Після візиту Віктора Януковича на саміт НАТО в Чикаго більшість аналітиків почали обговорювати перспективи ізоляції України та оточення українського президента.

- Ізоляція дійсно є, з різних причин. По-перше, більш фундаментально – це те, що Україна не має особливої геополітичної важливості. Якби вона, наприклад, була економічно чи військово потужною, то була б більш цікавою для світу. По-друге, ставлення до Януковича і до його режиму на Заході є рішучо негативне. Якби він принаймні вважався демократом, некорумпованим авторитарним лідером, якби на рівні цінностей була хоча б якась прихильність, то була б симпатія. А тут на рівні навіть твердої влади і на рівні м'якої влади Україна Заходу не цікава, - вважає професор політології Радгерського університету Олександр Мотиль.

Яким чином може ця ізоляція проявитись на практиці? Відмова від зустрічей західних лідерів з Януковичем, чи ізоляція стосуватиметься і українських громадян?

- Звичайно, що на рівні зустрічей лідерів країн з Януковичем. Приклад цього був під час ЄВРО-2012, коли лідери європейських країн бойкотували матчі в Україні. Окрім цього, Україна буде ізольована від участі в обговоренні якихось важливих міжнародних проблем. На мою думку, те, що президент Янукович "досягнув" за два роки – це повний крах української зовнішньої політики. Йому вдалося посваритися із Заходом і водночас з Росією.

Передумовою будь-якої серйозної співпраці має бути, перш за все, підвищення рівня умов життя, зростання економічного потенціалу, приваблива промисловість, або налагодження видобутку сланцевого газу... Будь-які позитивні зрушення привернуть увагу до України як до міжнародного партнера чи конкурента, але зараз цього і близько немає.

У своїй останній книзі Збігнєв Бжезинський висунув ідею перенесення в Україну штаб-квартири Ради Європи. Наскільки реальною є реалізація цієї ідеї? Чи не є це порушенням суверенітету держави?

- Якби така можливість існувала, то я б радив будь-якому українському президенту підписати таку угоду. Щодо суверенітету, то потрібно бути дуже принциповим "суверенітетником", щоб бачити в цьому якусь загрозу. Якби, наприклад, американці пропонували переселити ЦРУ в Київ, то тоді це мало б наслідки і про це потрібно було думати, а Рада Європи – це більше консультативна організація. Щось подібне зробила Австрія, коли у Відні було збудоване ціле містечко для ООН, з цілою мережею офісів. Це стало поштовхом для Відня, бо там постійно перебували міжнародні дипломати, політики і журналісти, почали відкриватись постійні представництва міжнародних установ. Крім цього, це вплинуло на рівень безпеки та престижу країни, покращило економічну ситуацію. Звісно, організація подібного проекту – це досить складно, і Бжезинський це розуміє, але якщо б Київ мав таку можливість – це було б дуже вигідно.

На початку липня Банкова опублікувала звернення президента до Верховної Ради. Крім традиційного євроінтеграційного напрямку в ньому окремим пунктом визначено стратегічне партнерство України з Росією, США та КНР. З чим пов'язане таке багатостороннє партнерство?

- На мою думку, тут є декілька причини визначення таких пріоритетів. По-перше, Європейський Союз явно не зацікавлений Україною, перспектива членства відкладена на роки, а може й на десятиліття. В будь якому разі, за президентства Януковича це точно не відбудеться.

По-друге, враховуючи ці обставини, українська влада намагається втримувати рівновагу в зовнішньополітичній сфері, включивши в цей перелік ці три країни. США і Росія – тут зрозуміло – це традиційні стратегічні партнери України, ну а Китай включили до цього переліку, бо він зараз все більше набирає ваги на міжнародній арені. Як геополітична модель партнерство України з Китаєм було б досить непоганим, тим більше економічно, адже Китай на відміну від США не вимагає дотримання якихось стандартів і не зважає на порушення демократичних принципів, крім цього китайці готові всюди інвестувати.

