записати відео, один із командирів помітив і розбив телефон.

Після оголошення в Росії мобілізації у соцмережах з'явилися десятки відео, в яких російські мобілізовані скаржаться на погане ставлення, відсутність обмундирування, виплат та навіть їжі. Вони не хочуть йти на війну з іржавою зброєю 1970-х і без підготовки.

×