Етнографиня та історикиня Олена Щербань щороку проводить етнофестиваль-квест "Борщик у глиняному горщику". Він відбувається в селі Опішня на Полтавщині кожної 2-ї суботи серпня. Торік цей захід пройшов вже всьоме.
"Досліджуючи глиняний посуд, я не могла оминути тему борщу. Цей фестиваль є моєю академією, яку закінчую сама. Паралельно з приготуванням борщів ми спілкуємося. Бо українець виявився голодний не хлібом, а українськістю. Нам бракує цього. До мене їдуть не в ресторан, і не в готель, а чути розповіді. Це унікальна платформа для обміну інформацією, де поєднується борщ як їжа, його ідеологія і обрядовість. Дехто каже, що для проведення мого фестивалю необхідні гектари. Та це не так. До мене приїздить рафінований турист, який розуміє навіщо він приїхав на авторський фестиваль. Його смисл не шашлик і пиво, а пошук старовинних рецептів і технологій", - розповіла Щербань кореспонденту Gazeta.ua.
Етнографиня закликає ділитися автентичними рецептами, які передаються в родині з покоління в покоління.
"Спершу задумала цей фестиваль для того, щоб старожилки ділилися досвідом приготування борщів з усіх регіонів України. Це була мрія, але нездійсненна навіть сьогодні. По-перше, старі люди хворіють і фізично не можуть тягати горщики в печі. До-друге, виявилося, що та жінка, яка хоче тихенько під хлівом розказати рецепт, не робитиме цього на загал. Тому на моєму фестивалі готують господині відносно молодого віку 50-60 років. Це носійки традицій - сучасні жінки, але мають бажання згадати рецепт баби, прабаби, матеры, свекрухи, тітки, хрещеної. Радію, що багато моїх учасниць це власниці садиб зеленого туризму по всій Україні. Вони хочуть показати свій регіон, зробити собі рекламу і повчитися новому. Я теж від кожного беру щось для себе", - поділилася Олена Щербань.
2014-го 4 учасниці приготували 12 борщів. Торік - випробували 70 рецептів.
"Звичайно, із 70 борщів, які готували минулого року, лише половина були автентичними, решта - авторські. Зараз до мене багато питань типу "Що таке борщ?" Що ж, щороку на фестивалях я насотувалася інформацією. З 2002-го й до сьогодні проводжу етнографічні польові експедиції і займатимуся цим до кінця життя. Це мій основний інструмент, як у хірурга скальпель. Джерело інформації - це старожили, які розповідають про селянську, міську кухню, бойківську, лемківську, київську, полтавську, єврейську, російську, білоруську. І ось я виводжу формулу: автентичному борщу умовно 100 років. Це борщі наших прабабусь. Вони були без помідорів. У якомусь регіоні ці борщі могли бути з квашеного буряка, в якомусь - з цукрового, в якогось - з столового червоного потертого чи порізаного соломкою. А є ще сучасний авторський борщ".
Під час 7-го фестивалю одна учасниця приготувала 13 різновидів борщів. Олена Щербань запевняє, що жоден рецепт борщу її не розчарував.
"Киянка Ольга Ліщинюк приготувала борщ із лободи. Вона розпитала в баби, що вони їли в Голодомор. Та розповіла про юшку із лободи, яку називали борщем. Цей голодний борщ є автентичним".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фестиваль борщу потрапив до Книги рекордів
Етнографиня та історикиня Олена Щербань 12 років працювала старшим науковим співробітником у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішня Полтавського району. 2018-го захистила докторську дисертацію на тему "Глиняний посуд у культурі харчування українців Наддніпрянщини, друга половина ХІХ - перша половина ХХ ст." Здійснює етнографічні дослідження Івано-Франківщини, Черкащини, Львівщини, Полтавщини, Київщини. Торік відкрила музеї живого хліба та звареного борщу.
1 
1
Коментарі