Минув останній тиждень перед виборами нового президента Росії. Хоча шансів на власне нового – як шансів для здійснення чудес: вони бувають, але розраховувати на них не слід. Найбільші міста готуються до протесту проти оновленого старого. Сам Володимир Путін готується до цих протестів не менш ретельно.
Зрештою, про чудеса таки думається, адже такі масові протести, якими супроводжувався весь період від думських до президентських виборів навіть самі учасники сприймають як диво. Яке зобов'язує і яке треба враховувати як владі, так і опозиційним лідерам. Зараз у Москві панують знайомі для нас, українців, настрої осені 2004, але в значно меншій концентрації. Влада готується до фальсифікацій. До їх фіксації готується опозиція. Саме так, наголос робиться на фіксації, адже завадити фальсифікаціям в масштабах такого територіального гіганта, з усіма його метрополіями – неможливо. Думські вибори показали, чого варті докази і вся наочність фальсифікацій для російських судів. Українські суди у порівнянні з цими – оплоти справедливості. Тож фіксація потрібна для ескалації протесту. Для вулиці.
На відміну від думських виборів, де звучав головний і зрозумілий заклик голосувати за будь-кого, але "Против партии жуликов и воров" (партія "Єдина Росія", яку очолює Путін), президентські вимагають узгодженої альтернативи, якої немає. Це ускладнює можливість успіху масового вуличного протесту під єдиним гаслом "За чесні вибори!", адже визнання виборів недійсними і призначення перевиборів не змінює розстановку сил і все одно закінчиться перемогою Путіна, який має досить високий і стійкий рейтинг, особливо поза Москвою та Петербургом. Хіба якщо вулиця зможе домогтися нових виборів президента і опозиційні політики отримають додатковий час для переговорів й таки спроможуться на висунення єдиної кандидатури.
Бій за Москву
Головний бій між владою та опозицією йде за Москву. В тому, що Путін переможе, не сумнівається ніхто. Але москвичі можуть сильно зменшити відрив від інших кандидатів своїми голосами проти нього. Високий рейтинг у столиці - справа принципова, яку слід відстояти будь-якою ціною. Крім того, вся Росія і світ спостерігають за сотнями тисяч на площах Москви, які називають себе "несогласными". Зростаюча кількість цих незгодних, готових вийти на вулицю, означає автоматично й зростання тих, хто будучи "согласним" почав вагатися. І тут електоральна перевага ВВП виглядає не такою вже й певною. Хоча на кінцевий результат низький рейтинг у Москві вже не встигне вплинути, проте саме тут майбутньому президенту правити, і хочеться робити це без зайвого дискомфорту.
Численні акції проти нечесних виборів відбувалися і в інших містах, зі своїми особливостями й незмінно – із затриманнями і репресіями проти їх учасників. Але саме в столиці можна зблизька оцінити весь креатив кремлівських технологів по дискредитації та нівеляції протесту: звезені працівники держустанов на акції підтримки Путіна, які принципово мають бути більшими, ніж опозиційні; постійні проблеми з наданням дозволу на мітинг (у Росії вираз "Соглосовать протестный митинг с властью" не викликає відчуття абсурду); роздача білих стрічок – символічної ознаки протестуючих – то від Путіна, то з зображенням американського прапора; спроби деструктурувати систему громадського спостереження; інформаційні провокації проти лідерів опозиції, врешті, змагання за прихильність знаменитостей – всього цього було досхочу, але очікуваного ефекту не дало.
Окремим досить дієвим інструментом стала путінська піонерія – рух "НАШИ". В останні дні їх звезли звідусюди, за їхньою ж інформацією – біля 25 тис. Всі ці підлітки пройшли відповідну ідеологічну промивку і отримали гарантії приємного і веселого проведення часу. За концерти, екскурсії та забезпечення тижневого побуту в столиці від них вимагається всього лиш криклива участь у пропутінських мітингах і не менш криклива – у акціях опозиції. В другому випадку – із завданням їх зриву. На одній такій акції ми мали змогу побувати. Добре навчені путінці зуміли перебрати ініціативу, а також увагу преси своїми скандалами, епатажем і цікавою картинкою. Жодних сутичок, жодних образ на адресу опонентів. Поводяться витончено і зі знанням справи.
Спостереження
Особливістю кампанії є унікальна мобілізація громадських спостерігачів. Загалом 50 тис. підготовлених волонтерів, основна частина з яких – зголошені через Інтернет. Усі вони пройшли відповідні тренінги, отримали необхідні посвідчення й інтегровані в єдину інформаційно-координаційну систему. Для більшості з них це перший досвід участі в організації виборів, і більшість – молодь. У Москві вдалось охопити всі виборчі дільниці – 3374 дільниці отримали по комплекту громадських спостерігачів. Інші волонтери розпорошені практично по всій Росії. Влада також не дрімала і організувала "спостереження за спостерігачами". Основна частина таких провладних спостерігачів – все ті ж "НАШИ" й інші молодіжні пригодовані організації. В їхніх закритих інструкціях, оприлюднених в соцмережах, зокрема рекомендувалось чинити перешкоди і психологічний тиск на спостерігачів, які надто ревно будуть виконувати свій обов'язок.
