Обвинувальний вирок суду у справі Юлії Тимошенко піднімає важливі питання, що стосуються судової реформи в Україні. Про це в статті на сайті Euractiv.com пише Кость Бондаренко, політолог та голова правління Інституту української політики в Києві.
Він стверджує, що було б помилкою, якби це стало для Європейського союзу причиною для ізоляції країни в той час, коли вона знаходиться під тиском з боку Москви щодо приєднання до Євразійського митного союзу.
"Обвинувальний вирок минулого місяця щодо справи Юлії Тимошенко розпалив чимало емоцій. У Європі лідери, які повною мірою були прихильні щодо підписання угоди про асоціацію з Україною, на даний момент розглядають альтернативні кроки. Тим не менш, Європа не повинна робити ніяких поспішних рішень, тому що занадто багато поставлено на карту.
Суд над опозиціонером чітко ставить будь-яку країну під політичну лупу. Але це не є безпрецедентним, про що свідчить поточний суд над колишнім президентом Франції Жаком Шираком. Щоправда, небездоганну правову систему України не можна порівняти з усталеною демократією. Тим не менш, реальність полягає в тому, що арешт Тимошенко та позбавлення її волі ґрунтуються на існуючому українському законодавстві, наскільки застарілим воно б не було.
Інша реальність полягає в тому, що позови проти Тимошенко не були сфабриковані. Займаючи посаду прем'єр-міністра, вона в односторонньому порядку уклала угоду з Володимиром Путіним, минаючи необхідні офіційні інстанції для схвалення. Її угода зобов'язала Україну сплачувати невиправдано високу ціну на природний газ, що значно перевищує ринкові ціні, спричиняючи тривалий економічний збиток своїй країні і приносячи користь Росії. Таким чином, прокурор звинуватив її у зловживанні службовим становищем. Європейцям, можливо, це не подобається, але це законне покарання.
Український уряд послідовно заявив, що ніхто не знаходиться поза законом, у тому числі й Тимошенко. Це благородна точка зору і у функціонуючій системі вона не викликала б такого гучного скандалу.
Але весь процес висловив засудження українській правовій та судової реформі – це те, в чому Європа могла б прийняти участь. З самого початку наші європейські друзі висловлювали свої заперечення проти судового процесу над Тимошенко і попередили президента Віктора Януковича про негативні наслідки, які матимуть місце після обвинувального вироку.
Хіба не було б більш логічним для Європи запропонували активну допомогу Україні в проведенні таких необхідних правових реформ, ніж просто критикувати дії країни? Але рішенням Європи був постійний тиск на Януковича втрутитися в судовий процес, що є на диво дуже антидемократичним актом.
Європейці незадоволені обвинувальним вироком, щоб не сказати більше. Лідери закликають до дій, спонукаючи до ряду рішучих заходів – від ізоляції до санкцій. Правда, опозиціонер за ґратами (з якихось вагомих причин) – це сміливий крок, але ізоляція України не відповідає прагненню ЄС до виховання демократичного східного сусідства.
Україна повинна становити особливий інтерес для ЄС. Фактор демократії є набагато важливішим, ніж чітка взаємна економічна вигода від партнерства. Більшість із 46 мільйонів громадян країни погоджуються з Януковичем, що майбутнє їх країни – з Європою. Україна має потенціал, щоб бути якорем стабільності в пострадянському просторі. Було б помилкою не покладатися на неї в цій якості або поставити питання про її асоціацію ще раз на задній план.
Янукович керує тонким балансуючим актом між Росією та ЄС. Хоча він і прагне ввічливих відносин зі своїм російським сусідом, він неодноразово відхиляв тиск приєднатися до Митного Союзу, яким керує Росія. Членство в цьому союзі насправді мало б значну економічну вигоду для України – в тому числі і відстрочку для несприятливої газової угоди, укладеної Тимошенко. Але це поставило б хрест на будь-яких угодах з ЄС і, таким чином, у Європи не було б шансів вплинути на подальший шлях України.
До драматичного повороту подій після вердикту 11 жовтня українські та європейські лідери були на завершальній стадії переговорів щодо угоди про асоціацію, що широко розглядається як перший крок до членства в ЄС. Це не було зроблено без участі з боку України.
Після кількох років інертних переговорів (за збігом, через політичну боротьбу, яка відбулася під час правління Тимошенко), Янукович дав новий імпульс процесу реалізації жорстких внутрішньо-економічних реформ, показуючи, що Україна є серйозним партнером для ЄС.
Очевидно, Україна ще має пройти довгий шлях, щоб повністю відповідати стандартам ЄС, але махнути рукою на угодою про асоціацію не є відповіддю. Угода про асоціацію буде для України не лише сигналом про те, що європейське майбутнє залишається відкритим, це дозволить ЄС впливати на реформи України в політичній і правовій сферах. ЄС повинен використовувати свій вплив для забезпечення того, щоб повна демократія і верховенство закону вкоренилися в Україні – так як він це зробив з іншими пост-комуністичними країнами десять років тому.
У вирішальний момент, коли Україна розривається між Сходом і Заходом, ізоляція з боку Європи, була б серйозною помилкою".
2 
8759
Коментарі
9