Цілком таємно: на чию користь саміт ЄС став "закритим" і які висновки вже зробила Україна

Лідери країн ЄС у Брюсселі розійшлися у думках настільки, що це вийшло назовні. Президент України Володимир Зеленський буквально "на льоту" змінив вектор дії. Європа не дала чітких відповідей по жодному з гострих питань, бо непокоїться насамперед за себе.

Що це означає для нас - розбиралася Gazeta.ua.

Тріщини в моноліті: Брюссель уже не одностайний

Саміт Євроради офіційно зафіксував розкол щодо України. Підсумкову заяву підтримали 25 із 27 країн-членів ЄС. Слідом за Угорщиною у демарш пішла і Словаччина. Проте реальна кількість скептиків може бути більшою - через стрімкий злет цін на нафту на тлі війни в Ірані.

Симптоми очевидні: прем'єр Нідерландів Барт де Вевер перед засіданням Євроради заговорив про діалог із Росією, а прем'єрка Італії Джорджія Мелоні, за даними Politico, "розуміє" позицію угорського колеги. Хоча згодом обидва політики пом'якшили свої вислови, деструктивні процеси тривають. Віктор Орбан демонстративно залишив залу під час виступу Володимира Зеленського. Попри обурення канцлера ФРН Фрідріха Мерца та погрози наслідками від президента Євроради Антоніу Кошти, угорський лідер почувається переможцем. Його мотивація проста: "Нам потрібна російська нафта". Як наслідок - 20-й пакет санкцій проти РФ знову заблоковано.

Нафтовий шантаж: як "Дружба" розсварила союзників

Приводом для демаршу Орбана став нафтопровід "Дружба". Європа намагалася залагодити конфлікт, надіславши інспекторів для оцінки пошкоджень. Проте угорський прем'єр заявив, що Київ нібито саботує запуск труби. Натомість Антоніу Кошта підкреслив: обстрілювати "Дружбу" вигідно лише Росії.

Ситуація кардинально змінилася: якщо у грудні 2025 року нафта дешевшала, то тепер вона стала надприбутковою. Кремль через Будапешт намагається реанімувати те, що сам же розбомбив як непотріб. Європа ж опинилася перед вибором: масові заворушення через дорогі енергоносії та ціни на їжу - чи необхідність іти на уклін або до США, або до РФ. Судячи із заяви Зеленського, більшість схиляється до американського вектору.

Гроші та безпека: "Тільки за участі Сполучених Штатів"

Попри щедрі політичні обіцянки, фінансові реалії Брюсселя мають тривожний вигляд. Єврорада закликала країни поза межами ЄС надати €30 млрд для формування 90-мільярдного кредиту Україні. Це свідчить про те, що Євросоюзу банально не вистачає власних коштів для масштабної підтримки. Прикметно, що президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн легко знайшла аналогічні €30 млрд для "інвестиційного механізму" підтримки бідних країн самого ЄС.

Ця стриманість корелюється з настроями президента США Дональда Трампа, який акцентує на аудиті попередньої допомоги. Більше того, заклик прискорити виробництво зброї "у тому числі для допомоги Україні" видає головний страх Брюсселя - власну незахищеність. У кулуарах Мелоні, де Вевер та Мерц уже обговорюють "розумну підтримку" Києва, яка не шкодила б оборонним можливостям самої Європи.

Дипломатичні міни: Близький Схід та гнів Трампа

Відповідь ЄС на Ормузьку коаліцію обмежилася розширенням безпекових місій "Аспідес" та "Аталанта". Президент Франції Емманюель Макрон закликав до мораторію на удари по енергоінфраструктурі на Близькому Сході, водночас Єврорада нагадала про підтримку концепції "двох держав" (Палестини та Ізраїлю). Для Ізраїлю та Трампа це - "червона ганчірка". Передчуваючи складну гру, Зеленський ще 19 березня відправив переговорну групу до США.

Стрибок через океан: чи стане Україна посередником?

У вечірньому зверненні 19 березня президент України пояснив: "Є сигнали від американської сторони про готовність продовжити роботу в існуючих форматах переговорів". Зеленський прямо назвав затримку з кредитом та санкціями "небезпечними сигналами".

Зустріч у США запланована на 21 березня. Росія вже заявила, що не братиме в ній участі. Насправді саме Європі зараз терміново потрібно налагодити контакт із Вашингтоном після відмови від прямої участі у війні з Іраном. Україна тут може виступити не статисткою, а важливим медіатором.

Загроза нової війни та "калійний інтерес"

Російські літаки вже почали порушувати повітряний простір Естонії. Політолог Володимир Фесенко застерігає:

"Чи не початок це нападу на Естонію? Ні, але це тиск на ЄС та НАТО. Демонстрація того, що РФ залишається загрозою для сусідніх країн".

Паралельно з цим формується Ормузька коаліція, а Трамп націлився на білоруський калій. Заради цього він зняв санкції та може тиснути на Польщу й Литву щодо транзиту добрив, про що зазначає політолог Вадим Денисенко.

Замість вирішального - транзитний

Прориву 21 березня очікувати не варто, але початок "промацування" сценаріїв уже покладено. Володимир Фесенко прогнозує:

"Скоріше, буде пошук нових компромісів, можливо, по Донбасу. Жодних передумов для таємної угоди я не бачу".

Засідання Євроради стало транзитним моментом. Наступний хід - за Трампом. Головний позитив у тому, що американці прийняли нашу делегацію, а Україна отримує шанс стати ключовим посередником між ЄС і США.

×