Окремо слід згадати про ще одну новизну виборів 2012 – обов'язкове відеоспостереження на всіх дільницях. Тим, хто не встиг або не мав можливості зареєструватись спостерігачем чи членом комісії, пропонували зареєструватись на відповідному сайті для веб-постереження. Оцініть масштаби: всі 95 250 виборчих дільниць отримали хоча б одного відеоспостерігача, а загалом на це зголосилось 670 тис. осіб. І можна сміливо стверджувати, що більшість з них належать до т. зв. "несогласных", тобто очікує від влади фальсифікацій.
Рівень організації спостереження за виборами, чесно кажучи, вражає. Особливо хочемо зазначити, що практично все це – неоплачувана волонтерська робота (очевидно, за невеликими винятками постійнозайнятих координаторів), яка вимагала від зголошених волонтерів більш-менш системної участі. І головними організаторами тут є кілька позапартійних ініціатив, які засвоїли досвід недавніх думських виборів і зуміли перебудувати систему, скоординувавшись між собою так, щоб осилити таку неочікувано велику кількість добровольців і оптимізувати їх розподіл по дільницях.
В Інтернеті й наяву
Важко вирахувати якесь співвідношення, але на око виглядає, що не менше 90% всього, що відбулось – завдяки інтернету. Відстежування порушень на виборах, обговорення ідей і організація мітингів та акцій, планування, комунікація організаторів – все на блогах та в соцмережах. Основним завданням "незгодних" - читати, перепощувати, повідомляти. Іноді – приходити на акцію чи роздрукувати скачану листівку і поширити. Вони змусили владу організувати технічне забезпечення для відеоспостережень і самі організували веб-спостерігачів, розробили додатки до смартфонів для кращого ведення спостереження тим, хто буде на дільницях. Youtube, Twitter, Facebook, Вконтакті... - все он-лайн, все доступне будь-де, будь-коли.
І неймовірне, як для українського досвіду, співвідношення зголошених на зустріч в соцмережах з кількістю безпосередніх учасників протестів. Як приклад, акція на проспекті Сахарова 24 грудня, інформація про яку проходила в основному через інтернет, зібрала 54 тис. погоджень у мережі Facebook і понад 100 тис. – на вулиці. У нас все відбувається з десятикратними різницями на користь активності віртуальної.
З іншого боку, затяжні вуличні протести вимагають вміння працювати в живій структурі, вимагають не тільки інформаційної, а й кадрової мережі. Чи справляться "мережеві хом'ячки" з вимогами такої невіртуальної реальності, побачимо от-от.
Погрози і загрози
Влада попередила, що всі несанкціоновані мітинги будуть розганятись із застосуванням тих методів, які диктуватиме необхідність. По новинах пройшло конкретне число: 6 тис. спецназу, спорядженого як для воєнних дій. Очікується відключення телефонних мереж та блокування ключових координаційних сайтів. Вже зараз почались затримання за сфабриковані порушення; є побоювання, що на час виборів таким чином буде знедієна значна частина середньої ланки організаторів.
Основна найближча післявиборча вулична активність запланована на вечір 5 березня: на підтримку Путіна визбирують по місту та звозять з околиць на Манежну площу біля Кремля держслужбовців, нашистів, усіх всіх вірних і підданих. Опозиції після тривалих перемовин таки дозволили провести свій мітинг, тільки виділили їм замалу для очікуваної кількості учасників і достатньо віддалену Пушкінську площу з чітким часовим обмеженням: з 19 до 21 год. Це викликало бурхливу дискусію як серед лідерів, так і в соціальних мережах, адже таке погодження одні вважали принизливим, інші – гарантованим початком тривалого, вже недозволеного вуличного протесту. Одним з найбільш імовірних продовжень буде спроба втілити оголошену на ніч між 5 і 6 березня в Інтернеті акцію "Білого кільця довкола Кремля" – оточити Кремль живим кільцем і стояти так доти, доки не будуть назначені перевибори в Думу та нові вибори Президента.
Отже, обидві сторони налаштовані серйозно. Вже зараз можна робити якісь передбачення подальшого розвитку подій, але на всяк випадок утримаємось – а раптом пощастить.
Ми навмисне оминули тему лідерів опозиції, її речників та облич. Тут щодо них вже усталене вживання "несистемна опозиція", адже насправді дуже різношерста і тяжко назвати її єдиною. Лідери партій борються за майбутній електорат, когось з підозрою називають технологією Кремля, позапартійні середовища говорять про відсутність лідера, когось звинувачують у прихованому вождизмі - всяке про всіх говорять. Важливо, що всі ці суперечки відклались до кращих днів, коли на це з'явиться час і вони можуть мати ще якийсь результат, окрім роз'єднаності. Також тут описуються в основному процеси в Москві. Але саме тут і буде наступними днями вирішуватись доля російської демократії. Тримаймо за неї кулаки!
2 
8759
Коментарі
28