Чергова зустріч угорського прем'єра з обраним президентом США свідчить про розпал змагання за владу в ЄС. Як воно може вплинути на нас, - досліджувала Gazeta.ua.
Візит Дональда Трампа до Парижа 7 грудня 2024 року був підкреслено приватним, хоча на відкритті відреставрованого собору Паризької Богоматері завітали лідери понад 40 держав світу. Могло скластися враження про те, що обраний президент США робить ставку на президента Емманюеля Макрона і на саму Францію як на ключову державу в ЄС. Проте наступні події довели, що це уявлення є помилковим.
По-перше, Володимир Зеленський, котрий надавав такого важливого значення зустрічі з Трампом у Парижі, за добу після того публічно переорієнтувався на чинного президента США Джо Байдена.
По-друге, на тлі урядової кризи у Франції до Трампа подзвонив чинний канцлер ФРН Олаф Шольц, а до Києва прибув його вірогідний конкурент на виборах Фрідріх Мерц. Обидва явно просували Німеччину як форпост європейської політики і, скоріш, вели мову про гроші (симптоматично, що ЄС цими днями погодив транш у 4, 2 мільярди євро Україні із доходів від "заморожених" активів РФ). В обидвох країнах політичні шторми, але ФРН заможніша і має більше ваги в Єврокомісії, котра розпоряджається бюджетами.
По-третє, активізувався угорський прем'єр Віктор Орбан. Доки навколо ширяли чутки про нову миротворчу місію, з якою політик мав знову податися в геополітичні мандри світом, Орбан спочатку зустрівся з Папою Римським, котрий, до слова, проігнорував відкриття собору у Парижі, а 10 грудня з'явився у Флориді, на обійсті Трампа Мар-а-Лаго, що стало неофіційною резиденцією обраного президента США.
Американські гірки
Там Орбана приймав не лише Трамп, але і бізнесмен Ілон Маск із сином і кандидат у радники з питань нацбезпеки Майк Волтц. Угорського гостя супроводжували міністр закордонних справ Петер Сіярто і голова угорської телекомунікаційної групи Леллерт Ясай.
Як завжди у таких випадках, відомості про зустріч скупі. Під спільними фото з неї у соцмережах Віктор Орбан написав: "Зараз у США. Майбутнє настає".
Інформаційним тлом для зустрічі стала скандальна заява Дональда Трампа у розвиток його пропозиції до Канади приєднатися до США. Він назвав Джастіна Трюдо "губернатором". Аналогічну пропозицію висловив Мексиці. Обидвом країнам загрожують обмежувальні торгові мита після приходу Трампа до влади. Очільники Канади і Мексики заявили про підготовку дій у відповідь, натомість Трамп зажадав обмежити міграцію до США з цих країн.
Знову в дорогу?
На думку публіциста Віталія Портникова, Віктор Орбан готується вже наступного тижня або до кінця грудня, поки Угорщина головує в ЄС, вирушити у нове миротворче турне, котре передбачає зустрічі з Путіним, Сі Цзіньпіном і Володимиром Зеленським. "Зеленський не зможе відмовити без ризику образити Трампа", - зазначив експерт. Водночас Портников оцінює шанси на успіх човникової дипломатії Орбана як невисокі, бо пропозиції Росії не є прийнятними ані для Києва, ані для Мар-а-Лаго, а Кремль скептично висловився щодо начерків "мирного плану" від оточення Дональда Трампа. Тому Віктор Орбан у даній ситуації може просто продавати посередницькі послуги новому президенту США, у тому числі, в американсько-китайський торговий війні. Оскільки після інавгурації Дональд Трамп може зіткнутися з такою кількістю геополітичних проблем, що у нього просто не буде часу для зустрічей з Орбаном. Тому нині, можливо, "він розвивається цими розмовами, а далі розпочнеться сувора реальність", вважає експерт.
Кремль стурбований
На користь версії про нове турне - недавній візит Сіярто до Москви, де він зустрівся із Лавровим. Навряд чи за датами випадковим є збіг з інтерв'ю Лаврова Такеру Карлсону, розраховане на американську аудиторію. Причому цікаво, що проросійські або російські експерти у соцмережах висловлюють незадоволення такою гіперактивністю угорського прем'єра. Вони занепокоєні тим, що Віктор Орбан може стати неофіційним представником Трампа у Європі. І, якщо у нового президента США зміняться геополітичні акценти чи бачення, переорієнтуватися на них і реалізовувати їх, а не те, про що домовився з Кремлем.
Зв'язковий не потрібен
Вірогідно, що Путін має власне бачення щодо умов і термінів завершення війни в Україні. Цьому баченню, як не дивно, можуть не суперечити позиції європейських "яструбів" Франції та Великої Британії, але його підважують миротворчі порухи Орбана. Цікаво, що у США агенція Bloomberg несподівано розмістила велику статтю про альтернативу Орбану в Угорщині - політика Петера Мадяра. У соцмережах висловлюються припущення, що угорський прем'єр виторговує власне політичне майбутнє та 20 мільярдів євро з бюджету ЄС для країни на тлі різкого падіння рівня життя. Зубожіння стрімкіше за аналогічні явища у сусідніх країнах, хоча Орбан категорично відмовився допомагати Україні. Це викликає запитання. Залишити їх без відповіді Віктор Орбан може лише за підтримки президента США проти керівництва Євросоюзу, де з 1 січня 2025 року Угорщина втрачає головування. Тому треба посилити вплив на Росію, що угорський прем'єр і робить натяками на неприєднання або блокаду санкцій ЄС проти грузинських чиновників, що брали участь у придушенні демократії.
За чутками, Папа Римський помазав Орбана на лідерство у Європі, за офіційними даними - запропонував бути посередником між Ватиканом і Дональдом Трампом. Франциск І закликав до різдвяного перемир'я в Україні, але його пропозиція Орбану змусила говорити про консервативний трансконтинентальний альянс "Трамп - Франциск - Орбан". При цьому, угорський прем'єр висловив сподівання, що дипломатичний досвід Ватикану відкриє нові горизонти для пошуку шляхів врегулювання конфлікту в Україні. Цікаво, що Франциск вважає, що треба дати у цьому питанню ініціативу новому президенту США. Такий варіант не найкращий для Орбана.
Тому він переорієнтовується на майбутнє, принаймні, на словах. Навряд чи оточення Трампа спростує ці зазіхання. Але реакція Папи Римського є показовою: про його пропозицію щодо посередництва з Трампом, як твердить угорська сторона, Ватикан мовчить. Орбану нічого не залишається, як грати на особистих зв'язках з обраним президентом США та з Ілоном Маском. Угорський прем'єр уже прагне заручитися підтримкою осіб з оточення Трампа. Він ніби стверджує, що був відданий раніше – а тепер має право очікувати на подяку. Але ті, хто особисто спілкувався з Дональдом Трампом, знають, що, попри високу оцінку персональної відданості й вірності, він нетерпимий до нагадувань про заслуги. Тож Віктор Орбан міг зробити і хибний крок.
Коментарі