Верховна Рада 25 грудня розподілила комітети Верховної Ради. За відповідне рішення проголосували 339 депутатів. В результаті розподілу, опозиція не отримала комітетів, які забезпечують контроль за владою.
Таку думку в інтерв'ю Gazeta.ua висловив народний депутат, заступник голови фракції "Батьківщина" Сергій Сас.
Чи задоволені розподілом парламентських комітетів?
- Я вважаю, що це перший серйозний програш опозиції. Опозиція сильна, коли вона єдина, тому треба кожне рішення обговорювати разом, щоби вони не були спонтанними. Треба спільно обговорювати всі свої кроки, як поточні, так і кроки вперед — тоді буде якийсь результат. А зараз, на мою думку, з цим розподілом, на 100% виграла влада, яка поставила завдання забрати все, що їй треба.
У чому саме проблема, що не вдалося отримати?
- Справа в тому, що опозиція має дві функції. Перша — це пропонування альтернативної програми розвитку держави, а друга — це контроль за діяльністю влади. Щодо першої, то як опозиція ми це завдання виконати не можемо, бо у нас не прийнята програма уряду і це питання зникає саме по собі.
Водночас парламентський контроль за владою здійснюється через кілька механізмів: уповноваженого з прав людини, однак опозиція цю можливість втратила, коли цю посаду отримала представниця "Регіонів", через Рахункову палату, яку також опозиція не отримала, та через комітети. Загалом є прості комітети, а є такі, які виконують певну контрольну функцію. Так їх опозиція і не отримала.
Які це саме комітети?
- Перш за все, це бюджетний та регламентний комітети, і декілька інших. Однак опозиції їх втратила, бо швидко пішла на домовленості з владою.
Що саме маєте на увазі?
- Перш за все, рішення щодо розподілу комітетів було прийнято надзвичайно швидко. Я спостерігаю за цим процесом в парламенті ще з ІІ скликання і жодного разу так швидко це питання не вирішувалося. Завжди відбувався доволі важкий процес, певні демарші, ультиматуми і таке інше. Зараз же все відбулося протягом тижня.
В результаті, влада взяла все, що їй було потрібно, а опозиції кинула те, що залишилося. І вони накинулися на ці посади. У мене досить гірке враження від всього цього. Адже по суті, опозиція обміняла голоси виборців на посади, які нічого не варті. Таким чином вона зв'язала себе спільною з владою відповідальністю за все, що відбувається в країні та парламенті.
Як тоді варто було опозиції діяти? Чи були інші варіанти?
- Треба було ставити питання у площині: або все, що необхідно для контролю за владою і тоді вже розділяти з нею відповідальність, або ж відмовитися від усіх посад і, я думаю, виборці нас би зрозуміли. Треба було ставити ультиматум.
Не було куди поспішати, все рівно півтора місяця Рада працювати не буде, що, до речі, також є мінусом для опозиції — чому в такий складний період, коли для країни постає загроза фінансової кризи, парламент півтора місяці нічим не займатиметься. Це не правильно.
Однак, цей час можна було б витрати саме на домовленості по комітетах. Адже якщо опозиція не має інструментів контролю, то вся опозиційність зводитиметься до нових домовленостей.
Тобто, проблема саме в тому, що занадто швидко погодилися на умови більшості?
- Була ще одна незрозуміла дія. Було прийнято зміни до закону щодо комітетів, які дозволили у них робити по 6 заступників, що є повним безглуздям. І коли ще ці зміни не вступили у законну силу, Рада прийняла постанову щодо розподілом комітетів же по цій новій нормі. Тобто, рішення приймалося на ще не чинному законі.
Для чого і кому це потрібно?
- Перш за все, це потрібно для того, щоби віддати комусь цю нещасну посаду, яка нічого не варта, а по-друге, для того, що це вигідно владі. Бо якщо перший заступник голови комітету від опозиції, а його голова — від влади, то відповідно до закону перший заступник виконує обов'язки голови, якщо той відсутній. Тобто, з ним треба рахуватися. А коли поробили по 4-6 заступників, то посада першого заступника нівелюється. Бо при розподілі обов'язків заступників та членів комітетів, опозиції залишать такі речі, які взагалі не дозволяють їй впливати на якісь речі. Це абсурдно і протизаконно. І зараз ми опинилися в ситуації коли начальників у комітетах більше, ніж простих членів. Куди не ткнеш пальцем — начальник.
Тобто, ми бачимо, що опозиція отримала серйозну поразку. Відбувся, по суті, добровільний дерибан посад у Верховній Раді. Я переконаний, що це не виправдана помилка опозиції.
Чому так сталося? Хто це вирішував?
- Я не брав участь у переговорах, вони здійснювалися на іншому рівні, тому не можу нічого сказати. Однак, я висловлював свою думку на фракції. Вона полягала в тому, щоби "або все, або нічого". Ця позиція збігається з позицією лідера нашої фракції — Юлії Тимошенко. Тому що можна було все ж таки "потягатися" і домогтися свого, враховуючи розподіл сил у парламенті.
Та чи поступилася б влада?
- Влада сама має бути зацікавлена, щоби її хтось контролював. Бо безконтрольна влада веде до диктатури. І це б стало серйозним стимулом у міжнародному аспекті. Адже право опозиції контролю за владою в будь-якій демократичній країні є аксіомою, бо інакше немає демократії. І коли не буде демократії, то для всього світу Україна стане диктатурою, авторитарною державою і не можна буде говорити про якісь європейські перспективи. Тому саме цей аспект міг би стати стимулом, щоби влада пішла на забезпечення контролю за нею.
Чи реально щось змінити?
- Як виправляти цю помилку — мені, чесно кажучи, сказати важко. Однак, я сподіваюся, що опозиція зробить певні висновки. Адже важливо було те, як почати. Почала Рада нормально — з вимогою особистого голосування, яке поки закінчилося нічим. Та треба було йти цим шляхом, наполягати. Опозиціонери, які пройшли виборче горнило, особливо по округах, мають бути окрилені підтримкою людей та думати перш за все про них.
Тому зараз треба глибоко проаналізувати це все і у майбутньому такого не допускати. Бо попереду ще багато роботи.
3 
8759
Коментарі
10