Заманювання айфонами і "контролери" біля дільниць: як минули вибори

Явка просідала 15 листопада і ще більше - 22-го. Це зокрема пов'язано з карантином вихідного дня.

Влада не пояснила громадянам, що потрібно брати участь у виборах. Не розказала про безпеку на дільницях - маски, дистанція, вимірювання температури. Не пояснила, що похід на дільницю нічим не відрізняється від походу до супермаркету чи аптеки.

Багато виборців могли не знати про те, що в умовах карантину 2-го дня відбувається голосування. Напередодні 15 листопада нам на гарячу лінію телефонували десятки людей із запитанням "Чи буде голосування в умовах карантину?" Перед 22 листопада ні головний санітарний лікар, ні міністр охорони здоров'я не згадали про вибори.

Учора були непрацюючі термометри, які показували 32 градуси. Члени комісій за власні кошти купували маски і рукавиці. Вразило фото, де члени комісії лише у захисних масках проводять голосування виборців, хворих на коронавірус. Наприклад на виборах у Молдові, Грузії члени комісій були оснащені, як астронавти - захисні костюми, дотримання безпеки.

Явка могла бути ще значно нижчою. У містах проводилися акції для її штучного стимулювання. У Львові розігрували 10 iPhone останньої моделі. Так стимулювали явку молодих виборців. Такі ж акції були в Бердянську, Слов'янську.

В Україні і багатьох інших країнах існує проблема - свідоме небажання брати участь у виборчих процесах. В усьому світі держава підвищує обізнаність виборця. На початку 2000-х у Великій Британії виборцям, які голосують вперше, дозволяли у вигляді експерименту голосувати за допомогою SMS. В Україні фактично відсутні державні програми, які б ознайомлювали молодих виборців, вказували на важливість кожного голосу.

В умовах децентралізації кошти місцевих бюджетів зросли у кілька разів. Так, виборець не міг побачити результату у вигляді чистої питної води з-під крану, чи серйозну програму з енергоефективності. Але цих коштів було достатньо, щоб в останні роки розбудовувати парки, сквери, площі.

На фоні скандалів у владі, у парламенті, виборець побачив людей, які принаймні щось роблять для громад. Тому вибір падав на місцевого господарника, а не на представника місцевої партії.

Багато мерів неофіційно розпочали кампанію ще весною. В умовах, коли не було розуміння дій центральної влади. Коли виборець не розумів, чому ресторани наближених до влади осіб відкриті, а в інших - жорсткий карантин. Пандемія сприяла тому, що для виборців робота міських голів була більш помітною.

Перед 15 і 22 листопада мери масово виступали проти карантину вихідного дня, на захист бізнесменів, що їм потрібно годувати сім'ї. Не побачивши чіткого, конкретизованого плану від центральної влади щодо підтримки малого бізнесу, частина виборців сприйняла заяви мерів.

Для багатьох мерів карантин вихідного дня став подарунком. Це дозволило критикувати центральну владу.

Виборець оцінює кандидатів не з огляду на партійну приналежність, а які конкретні зміни вони обіцяють у громадах. Яка в кандидата історія успіху.

Більшість кандидатів говорили про ремонти доріг, прибудинкових територій, при цьому часто вказували номери будинків, назви вулиць, щоб кожен виборець міг знайти себе. Натомість не було програм розвитку громад. З виборцями загравали точковими пропозиціями.

Проблема номер 1 - підкуп виборців. Минулої неділі вибори відбувалися в 11 містах. У 5-ти були низка порушень, які можливо пов'язані з підкупом.

У Черкасах виборців підвозили до дільниць приватними автомобілями. Ті голосували і знову поверталися до авто. Цілком імовірно, що звітували про "пророблену роботу".

У Дніпрі масово фотографували бюлетені. Певно, для доказів, що проголосували "правильно" за визначеного кандидата.

У Бердянську спостерігачі повідомляли, що біля дільниць працюють "контролери", яким звітують виборці, як вони проголосували.

Підкуп - це технологія, яка в умовах низької явки значно впливає на результати.

Були дільниці, які розашовувались у 2 окремих кімнатах. Коли неможливо належним чином проводити спостереження. Недопущення спостерігачів. На одній дільниці встановили обмеження, що їх може бути не більше 3-х.

Але ключова проблема - недостатня захищенність членів комісій. Ще в липні зверталися до Кабінету міністрів, просили закупити з Covid-фонду маски для членів ДВК. Під час 1-го туру ці люди понад добу знаходились на дільниці. Часто - в одній масці. При тому, що рекомендація головного санлікаря - змінювати кожні 2, 3 або 4 години. Жодної копійки з державного бюджету не виділили.

Маски привозили волонтери, школи позичали термометри і ділилися дезінфекторами.

Однак у них непогані показники серед складу депутатів місцевих рад.

"Слуга народу" продовжує існувати у віртуальному форматі. Наприклад, у Києві розгорнули кампанію "Ходімо з нами в депутати", кандидатів обирали через соціальні мережі. Немає дієвих регіональних відділень. Партія фактично почала будуватися весною цього року, коли за областями закріпили народних депутатів.

Виборці хочуть бачити реальних людей, яким можна довіряти.

По-друге, до діючої влади зростає недовіра.

Але висновки треба робити не тільки "слугам", але й іншим парламентським і ключовим позапарламентським партіям. Багато виборців просто переорієнтувалися на місцеві політичні проєкти. Такі проєкти були штучно спровоковані під час роботи над Виборчим кодексом. Експерти попереджали і пропонували, щоб на місцевих виборах, крім партій, могли формувати списки незалежних кандидатів. Тоді б для багатьох місцевих діячів не було б потреби штучно створювати містечкові партії. Через недосконалий кодекс монобльшість штучно спровокувала появу десятків регіональних партій. А це завжди додаткові ризики для країни.

Це одна з найганебніших історій цієї виборчої кампанії. Поїздки відбувалися за державний кошт, під час яких Зеленський представляв членів команди "Слуга народу". Це називається адмінстративним ресурсом.

Це не додало балів для партії, але стало мінусом для держави.

Хороша одиниця. За короткий час принаймні могли зробити видимість партійної структури на місцях.

Партія не розуміє потреби у будівництві сильної політсили.