"Головний удар з боку РФ буде найближчими тижнями" - Олег Жданов

Ситуація навколо Бахмута на межі критичної. Є загроза оточення наших військ. Вона така, бо на півдні від міста російські війська продавили нашу оборону. Росіяни рухаються в напрямку Часового Яру, щоб вийти на трасу Бахмут-Констянтинівка.

Оборона Бахмута залежить від того, чи зможуть ЗСУ зупинити ворога в напрямку села Іванівське. Якщо його втримаємо, місто може далі оборонятися. Якщо ні, доведеться відходити з Бахмута.

Протягом останніх тижнів багато говорять про можливий наступ росіян.

Я не бачу такого. Наша розвідка теж не спостерігає ніякого нового ударного угруповання на будь-якому з можливих напрямків. Відбувається активізація боїв на донецькому і частково луганському напрямках. Принаймні, на Лиман. Там є російські війська. Але ударної броньованої групи не створили навіть там.

Маємо потужний наступ, який ще нарощується з боку росіян. Він буде тривати у найближчі тижні. Це й буде головний удар з боку РФ. Йдеться про атаку на Бахмут – від Вугледара до Кремінної. На цій ділянці окупанти будуть давити.

Можливо, росіяни спробують застосувати атаку десь на запорізькому напрямку як відволікаючий маневр. Але слобожанський, сіверський, поліський і волинський виключаю. Там на сьогодні немає ударних груп, які б могли здійснити вторгнення в Україну.

Йдеться про бахмутський натиск на ділянці від Кремінної до Вугледара. Там буде нарощування зусиль з боку РФ. Вони на даний час не сформували на жодному іншому оперативному напрямку ударного угруповання. Для того, щоб наступати у найближчі тижні, існує лише одна ця ділянка.

Ні, не зовсім згідний. Частину техніки вже отримуємо. Особливо деякі танки радянського зразка, іншу техніку. Тому вже перемелюємо ворога. Це озброєння почали отримувати одразу після завершення останньої зустрічі в форматі "Рамштайн". БМП західного зразку так само.

Думаю, це більше їхня оцінка схильності росіян планувати наступи, базуючись на конспірології та знаменних датах. Один із улюблених прийомів Володимира Путіна планувати щось до певної річниці. Відповідно до традицій СРСР. З одного боку, це погано для них, а з іншого – добре для нас. Бо війною, зі сторони Росії, керує один політик. Не враховує всі воєнні аспекти, через що російська армія терпить численні поразки, робить фатальні для себе помилки.

Пріоритетом для російських сил є зараз наказ Путіна захопити до березня всю Донецьку та Луганську області. Незважаючи на втрати. Ні міністр оборони РФ Сергій Шойгу, ні головнокомандуючий російських окупаційних військ в Україні Валерій Герасімов не можуть відмовитись від виконання цього наказу.

Десь через два місяці. Можливо, трішки довше. Тоді отримаємо всю техніку, яку нам обіцяли в останніх пакетах військової допомоги. Якщо порахувати по кількості, тоді зможемо сформувати додаткових 5-6 бригад.

Це десь 180 артилерійських систем. Більше 300 танків. Та близько 250 бойових броньованих машин. Це буде доволі потужний резерв. Його можна застосувати, зокрема, в контрнаступальній операції.

Ні. Принаймні, найближчим часом. Росіяни можуть спробувати відновити наступ в районі Вугледару. Хоча після поразки, яку там отримали, сумніваюся в цьому. Але не виключаю такий варіант.

Із нашого боку, тим більше - ні. Найближчими тижнями головне завдання для наших сил – вдало провести оборону, утримати всі рубежі, і нанести максимального ураження військам ворога. Тому навряд чи підемо в контрнаступ у найближчі тижні.

РФ буде намагатися наростити наступальний тиск на ділянках біля Бахмута. На запорізькому напрямку, схоже, росіяни будують глибоко ешалоновану оборону для утримання цих територій.

Не те, щоб не дати зібрати сили, але максимально втримати свою територію. Водночас нанести максимальної шкоди російським окупаційним силам. Говорячи простою мовою, наше завдання зараз – перемолоти якомога більше російських військ.

Підняти питання передачі нам авіації або ракетних систем дальньої дії. Час спливає, й підходить пора, коли потрібно передавати саме такі види озброєнь.

Навряд чи допоможе. Президент США приймає стратегічні рішення. Він не їде вирішувати щодо авіації. Радше його затвердить, коли відповідне запропонує Пентагон. Байден покладається на міністра оборони Ллойда Остіна, який веде зустрічі в форматі "Рамштайн", спілкується через голову Об'єднаного комітету начальників штабів США Марка Міллі. У його команді є кому приймати відповідні професійні рішення.

Думаю, в кінці лютого може бути політична тристороння зустріч президентів США, Польщі та України – Анджея Дуди, Володимира Зеленського та Байдена у Варшаві. Там можуть вирішувати політичні та стратегічні питання. Наприклад, подальші кроки у загальному характері бойових дій, наступні дії щодо відновлення України, участь в цьому країн-партнерів.

Питання літаків, можливо, піднімуть, але від президента США потрібне тільки "так" або "ні", якщо йому запропонують відповідні рішення військові.

У Пентагона є свій план перебігу воєнних дій в Україні, із якого виходять їх ідеї щодо військових поставок та всієї воєнної кампанії. Для кожного озброєння, в їхній логіці, є свій час. Позитивні рішення щодо передачі нам ракет та авіації десь на підході.

В американців є своє бачення на війну. Вони, можливо, ним діляться з президентом Зеленським або головнокомандуючим Валерієм Залужним. Ми з вами, як пересічні громадяни, можемо обговорювати ці теми. Нам би хотілося, щоб передачі були вже сьогодні й зараз. Але всьому свій час.

Для Білого дому, насамперед, перемога означає, щоб РФ погодилася на ті умови миру, які будуть висувати США або умовний колективний Захід. А для нас перемога буде полягати у виході на кордони 1991 року. В принципі, наші цілі близькі та більш-менш співпадають. Вашингтону потрібно максимально послабити Москву.

Можливо, в США зараз хочуть знайти шляхи, як можна взяти під контроль ядерну зброю росіян. Це завдання мінімум. А максимум – забрати її в РФ. Щоб перестала бути ядерною державою, не загрожувала світу. Щоб більше не створювала подібних проблем для провідних країн світу. Цього можна досягнути тільки через повний розгром російських військ в Україні. А це може дати нам змогу вийти на кордони 1991 року. У такому порядку я б розглядав перемогу.

Почнеться все з прориву російських оборонних лінії. Тоді їх фронт посипеться на одному з напрямків. Надалі може спричинити суцільний обвал, як це було в Харківський операції. Можливо, не з такою миттєвою швидкістю, але схоже.