На початку нинішнього року кандидат у президенти України Анатолій Гриценко представив команду свого виборчого штабу. До нього увійшли представники чотирьох партій: "Громадянська позиція", "Громадянський рух "Хвиля", "Громадське об'єднання "Рідна країна" та Європейської партії України. Наскільки ці політичні сили відомі широкому загалу українських виборців сказати важко, а от конкретні прізвища найближчих соратників Анатолія Степановича, без сумніву, викликали справжню хвилю емоцій у людей, які хоч трохи цікавляться історією вітчизняної політики. Скільки спогадів про давні політичні баталії на Печерських пагорбах Києва викликають, наприклад, прізвища: Томенко, Катеринчук, Стецьків..!
Пригадуєте, як більше 20 років тому вперше був висунутий кандидатом у народні депутати за партійним списком партії "Реформи і порядок" Микола Володимирович Томенко? А як у далекому 2002 році цифра 13 стала фартовою для генерального директора київського ТОВ "Адвокатська компанія "Моор і Кросондович" Миколи Дмитровича Катеринчука, який на виборчому окрузі під цим номером у Вінницькій області вперше здобув мандат народного обранця? Чи пам'ятаєте, що народним депутатом Тарас Степанович Стецьків вперше став ще за часів Української Радянської Соціалістичної Республіки? Отож.
Під час третього походу Анатолія Гриценка за президентською булавою Микола Томенко займатиметься питаннями стратегії та медійних комунікації, Микола Катеринчук відповідатиме за юридичний бік кампанії, а Тарас Стецьків співпрацюватиме із громадським сектором. Очевидно, що таке рішення полковник Гриценко прийняв не випадково. Оскільки сам неодноразово брав участь у різноманітних політичних маневрах, він, напевно, зміг по достоїнству оцінити участь у подібних заходах старших і більш досвідчених товаришів по, так би мовити, політичній зброї.
Посудіть самі, той же Микола Томенко, після невдалої спроби у 1998 році "взяти" Верховну Раду України за допомогою списку партії "Реформи і порядок" , домігся своєї цілі у 2002 році, але вже за допомогою списку блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". Ще через чотири роки Микола Володимирович знову "завоював" крісло у парламенті. Хоча, для цього довелося змінити зброю, точніше партійний список. "Нашу Україну" Ющенка на "Блок Тимошенко". У 2014 році на політичній арені держави з'явилася більш потужна сила - "Блок Порошенка", але і того разу Микола Томенко вчасно зманеврував, щоб потрапити до парламенту України. Тепер, судячи з нового статусу Миколи Володимировича, починається його новий обхідний маневр. Цього разу через блок "імені" Гриценка. Тож, хто скаже, що Томенко не стратег!? Додайте, що під час Помаранчевої революції Миколу Томенка називали одним з "польових командирів" Майдану. Правда, після революції Гідності цей гучний титул звучить як певне перебільшення, але навіть, якщо б Миколу Володимировича називали "польовим піонервожатим", він все одно залишиться загартованим, перевіреним історією, політичним бійцем.
На часи Помаранчевої революції припадає і пік, якщо так можна сказати, юридичної слави Миколи Катеринчука. У штабі кандидата в президенти України Віктора Ющенка він займався тими ж питаннями, за які й сьогодні відповідає в штабі Анатолія Гриценка. У складі юридичної команди "помаранчевого" табору він оскаржував у Верховному Суді України сфальсифіковані результати другого туру виборів Президента. Якщо припустити, що Анатолій Степанович передбачає повторення старих сценаріїв виборчих подій, тоді з вибором головного юриста для своєї кампанії він не помилився. До того ж, Микола Дмитрович Катеринчук неодноразово проявляв себе, як гнучкий тактик політичної боротьби. Достатньо пригадати, як у 2008 році він "самовисунувся" на посаду столичного голови, не чекаючи спільного рішення від демократичної коаліції щодо єдиного кандидата на виборах мера Києва. Хоча того разу Микола Катеринчук і не переміг "Льоню космоса", але й досі пам'ятні скандали, які виникли в демкоаліції після того, як депутати, обрані від його іменного блоку, підтримали кандидатуру Олеся Довгого на посаду секретаря Київради та у подальшому увійшли до більшості Леоніда Черновецького.
А ще, Микол (і Томенка, і Катеринчука) об'єднує статус ветеранів. Ні, не АТО, а далекої афганської війни. До речі, з членів виборчого штабу Анатолія Гриценка можна було б сформувати непоганий, а може й унікальний, військово-політичний підрозділ. Командир – полковник Гриценко, начальник штабу - генерал-майор Чумак, замполіт - генерал-лейтенант Нещадим, "батяні-комбати": полковник Цибульський, полковник Апаршин, підполковник Аверченко… Кому по силам здолати авіаційного інженера, який вибився в міністри оборони, артилериста, який пробився в народні депутати, зв'язківця, який став доктором педагогічних наук або ще краще – замполіта, який піднявся до рівня Голови Державного управління справами! Крім того, серед штабістів Гриценка можна знайти представників практично всіх політичних сил, які тільки існували чи існують сьогодні в Україні: від РУХу до УДАРу. А якщо б за призовом чи за якимось іншим покликом (душі, посад чи грошей) до цих людей приєднався такий досвідчений політичний боєць, як Віктор Балога, тоді третій штурм президентської висоти Анатолієм Гриценко, напевно, можна було б вважати приреченим на успіх. З досвідом роботи Віктора Івановича Головою Закарпатської обласної державної адміністрації при Кучмі, Главою Секретаріату Президента України при Ющенко, Міністром надзвичайних ситуацій України при Януковичу… хто б сумнівався!
Втім, список найближчих соратників Анатолія Степановича Гриценка у боротьбі за президентське крісло чомусь мимоволі викликає асоціацію з колоною ветеранів. Але не тих, які не старіють душею, а з якоюсь – п'ятою, шостою чи сьомою. Тобто, колоною ветеранів, такого собі, невидимого фронту. Невидимого тому, що бої в яких брали участь чесні ветерани з оточення Анатолія Гриценка, як правило, проходили лише у владних коридорах, а перемоги чи поразки в них ніяк не позначались на житті простих громадян України. Вони знову рвуться в бій. От тільки за що? За все хороше і проти всього поганого? Це ми вже проходили неодноразово. Тож, шановні ветерани, якщо ви по справжньому чесні і, перш за все, самі з собою – відійдіть. Всією чесною компанією. Займайтесь творчістю, у вас це непогано виходить. Або наукою. Не заважайте молодим. Звільніть дорогу тим, хто кращий за вас, хто довів це під час революції Гідності і на реальному фронті російсько-української війни. Будь ласка.
3 
8759
Коментарі