Чому ви названі головним організатором заворушень на Банковій 1 грудня 2013 року?
- Я з автором припущення не знайомий особисто. Він - одіозний представник інтересів Кремля. Має якийсь упереджений інтерес до мене. Побачив на фото, що я був на Банковій, і вибудував собі ланцюжок: бійка - організація - ідеолог. Десятки людей мені слали його статтю та її передруки у прокремлівських виданнях. З цього приводу моя персона точно не заслуговує на таку увагу.
Яка ваша думка про Дмитра Корчинського, також названого організатором бійок?
- Він не був і не міг бути організатором. По-перше: його"Братство" є надто нечисленним, щоб скільки-небудь серйозно вплинути на подібного роду масштабні протести. По-друге: основні учасники цих подій - праві активісти - недолюблюють Корчинського, щоб дозволити собою керувати. І найголовніше: сутички на Банковій були стихійними. Цим виступом ніхто не зміг би керувати, навіть якби дуже захотів. Те, що Дмитра Корчинського обрали на роль"головного провокатора", є цілком логічним - його не любить влада, ненавидить опозиція. Він дуже зручна мішень для биття.
Корчинський не сприймає політику всерйоз, ставиться до неї як апріорі до брудної справи. Тому дозволяє собі заробляння грошей у одних олігархів у війнах проти інших.
Які люди й угрупування були на Банковій у неділю 1 грудня?
- Ніякого узгодження й координатора не було. Патріотична молодь спонтанно пішла до Адміністрації президента. На Майдан від початку стікалися не колони, а маси людей. Частина лишилася слухати опозиціонерів, а рішучіші й обуреніші пішли під Кабмін і до Адміністрації президента. Точно так само, як на акції"Україна без Кучми". Бо адміністрація - символ влади. Її взяття має великий сенс.
Серед радикалів були люди, що прагнули лише зчинити бійку й не більше?
- Не було.
А були заворушення наслідком провокації?
- Ні. Обурена молодь вийшла помститися міліції, із програмою-максимумом скинути режим. Серед учасників сутичок було багато постраждалих під час розгону Майдану 30 листопада, а також їхніх знайомих, друзів і родичів.
Чому вони так маскуються?
- Це звична практика усіх протестних рухів в Україні. Не знають про це, мабуть, лише люди, що вперше вийшли на протестні акції. Коли ти в масці - тебе важче розпізнати на зйомках, і притягти до"відповідальності". Дурниці кажуть, що коли нічого не порушив, то ніхто тебе не пресуватиме. Законодавство в цій державі таке, що в нас усе незаконне. Вийшли в кількості більше трьох - правопорушники. Співоча опозиція"діє в рамках законодавства"? Та те, що намет на тротуарі - вже поза рамками. Навіть не кажу про перекриття вулиць. Кому потрібне щастя, щоб тебе потім шукали, страхали твоїх родичів і співробітників? Але спробуйте тепер це пояснити звичайним майданівцям.
Протистояння на Банковій - єдиний позитивний результат за місяць Майдану. Діяли там ті самі"провокатори", які зайняли для мітингарів Київраду й Будинок профспілок. Якби не зрада опозиції, скоріш за все, вона засідала б не в КМДА, а диктувала свої умови владі з Адміністрації президента чи Кабміну. А то й просто приймала б капітуляцію. Недосяжним це не було.
Як мала діяти опозиція того дня?
- Оголошене нею блокування адмінбудівель - правильна ціль. Так само як і ті заходи, що проводила активна молодь і якій опозиція мала принаймні не заважати, а ще краще - допомогти. Сотня депутатів, що мають недоторканість, набагато легше і швидко могла б домовитися з міліціонерами, що охороняли 1 грудня урядові будинки. Вся Україна сподівалася на успіх революції. Опозиція сама весь час уживала революційну риторику, але так і не перейшла до дій. Якби вона пішла з протестним народом до змін - уже була б владою. Натомість програє на всіх фронтах.
Деякі опозиціонери озвучували толкові речі, але в цілому опозиції революція не треба. Їй треба виторгувати вигідніші позиції під 2015 рік. Хочуть мати майданчик для торгів із Януковичем. Великий Майдан нібито покаже владі, яка сильна в опозиції підтримка. Хоч насправді то не підтримка опозиції, а обурення Януковичем. Настав Майдан - і опозиція виплила на цій хвилі, бо інших публічних лідерів нема.
Та й врешті, яка стратегічна мета опозиції - революційні зміни? Ні. Вони просто хочуть прийти на зміну Януковичу, опанувати корумповану державну машину. Луценко знову очолить Міністерство внутрішніх справ, Порошенко повернеться до Кабміну, хоч і не"азаровського", але робитиме те саме. Треба зрозуміти:"Янукович","Азаров","Клюєв","Захарченко","Табачник" - це не тільки індивідуми, це - посади, о́брази. За великим рахунком немає жодної різниці, хто гратиме ці ролі -"регіонали" чи їхні опозиційні копії. Тому жодного"беркутівця" не покарано, а людей продовжують ловити.
