Директор з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Вероніка Мовчан є співавтором кількох досліджень щодо можливих економічних наслідків участі України у Митному союзі Росії, Білорусі та Казахстану й відмінності інтеграції в східний бік від інтеграції з Європейським Союзом. В інтерв'ю Gazeta.ua вона розповідає про граничний рівень одночасної інтеграції за цими напрямками, технічні складнощі приєднання до Митного союзу, можливий вплив цього на економіку та добробут населення.
Чи можлива одночасна інтеграція до Євросоюзу та до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану, про яку часто говорять українські високо посадовці?
- Залежить від рівня інтеграції. Скажімо, ніщо не перешкоджає мати дві зони вільної торгівлі – з ЄС та Митним союзом. Тим більше, що Україна з середини 1990-х років вже має відповідні угоди з країнами-членами МС, а 2012 року почав діяти Договір про вільну торгівлю між країнами СНД.
Якщо ж ідеться про рівень власне Митного союзу, то одночасна інтеграція абсолютно виключена. Вступ України до ЄС у якійсь перспективі не поєднується з інтеграцією в Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану. Адже одним із компонентів Євросоюзу також є митний союз між його державами-членами. Ця форма інтеграції передбачає режим вільної торгівлі всередині та спільний митний тариф на зовнішніх кордонах. Зрозуміло, Україна не може одночасно бути частиною двох митних союзів.
Можна пофантазувати й припустити створення коли-небудь зони вільної торгівлі між ЄС і Митним союзом. Проте в разі приєднання до останнього Україна вже не вирішуватиме самостійно, з ким домовлятися про вільну торгівлю і на яких умовах. Вона делегуватиме відповідні повноваження наднаціональному органу. Зона вільної торгівлі – це просто дружба, а участь в Митному союзі – вже "одруження". Розлучитися ж із Митним союзом Україні в разі чого буде дуже складно.
Якщо Україна вирішить таки приєднатися до Митного союзу Росії, Білорусі й Казахстану, що вона матиме зробити насамперед?
- Повинна буде стати повноправним членом Євразійського економічного співтовариства й підписати весь пакет документів, що стосуються створення Митного союзу. Тут можуть виникнути питання щодо відповідності цих договорів Конституції України. Проте найскладнішими є ті питання, що пов'язані з членством України в Світовій організації торгівлі.
Річ у тім, що Росія вступила до СОТ на інших, ніж Україна, умовах. Рівень тарифного захисту на її кордонах вищий, ніж у нас, і Москва цим дуже пишається. Саме ці тарифи застосовуються в Митному союзі, оскільки Білорусь та Казахстан не є членами СОТ. Вочевидь, Росія не погодиться на значно ліберальніший режим торгівлі в разі приєднання до МС України. Тобто, Україна муситиме підвищити свої тарифи.
Недавня заявка Києва в СОТ про підвищення тарифів на понад 300 тарифних ліній може свідчити про підготовку України до цього?
- Не думаю. Початок консультацій, ймовірно, пов'язаний з бажанням збільшити можливості для захисту певних галузей. Але історія дуже показова своїм резонансом у світі. Намір почати консультації про можливість перегляду зв'язаного рівня ввізних мит лише по 371 позиції з близько 10 тисяч викликав величезну хвилю дискусій. Значна кількість країн зголосилися на консультації, тобто потенційно вимагатимуть компенсацій.
Річ у тім, що підвищення зв'язаного рівня ввізних мит вимагає переговорів з державами, інтереси яких зачіпає таке підвищення. Відповідно, вимагатиме поступок з боку України, що будуть еквівалентною компенсацією тих втрат, які партнери зазнають внаслідок перегляду нею тарифів.
Скажімо, Україна може домовлятися про вищі ввізні мита на автомобілі, а у відповідь запропонувати ліберальніший режим ввезення сільськогосподарських товарів. Або ризикнути підвищенням рівня тарифного захисту проти українських експортерів - наприклад, металу. Тобто, захищаючи таким чином одну галузь, жертвуємо інтересами іншої. Уявіть, що у разі приєднання України до Митного союзу й перебрання російських умов членства в СОТ вона буде змушена підвищувати тарифи по кількох тисячах тарифних ліній. Це величезний розмір еквівалентних компенсацій, що матиме негативні наслідки для економіки.
Прихильники Митного союзу кажуть, що інтеграція до нього могла би стати швидкою допомогою нашій економіці, яка зараз у скруті. Насамперед завдяки нижчій ціні на газ.
- Участь у Митному союзі будь-якої держави не передбачає зобов'язань "Газпрому" продавати їй газ дешевше. Чинний контракт з "Нафтогазом" залишатиметься незмінним. Як, наприклад, під час укладення Харківських угод.
