У Києві пройшли масові акції, організовані об'єднаною опозицією "Вставай, Україно!" і антифашистський марш Партії регіонів. Прихильники опозиції стояли на Софійській площі, а влади - на Європейські. Обидва табори слухали промови нардепів.
"Політики працюють. Одні мають захищати "покращення", інші борються проти "злочинного режиму", - каже в інтерв'ю Gazeta.ua політолог Олексій Краснопьоров. - Тому виникають такі мітинги та марші. Все це так нудно, що може продовжуватись вічність".
Чому акції провели 18 травня?
18 травня - День Європи. Люди просто забили собі дату й вирішили під неї підлаштувати "народний гнів". Чому влада провела теж 18 травня? Бо опозиція проводить свій мітинг в цей день і треба показати противагу. Єдиний, хто за таких умов виграв, – десятники, які оплачують платних мітингувальників, та отримують за це відсоток. Їм добре, вони трохи грошей на цьому підняли.
А навіщо ці мітинги проводити?
Ані влада, ані опозиція не можуть дати людям зрозумілої відповіді на питання: що будемо робити далі? Тому всі живуть одним днем. Все за традиційним "якось воно буде". Але це не означає, що політичним гравцям не потрібно показувати, що вони ведуть боротьбу.
Яка користь опозиції від таких мітингів?
Їх якраз зрозуміти можна – вони хочуть показати видимість альтернативи, щоб їх не забували, що опозиція саме вони, а не хтось інший. Про владу говорити взагалі не варто, бо їхній мітинг - це жарт. Зігнали людей, комусь заплатили, міліція допомогла і придумали креативну для 1930-х років назву – "антифашистський марш". Але симуляція влади не означає, що не імітує опозиція. Навіть попри те, що там були люди, які прийшли туди щиро та безкоштовно, опозиція теж імітує. Правда не 1930-і, а початок 2000-х років.
Чому початок 2000-х років?
Скоріш за все, вони думають, що теперішня акція стане передмовою до нової Помаранчевої революція, тобто ціляться в 2015 рік, по аналогії з "Україна без Кучми". Але не вистачає однієї маленької деталі – повсталого натовпу, людей, які раптом прокинулись. І це проблема, повстання не можна організувати для банальної кадрової ротації, це можна тільки використати, як це зробив Ющенко.
Що робити?
Трагізм в чому. Об'єктивно всім зрозуміло, що цю владу треба міняти. Це вже як аксіома. Але на кого? Після Помаранчевої революції потрібні не кадрові, а якісні зміни. Кадрові ще нічого не гарантують. Сьогодні це малоймовірно. Опозиція і влада, з одного боку, та народ, з іншого, живуть у різних вимірах. Це два різні світи, які мають різні проблеми і вони дуже рідко пересікаються. Хіба на мітингах.
3 
8759
Коментарі
46