Верховна Рада проголосувала у першому читанні законопроект Міністерства соціальної політики "Про зайнятість населення", проте, навіть у тих, хто агітував за нього, залишається ще дуже багато питань. До другого читання закон може дійти вже у зовсім іншому вигляді.
Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів екс-голова Федерації профспілок України "регіонал" Василь Хара.
Закон "Про зайнятість населення" передбачає зниження податку за створення робочих місць для молоді та людей похилого віку. Чи призведе це до реального підвищення заробітних плат для таких працівників?
- Відверто кажучи, ніяких значимих стимулів в цьому законопроекті немає. Думаю, до другого читання ми це обов'язково виправимо. Для прикладу: робоче місце обходиться роботодавцю в 50 тисяч доларів. А нове робоче місце - це новий цех, нове підприємство з новими технологіями. Ось він створив 100 робочих місць, це не багато, витратив 5 мільйонів доларів. А ми через скорочення єдиного соціального податку ну нехай 50-100 тисяч гривень зробимо. Хіба це можна порівняти? Тому, я впевнений, що потрібні два основні заходи: безвідсоткові, або з дуже маленькими відсотками кредити, людина дає заявку на кількість рабочих місць і отримує пільгові довгострокові кредити. І друге: на два-три роки звільнення від податку на прибуток. Таким чином держава стимулює вкладання грошей, а не вони потім вилазять десь в офшорах. Для держави це буде вигідно, тим більше, що створюються нові робочі місця для людей. Якщо ми це внесемо, то закон запрацює, а нинішні норми абсолютно нецікаві для роботодавця.
Як Ви оцінюєте норму про запис у трудовій книжці навіть при проходженні стажування? І як будуть сприймати роботодавці кілька записів про безоплатну роботу, чи не зіграє це навпаки проти молодих фахівців?
- Це абсолютно не потрібно, запис робиться, коли є трудовий договір. На сьогодні трудова книжка простежує весь трудовий шлях людини. А трудовий шлях вважається там, де ти працюєш і отримуєш заробітну плату. Якщо ти відраховуєш страхові, пенсійні та інші внески, то ти вважаєшся працівником і тобі має бути заведена трудова книжка. А якщо ти ходиш на практику, то вона ж теж буває по повній програмі, а буває ти просто записуєшся і отримуєш довідку, що ти був на стажуванні. Це нікому не потрібно, це мертва норма. Інша справа, коли це робили в армії, коли рахувався військовий стаж, щоб не переривався трудовий стаж. Коли за радянських часів у нас було казармене забезпечення і було все одно - сплачуєш ти внески, чи ні. То сьогодні, якщо ти платиш, то ти учасник фонду, якщо ні, то ні. Тому запис у книжці не потрібен тому, що він нічого не дає ні сьогодні, ні в перспективі. Тому це марна норма.
Як буде працювати норма, яка забороняє розміщувати в резюме дані про вік, стать тощо, і спрямована на знищення дискримінації? Адже при проходженні співбесіди роботодавець все одно побачить з ким власне говорить і візьме на роботу потрібну йому людину.
- Дискримінація не сумісна з тією нормою, яку ви назвали. Роботодавець не має права за наявності робочого місця відмовляти в прийомі на роботу. От якщо мені 65 років, а я напишу в резюме, що мені тридцять. Який роботодавець повірить цьому? Ця норма теж дурна. Дискримінація - це вже дія. Справа в тому, що в Трудовому кодексі в нас є норма, що роботодавець не має права вимагати інформації більше, ніж дає працівник, але він може її запросити з дозволу працівника. Але дискримінація настає, коли є робоче місце вакантне і він не прийняв людину, припустимо жінку, звільнену з в'язниці, або жінку похилого віку. А те, що вони намагаються показати дискримінацією, таким не є.
Якщо роботодавець платить за навчання працівника, то тепер людина втрачає право на звільнення з посади і повинна працювати як мінімум від 1 до 3 років на одному місці. На Вашу думку, це справедливо, це не порушує прав людини?
- Абсолютно не порушує. Законодавство зобов'язане захищати обидві сторони. Якщо роботодавець пропонує роботу, або працівник приходить і проситься на навчання, то між ними укладається договір. Людина вкладає гроші, і працівник потім має ці гроші відробити. Тому, це дуже правильно. За радянських часів на работу направляли, і люди не всі хотіли. А сьогодні після випуску людина не може влаштуватися на роботу. Тому, я думаю, що це справедливо. Але якщо ми дамо право за рахунок роботодавця навчатися, то порушимо права іншої людини, яка своїми фінансами дала цій людини знання, а вона розвернулась і пішла.
Безкоштовна перекваліфікація вимагає величезних витрат бюджету. Чи впорається державна скарбниця з таким навантаженням?
- На перекваліфікацію потрібно дивитися так, що вона не може бути тільки на одній державі. Зазвичай це робиться в масових масштабах. Припустимо, закриваються в Донбасі шахти: цілий пласт населення залишається без роботи. Значить, держава має подумати над тим, як їх усіх працевлаштувати. Припустимо будується завод - держава повинна вкласти гроші і підготувати людей до нового працевлаштування. Те ж саме повинен робити і роботодавець тому, що йому вигідно мати висококваліфіковану силу. Особливо сьогодні, коли у нас є вакансії, які роками ніхто не хоче займати тому, що робота не цікава, або заробітна плата близька до мінімальної, не на належному рівні охорона праці. А є такі, де потрібні висококваліфіковані працівники, тому роботодавцю вигідно в це вкладати гроші.
Наскільки в такому випадку буде видозмінений цей законопроект у підсумку?
- Він буде дуже і дуже допрацьований. Він сирий і не дарма науково-експертне управління вирішило відправити його на доопрацювання. Але я переконував усіх членів комітету прийняти його, казав, що його ще можна зробити нормальним. Адже закінчується каденція нашого скликання, прийдуть нові депутати, знову політичні розбірки, вибори. І коли дійде черга до цього законопроекта не відомо. А він дуже потрібен тому, що той, який сьогодні діє надмірно застарів, а ситуація така, що потрібно було приймати його вже сьогодні.
2 
8759
Коментарі
3