Нижча ціна, про яку говорять – це може бути якийсь компенсаційний механізм, фактично субсидії з російського бюджету. Зрозуміло, Росія керується тут політичними міркуваннями, бажанням затягти Україну до Митного союзу. Але такі субсидії річ непевна, вони залежатимуть від стану російської економіки. А та, своєю чергою, від світових цін на енергоносії. Отже, дешевший газ виглядає гарною приманкою, але така допомога може будь-коли припинитися. Це не буде стабільним і довгостроковим джерелом підтримки економіки.
Можливо, на короткострокову перспективу нижча ціна газу дозволить Україні почуватися краще, вона отримає якусь передишку. Держава менше субсидіюватиме "Нафтогаз", і це допоможе легше розрахуватися із зовнішніми запозиченнями. Але водночас ми перекреслюємо перспективи розвитку України. Це при тому, що у нас є величезний потенціал енергоефективності й енергозбереження, ми можемо споживати набагато менше газу та здатні розвивати власний видобуток. Держава у своїх рішеннях не повинна керуватися вигодами на короткострокову перспективу, а дивитися набагато далі.
Як вибір напрямку інтеграції позначиться на добробуті українців?
- За оцінками нашого інституту, у разі інтеграції в Митний союз добробут впаде на 0,5% в середньостроковій перспективі і на 3,7% в довгостроковій. І навпаки, зросте відповідно на 4,3% та 11,8% у разі імплементації Угоди про асоціацію з ЄС, яка передбачає створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі.
Що саме впливатиме на добробут в тому й іншому випадкові?
- Факторів багато, назву лише ті, що на поверхні. У випадку створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом на українському внутрішньому ринку збільшиться конкуренція – для споживачів це означатиме кращу якість товарів та послуг і нижчі ціни на них. Українські виробники отримають легший доступ на найбільший в світі ринок, відповідно з'являться нові можливості для зростання виробництва, інвестицій, а відтак для створення нових робочих місць. Угода про асоціацію містить зобов'язання України щодо гармонізації свого законодавства до європейських норм – це має призвести до покращення екологічного захисту, захисту прав працівників, безпеки продуктів харчування, вищої якості товарів і послуг тощо. Зафіксовані в угоді норми щодо прозорості процедури держзакупівель дозволять ефективніше використовувати бюджетні кошти, що сприятиме їх заощадженню і використанню в інших сферах, наприклад, в соціальній. І так далі.
В установчих договорах Митного союзу сильного реформаторського компоненту немає. Крім цього, збільшення митних тарифів на наших кордонах однозначно матиме негативний вплив на добробут людей і розвиток економіки. Адже в результаті подорожчає значна частина товарів, які ввозять не з Росії, Білорусі й Казахстану. Це не лише споживчі товари, а й інвестиційні - які Україна імпортує, зокрема, з ЄС. Також складові для виробництва, у тому числі продукції на експорт.
До того ж, внаслідок згаданих проблем із СОТ продавати стане важче в усі держави, що не беруть участі в Митному союзі. При цьому з самими Росією, Білоруссю й Казахстаном торговельний режим фактично не покращується. Україна і так має з цими країнами зони вільної торгівлі й більшість товарів продає без мит.
Росія прямо дає зрозуміти, що в разі неучасті України в Митному союзі вона перешкоджатиме українському експорту. Це вагомий аргумент?
- Росія є членом СОТ, і Україна повинна це використовувати. Якщо Росія необґрунтовано обмежуватиме імпорт наших товарів, то слід задіювати відповідні механізми врегулювання суперечок. Треба вміти себе захищати, а не боятися панічно погроз і шантажу.
Що Росія може зробити – то це відмовитися від нинішньої зони вільної торгівлі з Україною або запровадити тарифи на певні групи товарів. Але це так само боляче вдарить по росіянах, як і по нам, адже позначиться на російських споживачах. З іншого боку, якщо той чи інший товар експортується лише в Росію, то варто подумати про його майбутнє. Коли він конкурентоспроможний, то можна переорієнтовуватися на інші ринки збуту. Знову ж: в разі участі України в Митному союзі робити це стане набагато важче.
Безумовно, Росія – наш найбільший торговельний партнер, і не можна цим нехтувати. Але метою України має бути створення максимально сприятливого режиму торгівлі для вітчизняних виробників на всіх зовнішніх ринках. Насамперед на двох – Євросоюзу і Митного союзу. Входження до останнього цій меті зашкодить, адже ми зав'язуємося на одному ринку й погіршуємо умови торгівлі на інших. Тому найкращий для України варіант – це існування зон вільної торгівлі одночасно і з Євросоюзом, і з Митним союзом.
2 
8759
Коментарі
356