Рекламні щити Партії регіонів чітко працюють на жінок

Автор наукової праці „Соціально-психологічні чинники сприймання виборцями політичних повідомлень", кандидат психологічних наук Тернопільського технічного університету 37-річна Наталія Гаєвська розповідає про особливості виборчих кампаній провідних партій.

Партія регіонів

Рекламні щити Партії регіонів чітко працюють на жінок за 35. Для таких ключові слова "добробут", "стабільність", "безпека". Таким не потрібно яскравість, динаміка, зайві рухи. Сьогодні нормально, завтра нормально – от і добре.

Дію реклами Партії регіонів на молодь можна побачити в кількості демотиваторів в Інтернеті: "Від стабільності до дебільності" - і тому подібне. Молоді стабільності не потрібно.

І без фальсифікацій "Регіони" наберуть дуже хороший відсоток. Аморфна маса виборців велика. Їй важливо, щоб хтось показав напрямок руху. Все рівно куди – в прірву, то в прірву. "Це ж вони нас ведуть, я не винен, я ні при чому", кажуть вони. Діє також психологічний ефект заперечення. Якщо довгий час живемо в чомусь поганому, ми це заперечуємо: "Нічого поганого – ми звикли". При цьому людині основне не виходити з зони комфорту.

І влада, і опозиція діють під час агітації за технологією "Щоб показати як чисто в мене в хаті, спершу розкажу як брудно в сусіда". Розказують які опоненти погані, а в кінці: "Віддайте нам голоси, тому що ми хороші!"

Об'єднана опозиція

Для невпевнених чоловіків добре спрацює реклама Об'єднаної опозиції. Подивитися на Яценюка – це ж класичний "ботан". На його фоні будь-який чоловік почуватиметься мужнім. "Він такий нещасний, худенький, в окулярах, - думатиме виборець. - Але ж мудрі речі говорить! Оце, я понімаю, мій кандидат!"

Дуже сподобалося, як в Об?єднаній опозиції використовують образ Тимошенко. Вона ніби то причетна до партії. Використовують її енергію, харизматичність. Водночас, її ж у списку нема. Відповідно, ті люди які категорично негативно до неї ставилися, будуть реагувати значно слабше.

Можливо Об?єднана опозиція на кінець виборів запропонує альтернативну рекламу для Центру і Сходу країни. Бо там червоне і чорне може сприйнятися неоднозначно.

"УДАР"

І на Сході, і на Заході люди хочуть мирного життя, добробуту. Але сповідують різні цінності, як цього досягти. На Заході люди самостійніші, орієнтуються на власний успіх, не чекають, що хтось із влади прийде і щось дасть. Через це на Заході розвинута трудова міграція, багато дрібного бізнесу. Тут ідеологія комуністів не пройде. Західнякам ближчий Кличко, який своїм прикладом показує: "От я досягнув, значить і ви при мені досягнете".

Сильна постать Кличка – палка з двома кінцями. Чоловік, який не є недостатньо впевненим, бачить такого сильного-красивого-мужнього, на його фоні буде відчувати себе некомфортно. Підсвідомо він не буде голосувати за цю людину.

Коли дивимось на червоний колір УДАРу, про комуністів не згадуємо, бо цю асоціацію відштовхує образ Кличка. Він – справжній чоловік, і червоний колір - колір дії, боротьби, енергії, це тільки підкреслює. Ви тільки уявіть Кличко і зелений колір. Воно б розхолоджувало.

"Свобода"

„Свобода" своєю рекламою хоче „включити" народ. На білбордах немає політичного лідера – є люди. Це показує електорату ? „ви важливі, ви причетні". Інше зображення - Верховна рада із блискавками – це непрямий і дуже акуратний заклик до революції. На це добре зреагують активні люди, які мають всередині внутрішній вогонь, прагнення до змін. Виборці „Свободи" – це добре відпрацьований електорат на Західній Україні, радикальні праві, і окремі люди на Сході і в Центрі, які останнім часом, особливо після прийняття закону про мови, почали ідентифікувати себе з українськими цінностями. Хоча, навіть якщо на Сході комусь і стануть близькі цінності „Свободи" то мало хто проголосує. Зіграє роль фактор „бути як всі".

Компартія

Основний підсвідомий мотиваційний чинник здійснення того чи іншого вибору – бажання бути причетним до спільноти. Це пішло від доісторичних часів, коли бути не в спільноті означало не вижити. Це заклалося в генах. Наприклад, робочі люди, які нічого не мають. Можливо, вони нічого і не хочуть мати, але змушені працювати на буржуазію. Тому дуже незадоволені своїм моральним, фінансовим становищем. Це потенційний електорат комуністів.

Компартія орієнтується на тих, хто вважає себе соціально ображеним. Це є в їх рекламі – ображені, знедолені, ті хто „паше на буржуя".

"Україна — вперед!"

Можливий чинник для здійснення вибору – бажання ідентифікації. Наприклад, людина не добилася чогось у матеріальному плані, і дивиться на того, хто цього досяг. В лідері вона підсвідомо бачить себе. Ця особа стає дуже близькою, ну просто рідною. Показове формування списку з успішних людей – партія Королевської.

