Що таке "червоні лінії", турбо-режим у Верховній Раді, акції проти капітуляції та е-голосування українців за кордоном, про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповідає Святослав Юраш, 23 роки. Він наймолодший депутат у Верховній Раді. Входить до фракції "Слуга народу". Пройшов 27-м номером за партійним списком.
Учився в Польщі, Індії. 2014-го повернувся в Україну, заснував прес-центр Євромайдану. За участь у Революції гідності отримав орден "За заслуги" 3-го ступеня від Петра Порошенка. Був заступником директора Світового конґресу українців у Києві. Батько Андрій Юраш — релігієзнавець, директор департаменту у справах релігій і національностей Мінкульту.
Говоримо у конгресно-виставкому центрі "Парковий". Тут на президентських і дострокових парламентських виборах працював прес-центр штабу партії "Слуга народу".
Розкажіть про враження після 1,5 місяця в парламенті.
Це структура, яка зачекалася на можливість працювати, яка застрягла в часі. Механізми старі в усіх сенсах цього слова. Цей дизайн був компромісним між РУХом і Компартією. Треба все міняти зсередини. І ми починаємо.
Як вам такий динамічний режим?
Я готовий працювати без вихідних. Бо це феноменальний шанс. Народ вимагає нагальних дій. Країна чекає 29 років. Мої колеги — це люди, які не впали з неба, а працювали з питаннями права, правоохоронних структур, економічних змін. У нас напрацювання.
Регламент Верховної Ради вивчили?
Регламент - це інструмент, який використовували різні олігархічні групи, намагаючись просувати свої питання, зсувати кожен закон у потрібну сторону. Тому ми змінюватимемо регламент теж.
Що для вас стало відкриттям у Раді?
Креативне лобіювання. Усі чекають, що прийде дядько із чемоданом грошей. Ти або продаєшся, або ні. А тут приходять до тебе мільйон плакальниць і кажуть: "От є одне речення в цьому законі, ну от дуже треба, щоб ти його змінив, поміняєш — усім буде щастя. Ось це одне речення душить нас щодня". Ти думаєш, ну справді щось у цьому є. А потім з'ясовуєш: після зміни речення дехто заробить стільки-то грошей з цієї схеми. А плакальниць щойно з автобуса вигрузили.
Різні групи за роки виробили моделі лобіювання. І вони тиснуть із усіх боків. Щоб свої інтереси і захистити, і помножити.
А приємні здивування були?
Ми маємо шанс змінити країну.
Як ладнаєте з колегами? Чи можлива дружба між депутатами з інших фракцій?
Ми не хочемо бути, як старі політики. Битися ніхто не буде. Але дружба — це серйозне слово. Вона має бути тестована роками, спілкуванням, взаємодією.
Степан Кубів (депутат від "Європейської солідарності", екс-міністр економічного розвитку. - Gazeta.ua) на Майдані допоміг мені відкрити міжнародний прес-центр. Дядька Степана, як я його називав там, я давно знаю. Це людські стосунки, за межами політики. В особистому спілкуванні ми не деградували до образливого рівня.
А є відчуття, що іноді вас як молодих намагаються використати? Просунути свою думку, ввести в оману?
Ми ж не ідіоти. Я розумію, що є багато сторін дискусії. І треба багато проговорити, щоб зрозуміти повноту картини.
Як ставитеся до протестів щодо "формули Штайнмаєра" та нового закону про особливий статус Донбасу? Як оцінюєте ці простести?
Як результат неповної комунікації.
Це помилка влади?
Це помилка багатьох сторін. Коли той самий персонаж, який нам подарував і процес, і реалії, і промоціював ту саму "формулу Штайнмаєра", стає головним борцем проти капітуляції - це смішно.
Люди мають право на протести. Це запит на комунікацію. А дехто намагається зманіпулювати, щоб зробити новий Майдан. Та це усі бачать. І ті, хто були на попередньому Майдані, ці маніпуляції не допустять.
Як Україна має вирішувати питання Донбасу?
Має, мусить і хоче — це різні категорії. Має, як зараз робить. Ми використовуємо існуючий канал. Через формат "Нормандії" можемо отримати діалог із європейським союзниками. Окреслять "червоні лінії". А це, як сказав Володимир Зеленський: земля, територія, люди. Що обговорять там, з'явиться у Верховній Раді. Буде публічна дискусія.
Які ідеї щодо Донбасу, зокрема, особливого статусу, звучать у фракції? Чи всі погоджуються з "формулою Штайнмаєра"?
Із чим там не погоджуватися? Наші танки під Москвою і ми Путіна під дулом тримаємо? Ні. І саме через це треба говорити про міжнародний діалог, який може змусити Путіна полишити Донбас. І закінчити війну, яку він почав.
