Думки у виданні The Financial Times оглядача Гідеона Рахмана.
На початку конфлікту в Секторі Газа відео в TikTok із Джоном Кірбі стало вірусним. На перших кадрах координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки США спокійно описує жертви серед цивільного населення Гази як частину "жорстокої, потворної" реальності війни. У другій частині задихається, описуючи свій жах від смертей мирного населення в Україні.
Для критиків адміністрації президента Джо Байдена це відео підсумовує подвійні стандарти Америки. Але вся дискусія про відносне ставлення до України і Гази упускає ширшу думку про вибірковість співчуття.
Трагедіям України, Гази та Ізраїлю приділяють значно більше уваги, ніж війнам та гуманітарним катастрофам в інших країнах світу.
Загроза голоду в Газі зараз щодня стає предметом світових заголовків у ЗМІ. Але минулого тижня ООН попередила, що "Судан незабаром стане місцем найгіршої у світі кризи з голодом". Там 18 млн людей зіткнуться з гострою нестачею їжі.
У доповіді наголошується на продовжені конфлікту в Судані, в якому є "масові вбивства, групові зґвалтування, шокуючі невибіркові атаки на густонаселені райони" і понад 6,5 млн переміщених осіб. У звітах з таборів біженців у суданському регіоні Дарфур кожні дві години фіксується смерть дітей з голоду.
Як і Газа, Судан межує з Єгиптом. Але суданський конфлікт здебільшого ігнорується у світі. Заклик ООН минулого місяця дати гуманітарну допомогу Судану на $2,7 млрд наразі зібрав $131 млн.
Звільнення ізраїльських заручників із полону в Газі - у центрі міжнародної дипломатії. Минулого тижня глава ЦРУ Білл Бернс взяв у цій справі безпосередню участь. Але викрадення 287 дітей у Нігерії, багатьох із яких милосердно звільнили минулими вихідними, не привернуло уваги світу.
Поверніться трохи назад і побачите, що здатність світу ігнорувати масові вбивства та страждання, особливо в Африці, є радше нормою, ніж винятком. За словами Олусегуна Обасанджо, колишнього президента Нігерії, війна між Ефіопією і сепаратистами з "Фронту звільнення народу Тиграю", що триває з листопада 2020 року, коштувала життя близько 600 тис. осіб. Більшість жертв - мирні жителі. Багато з них померли з голоду.
Гасло "Життя темношкірих мають значення", яке спалахнуло в США в 2020 році, набуло глобального резонансу. Але світ, зокрема Африканський союз, заледве зміг зафіксувати загибель сотень тисяч життів темношкірих у війні Ефіопії проти повстанців Тиграю.
Чому деякі трагедії та конфлікти привертають увагу світу, а інші залишаються майже непоміченими?
Європейці дивляться на українців-втікачів і уявляють власні міста під бомбардуванням
Здається, відповідь в тому, що можна назвати геополітикою ідентичності. Конфлікт має значно більше шансів спричинити міжнародне занепокоєння та обурення, якщо велика кількість людей ототожнює себе з тими, хто воює чи страждає. Європейці дивляться на українців-втікачів і уявляють власні міста під бомбардуванням. Багато мусульман і євреїв ідентифікують себе з воюючими сторонами в Газі.
Припускаю, якби у війні Ефіопії проти повстанців Тиграю білі люди вбивали чорношкірих або навпаки, це спричинило б глобальний резонанс. Однак без цього елементу расового чи групового антагонізму, люди по світу з меншою ймовірністю ототожнюють себе з тією чи іншою стороною.
Коли масові звірства розбиваються на окремі історії, емоційний і політичний вплив стає значно сильнішим. Світова аудиторія знає обличчя та імена ізраїльських малюків, викрадених 7 жовтня 2023 року. Їх доля досі невідома. А також палестинських дітей і сімей, які загинули під час наступу Ізраїлю в Газі. Мільйони людей побачать оскароносний фільм "20 днів у Маріуполі" про жорстокий російський штурм українського міста.
Фільми та публіцистика, які розповідають історії про страждання окремих людей, можуть бути надто болючими для перегляду. Але імена і долі тиграйських чи суданських дітей, яких вбили чи померли з голоду, ніколи не привернуть тої ж уваги, і ніколи не спричинять такого ж глобального обурення.
Відсутня увага до трагедій у таких місцях як Тиграй чи Судан має певний характер. Міжнародні інформаційні організації помічають, що їхню аудиторію, здається, не цікавлять ці історії, а висвітлювати їх дорого й небезпечно. Тому не роблять цього. Вони не документують такі події в деталях, хоча ті могли б спричинити міжнародне занепокоєння.
Прихильники палестинської справи іноді кажуть, що причина, чому вони так палко ставляться до Гази, але не марширують за Судан чи Гаїті, в тому, що політика Заходу безпосередньо причетна до подій там. США постачають зброю Ізраїлю, але не дають жодній стороні в Судані.
Цей аргумент - потужний, але не переконливий. Найбільшим покупцем американської та британської зброї традиційно є Саудівська Аравія. Саудити використали цю зброю у війні в Ємені, яка, за даними ООН, забрала 377 тис. життів до кінця 2021-го. Саудитів звинувачували у невибіркових бомбардуваннях і провокуванні голоду. Так само як ізраїльтян зараз. Але громадського резонансу через це на Заході було мало.
Темою, яка спричинила справжню кризу в американо-саудівських відносинах, стало вбивство одного видатного журналіста - Джамаля Хашоггі в жовтні 2018-го в консульстві Саудівської Аравії в Стамбулі. Його жахлива історія мала силу сколихнути емоції і змінити міжнародну політику. На відміну від смертей тисяч жертв, яким судилося залишитися анонімними.
Світова політика все ще живе сумнозвісною фразою, яку часто приписують Сталіну: "Одна смерть - трагедія, мільйон смертей - статистика".
2 
8759
Коментарі