15 років тому, 3 серпня 2003 року, вийшла книга другого президента Леоніда Кучми під назвою "Україна – не Росія". Її надрукували у московському видавництві "Врємя".
Видали 20 тис. екземплярів російською і українською мовами. Кучма писав її російською мовою. Переклад українською робили також в Москві.
"Чому я не приховував, що книга писалася російською мовою? Щоб не обманювати читача. Я, як і мільйони українців, до сих пір не можу зовсім вільно писати українською. Розмовляю я вільно, правда досить часто - не тією українською, якою мене сварять наші письменники, а більше мовою мого села".
У своїй книзі екс-президент розповідає про історію Росії та України, російську мову. Ділиться досвідом про різне ставлення до роботи у двох країнах. За словами Кучми, "в Росії всі живуть "по-понятіям", в Україні тяжіють до закону". Підводить підсумок, що у двох країн різні історичні долі, різний національний досвід, несхожі культурно-мовні ситуації.
"У сухому залишку, все зводиться до того, що Україна — історично невід'ємна частина Росії, яка відокремилась лише через якесь дивне непорозуміння або навіть чудацтво, що вона просто дитина, яка заблукала. Дитина скоро стомиться блукати по байракам і повернеться до мамки, щаслива, що все обійшлося. Росіяни, про яких я веду мову, бачать в українцях таку собі сільську рідню — досить симпатичну, співучу (це відзначається неодмінно), зі своїми гастрономічними пристрастями, своєрідним гумором та кумедною сільською вимовою. Але саме рідню — тобто, з деяким припущенням, знову ж таки тих самих росіян. А щодо відмін, які впадають в очі, то вони з такого погляду уявляють лише етнографічний інтерес. Та ось ця славна рідня дала задурити собі голову якимось там "бандерівцям".
Росіяни бачать в українцях таку собі сільську рідню — досить симпатичну, співучу (це відзначається неодмінно), зі своїми гастрономічними пристрастями, своєрідним гумором та кумедною сільською вимовою
"Україна — не Росія" стала другою книгою Кучми. Першу "Про найголовніше" він написав у 1999 році.
Його наступник Віктор Ющенко першу книгу назвав "Недержавні таємниці: нотатки на берегах пам'яті" . Розповідає про свого батька-вчителя, якого на заробітках у Західній Україні вважали НКВС-ником, а вдома, у Сумській області називали бандерівцем.
Окремо пише про вечерю, на якій його отруїли. Спочатку на стіл подали салати, потім гаряче і плов. Саме на нього нарікає екс-президент, хоча зазначає, що плов роздавали порційно.
Перший президент Леонід Кравчук видав у 2002 році книжку "Маємо те, що маємо". У ЗМІ писали, що справжнім автором книги був журналіст київського видання. Кравчук намагається аналізувати проблеми минулого та багато критикує другого президента Кучму. Обґрунтовує тим, що президенти мають звикати до критики.
Книга стала його другим твором. Попередню збірку офіційних документів, інтерв'ю, виступів "Є така держава — Україна" видали в 1992. В 2010-му написав ще одну - "Одна Україна, єдиний народ: політичні роздуми над записами в щоденнику".
Віктор Янукович в роки президентства написав дві книги. У 2011-му вийшла його англомовна книга "Opportunity Ukraine". Журналісти знайшли у ній тексти Віталія Сича, Юрія Луценка, Тараса Стецьківа, В'ячеслава Піховшека та студентки Галини, яких Янукович не вказав. Наступного року президент вказав у декларації $2 млн за передачу прав донецькій друкарні "Новий світ". Після новини типографія загорілась. Книг вона ніколи не друкувала.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Аваков видав книгу
За два роки книгу "Діалог з країною. Діалог зі світом. Діяти та перемагати" у знайомих знайшла нардеп Ірина Геращенко. За $2 млн Янукович продав права на підбірку фотографій.
У листопаді 2017-го екс-прем'єр Микола Азаров, який переховується у Росії, видав роман "Долю не вибирають". Азаров присвятив книгу "корінню бандерівщини в Україні". Презентував її московській редакції газети "Комсомольска правда".
3 
8759
Коментарі