Тому це був крок, щоб добитися "Нормандії". У документі немає підписів так званих республік. Там є України, Росії, ОБСЄ. І це стрибок на інший рівень дискусії.
Є багато побоювань щодо нового законопроекту про особливий статус Донбасу. Що має бути прописане в цьому документі?
Ми точно знаємо, чого там не має бути. А подробиці з'являться після "Нормандії".
Чого там точно не буде?
Президент усе окреслив.
Якщо в законі будуть сумнівні речі, ви їх підтримаєте?
Президент на сумнівні речі не погодиться.
Для мене лінії президента показують мої "червоні лінії". Це зміна кордону, забування про людей.
В інтерв'ю Роману Скрипіну ви сказали, що готові вийти зі "Слуги народу", "якщо щодо кордону будуть компроміси, якщо ми щось віддамо Росії". Думку не змінили?
Не змінив. Погоджуюся з Володимиром Зеленським: кордон — це питання сакральне, фундаментальне та незмінне.
Щоразу під час голосування понад 200 "за" дає ваша фракція. Депутати голосують, але не читають документи, самі в цьому зізнаються. Як приймають рішення: ви їх обговорюєте в робочих чатах чи, можливо, вам надсилають якісь поради?
У всіх є свої сфери відповідальності. Я щодо діаспори працюю у підкомітеті, є міжфракційне об'єднання. Довіра у цьому процесі - головне. Треба працювати як команда. Від президента, певно, до мене, бо я наймолодший.
Якось журналістка запитувала у Михайла Ананченка (депутата від "Слуги народу"): "Що у нас сьогодні на порядку денному". І він не знав, що сказати.
Тут дві речі. Ананченко у Верховній Раді, як і я, вперше. І знати всі елементи процесу right away (відразу. — Gazeta.ua) не може. Тому я маю звичку до журналістів брати до кишені порядок денний. Друге. Багато журналістів у Верховній Раді витрачають час на пошуки ідіота. Користуються тим, що деякі депутати, скажімо, все життя працювали в академічному секторі, з медіа не взаємодіяли. За кордоном журналісти питають у депутатів, які в них цілі, яка діяльність. А в нас - це шоу. "Пиво.ТВ" приходить і робить розвагу з усього. Має право. Але я радив би запитати себе, чи це резонно.
Ви створили у Верховній Раді міжфракційне об'єднання "Українці у світі". Чи займається темою електронного голосування на виборах українців за кордоном?
Наша діаспора по всьому світу хоче взаємодіяти з Україною. А шляхів для цього немає. У нас є "Паспорт закордонного українця". Це зелена книжечка з дивною процедурою її отримання.
Треба створити механізми для українців, які хочуть тримати з Україною зв'язок, щоб вони могли і дім купляти, і податки платити. Для цього треба змінити процедуру. Мова не тільки про голосування. А і про представництво у парламенті. У нас до 10 мільйонів громадян закордоном. Хтось у Раді має представляти їхні інтереси.
Після Майдану створені численні громади українців. Президент Зеленський закликав українців повертатися в Україну. Для цього треба мати діалог із ними.
Проблеми українців у світі – це так само проблеми українців у Росії. Які пріоритети маєте в цьому напрямі?
Я бачився з представниками 9 російських організацій. Головна проблема, що коли говориш із кимось одним, то кажуть, що решта працюють із ФСБ. Я не знаю, хто із них має контакти із спецслужбами. Але Росія зробила все для знищення нашої громади там.
Українцям у Росії треба дати аргументи, що звідти треба втікати. І створити механізм, щоб вони бачили перспективу тут (в Україні. — Gazeta.ua).
Як нам вибудовувати стосунки з людьми на Донбасі та в Криму?
В України з Кримом і Донбасом стосунки сотні літ. Думаю, 5 років окупації та війни не поламають усе. Перший фронт цієї війни – інформаційний. Із перемоги на цьому фронті варто починати.
У вас днями народився малюк. Якою бачите Україну за 6-7 років, коли дитина піде до школи?
Такою, в якій син захоче лишитися, а не поїхати.
От Грузія до Саакашвілі була одна, після нього - інша. Можна сперечатися, добре це чи погано, але інша. Ми отримали мандат саме на те, щоб Україна після Зеленського стала іншою. Оця іншість – про боротьбу з корупцією, про трансформацію економіки, від бюрократії до простого ведення бізнесу.
Яку маєте мету в політиці?
Щоб мене не повісили на стовпі. Щоб бачили, що ми справді інші та нас обрали недаремно. Щоб ми мали Україну, в якій люди лишалися б, а не втікали.
6 
8759
Коментарі
2