В оборонній стратегії США, яку Барак Обама підписав в листопаді минулого року, зовнішньополітичний акцент зміщується з Європи і Близького Сходу в Азійсько-Тихоокеанський регіон. Після цього експерти повернулися до обговорення питання про окрему європейську систему колективної безпеки, до якої може приєднатись і Росія. Які перспективи України в цій можливій системі?

- Для Америки Європа є самозрозумілим партнером, навіть коли її не згадують або просто нехтують. Всі розуміють, що Європа – це американський союзник. Навіть, коли є якесь переосмислення, то це не значить, що американці покидають Європу чи навпаки. Європа є надійним американським партнером, щоб там не відбувалось всі знають, що проблеми будуть вирішені. Америка останніх років 20 вже говорить про те, що для неї пріоритетним є Тихий океан, бо там Китай, Японія, Південна Америка, які є майбутніми економічними партнерами і в той же час звідти походять загрози для США.

З точки зору багатьох американських аналітиків, з якими я спілкувався, створення окремої системи колективної безпеки було б дуже потрібним.

Для кого - США чи Європи?

- І для однієї сторони, і для іншої. Американці прагнуть зберегти статус гегемона, в свою чергу Європа має розбудовувати власну оборону, яка була занедбана ще за часів "холодної війни", коли всі сподівались на американський захист. Як на мене, то це було б дуже добре для американців, адже потрібно мати партнера, який крім слів має спроможність щось зробити. Якби це було б раніше, то, можливо, такі помилки як Ірак і Афганістан не відбулись, бо європейці сказали б: "стоп, ми в цьому не будемо приймати участь".

А щодо тіснішої співпраці вісі Париж-Берлін-Москва?

- Така співпраця вже триває останніх років 15, вона зумовлена питанням енергопостачання. Я впевнений, що Німеччина готова тісно співпрацювати з Росією не зважаючи на політичний режим чи зовнішню політику РФ. Якщо відбудеться диверсифікація енергоресурсів в Європі, то ці відносини, звичайно, не матимуть перспектив. Однак загалом, мені важко уявити, щоб теперішня Франція і Німеччина створили якийсь своєрідний союз з Росією – ціннісні розбіжності між ними суттєві. Хоча я вважаю, що цінності в міжнародних відносинах відіграють другорядну роль, але, все таки, для європейців питання цінностей має дуже важливе значення, воно відіграє ключову роль в їхній самоідентифікації.

Якщо припустити, що з часом буде створено європейську систему колективної безпеки, які будуть перспективи для України в ній?

- Якщо відносини України з Росією будуть розвиватися на різних рівнях, в тому числі і на військовому, то це буде вигідно і українській стороні, адже тоді зникне спекулятивна тема "американських імперіалістів" у вигляді НАТО. В той же час, положення України буде ключовим в новій системі, але це вимагає активної зовнішньополітичної позиції української сторони.

Чому зазнала краху українсько-російська політика Віктора Януковича? Росія занадто багато вимагає від нього?

- Звісно, що вона багато вимагає, крім цього Янукович досить наївно підходив до цих відносин.

Як ви оцінюєте перспективи створення Євразійського Союзу?

- Оособисто не вірю в його майбутнє, максимум це буде на рівні СНД. Цей союз нікому не потрібен, хіба тільки Росії, але цього замало. Бо в такій ситуації вона має примусити інші країни стати членами, а на це вона не здатна, бо занадто слабка. Росія дуже слабка, щоб створити імперію і дуже бідна, щоб запропонувати щось цікаве. Мені здається, що це звичайний піар-проект, щоб зберегти свій статус.

В цьому контексті в Україні мали б розуміти, що цей союз нічого корисного не може дати. Натомість майбутнє України залежить від інтеграції у світові економічні ринки, в міжнародну економіку, політику, повноцінно вийти в світ. А Росія пропонує українцям в обмін на знижки на газ другорядність - периферійний статус в периферійній державі. Якщо Україна хоче зберегти той економічний рівень, що зараз має, то Росія – це надійний партнер, але для розвитку і модернізації необхідна виключно міжнародна інтеграція.

×