Якщо поставити невідому людину поряд з авторитетом, цей ніхто запам'ятається. Наприклад, Королевська - Шевченко. Хоча в цьому випадку не так зріс імідж Королевської, як опустилась популярність футболіста.

У авторів проекту "Україна — вперед!" була хороша ідея - перетягнути образ харизматичної жінки-політика з Тимошенко. Але виконання нікудишнє. Вони поставили не на ту людину. Подивитися її міміку, жести – скутість, неприродність. Ці невербальні символи люди зчитують швидше, ніж слова. В парламент вони пройдуть не з тим результатом, який очікували.

"Наша Україна"

НУ відмовилася від помаранчевого кольору повністю. Революція не привела до бажаних змін, а цією зміною кольорів вони кажуть: "Це не про нас, це був хтось інший".

В рекламі НУ немає конкретики: „Підтримуй українське" – це ні про що. Поняття „український націоналізм" не персоніфікують відомою людиною, не показується образ оцього успішного націоналіста. Напевне, бояться когось ним злякати. А таким загальним формулюванням хочуть захопити великий обсяг аудиторії. Не б?ють в ціль, а закидають сітку – хтось та й зловиться. Недалеко від мого дому поставили білборд з Ющенком, так його вже два рази переклеювали, бо хтось фарбою заляпував. Краще б вони до його образу не зверталися – він не вигідний. В суспільстві чітке протиставлення: от є влада – Янукович, є колишні лідери – Тимошенко і Луценко, вони жертви режиму. А тут Ющенко так просто собі балотується, ніби нічого перед тим і не було.

Гречка і підкуп добре діють, бо українці не схильні думати далекоглядно. З нашим рівнем корупції, такий підкуп вважається нормальним. "Вони крадуть, то чого я не можу взяти. Тим більше самі приносять. Халява! А чого той мій голос вартий?". Це недооцінювання себе, відсутність глобальних цінностей. Гасло опозиції "Беріть від кожного, а голосуйте по совісті" – хороше. Воно породить внутрішні конфлікт в людини.

На цих виборах не бачу в зовнішній рекламі якихось ляпів, невідповідностей. На цьому рівні кожен штрих по 30 разів перевіряють. Я дивуюся як це під час попередніх виборів Яценюк на кольори хакі повівся. Ніби збирався кудись воювати. Йому тільки воювати з таким образом. На кольорі хакі міг Гриценко зіграти.

Ті, хто підуть голосувати

Переважна більшість не буде вчитуватися, ким насправді є ці кандидати і які в них програми. Проголосують підсвідомо.

7-10 процентів людей ставитиме конкретне питання: до чого призведе, якщо цей або той пройде? Що він мені дасть, якщо я дам йому владу? Це молоді люди – від 25 років 35. Це ті, хто побували за кордоном, хочуть народжувати тут дітей і жити. Можливо вони ще не реалізувалися, але чітко знають, чого хочуть.

Кількість тих, хто прийде на вибори цьогоріч зменшиться – люди розчаровані. Не вірять, що голосування може щось змінити: "Я голосую – змін нема. То нащо маю кудись іти?". Нема позитивного досвіду.

Між виборами нема комунікації політиків та людей. Якщо б політики думали далекоглядно, то мали б в школах, в університетах, на виробництві закладати свої цінності. Тоді люди до виборів вже б приходили з усвідомленням за кого голосувати і явка була б зовсім іншою.

Якщо люди, які не знають за кого голосувати, таки прийшли на виборчу дільницю, то як правило, голосують, як більшість. Це такі собі конформісти, які дуже цінні, бо завдяки їм можна взяти додаткові відсотки в останній момент. Для агітації таких людей на дільниці запускають провокаторів, які просто собі ходять, і в коридорах і в курилках заводять розмови з групками людей. Вони ніби не агітують, але чітко кажуть за кого голосували вони: "Я, так само як мій кум, брат і сват голосували за того-то".

Людей, які наперекір будуть голосувати проти більшості, рвати бюлетні, або писати на них всякі гадості – одиниці.

Шокуючою новинкою цих виборів є колосальна кількість відвертої брехні. Дивишся телевізор, і думаєш: „Це що, реклама з іншої країни?" Брехня, в першу чергу, йде від партії влади – впевнено і нагло. Оця реклама добре діє на електорат старшого віку. Уявіть, жіночку з села, яка в місті не була років 10. Взагалі не знає що там твориться в світі: "Я така стара-дурна, неосвідчена. Вони ж то краще знають".

Якщо начальник на роботі починає тиснути, щоб голосували за якусь партію, то 20-30 процентів людей точно проголосують наперекір. Так само будуть голосувати, щоб покарати нелюбого чоловіка чи тещу. Недалекоглядність і емоційність - наша ментальна риса.

Інтелігенція і відомі люди можуть стати вирішальними для голосування людей дуже далеких від інтелігенції. Просто перетягують електорат на свій авторитетом.

Ті, хто не піде голосувати

Не підуть голосувати в жодному разі десь до 5% виборців. Це їхня чітка позиція – вони відсторонилися від політики, і живуть ніби в іншій країні. Всі інші – байдужі, розчаровані в виборчій системі і аполітичні – фактично вагаються, і якщо придумати щось дуже цікаве і хитре – то їх на дільниці можна привести.

×