Що потрібно Майданові, щоб бути дієвішим?
- Режим Януковича має з України колосальні прибутки, тому добровільно ніколи не позбудеться влади. Навіть якщо на Майдані танцюватимуть 10 мільйонів чоловік.
Якщо розглядати не тільки кандидатів у президенти, то хіба мало в політикумі цікавих людей?
- Яким має бути політик, щоб опинитися нагорі за нинішнього механізму добору політичної верхівки? Нахабним, підступним, зрадливим, безпринципним. Це сприяє просуванню нагору. Протипоказана ідейність і принципи.
Демократія як політична система сприяє тому, що політикум стає все менш якісним. Нинішня опозиція - це погіршений варіант Грушевського і Винниченка 1917 року.
Чому "регіоналів" називаєте брутальнішими за решту політичних сил?
- Від початку ця партія такою створювалася. Її кістяк - кримінальні структури промислових районів. Старенька інтелігенція та дрібні шахраї з опозиції не пристосовані настільки рвати все навколо. Олігархи поза Партією регіонів теж не балерини, але програють, бо в донецьких немає жодних моральних меж. Система дає замовлення на політиків такого пошибу. Така специфіка"добору кадрів" в умовах політичної демократії вибудованої на руїнах радянської системи. Для"джентельменського набору" вимагаються ще люди з акторськими навичами, аби прополіскувати мізки виборцям.
"Демократія - не найкращий спосіб правління...". Вже придумали кращий?
- Кожна політична система має лише одну генеральну мету - добір еліти. Чим якіснішу політичну еліту отримуємо на виході - тим кращою є політична система. За яким критерієм у нормальних державах обирають науковців? За професійне зростання. Має людина якісні наукові роботи, викладацький досвіт, і компетентні люди долучають її до наукової спільноти. Та сама система в армії. Батальйон солдат не обирає собі командира. Призначають люди, які довели свій професіоналізм, і пройшли завдяки своїм здібностям шлях від рядового до генерала. Подібна система повинна діяти скрізь.
Як розвиватиметься політика в Європі? Здобутки правих на виборах - це тенденція?
- Так. Європа стане соціал-національною або загине. Я оптиміст, тому вірю в український і в європейські народи.
Чи порозуміються націоналісти, прийшовши до влади в різних країнах?
- Між націоналізмами, як і між державами, бувають протиріччя. Живемо на планеті з обмеженими ресурсами. Буде боротьба. Соціал-націоналісти - за те, щоб були правила гри. Ми проти конфліктів із сусідніми та спорідненими націями. Можна змагатися в різних планах, але нам, скажімо, не потрібні територіальні суперечки з поляками, які можуть закінчитися війною. Першу і другу світову війну вважаємо братовбивчими трагедіями для всіх європейських націй.
Європа мусить порозумітися, щоб виступати спільним фронтом проти спільних зовнішніх викликів - це й транснаціональні корпорації, базовані переважно в США, фундаменталістський іслам, китайська експансія.
В економічній сфері ми виступаємо проти фінансового, спекулятивного, капіталізму та всевладдя корпорацій, які є водночас найбільшими промоутерами ліберальних цінностей і політичної демократії. Ми пропонуємо іншу економічну модель. Ми - проти банків і за безвідсоткову фінансову систему. За мінімалізацію податків і максимальну самоврядність на місцях. Що нижчий рівень - то більше самоврядування. Громада українського села чи міста має вирішувати більшість питань сама. Це буде дієво і відповідально. Держава має залишити за собою передусім стратегічні напрями та загальнонаціональні проблеми. Як то - зовнішня політика, військова сфера, збереження національної ідентичності, контроль над природними ресурсами.
Підтримуєте діяльність націоналістів із ВО "Свобода"?
- Не вважаю їх націоналістами. Це - нацонал-демократи. Але зараз не час критикувати їх.
Чому центр вашої організації - у Харкові?
- Наше місто - одне з найменш придатних для діяльності національно-орієнтованих, не кажу вже про радикальні, організацій. Але Харків не раз породжував відчайдушних борців за українську ідею - і "Братство тарасівців", і"Самостійну Україну" Міхновського. Скоріш за все, агресивне середовище їх і плекає. Колись проросійське, зараз воно - прокомуністичне. В Харкові"Патріот України" розпочав вуличну війну з проросійськими, комуністичними, лівацькими організаціями - і вони зникли. Починали ми з того, що просто"накривали" їхні мітинги, розганяли з'їзди. Бувало, вони насилали на нас найманців, яких зараз називають тітушками, але це - не дієво. Так, їм платять гроші, але зграя гопників не стане за це помирати.
У непридатних умовах "Патріот України" виріс за лічені роки. В Харкові збиралися тисячні акції. З'явились осередки в Донецьку, Луганську, Запоріжжі. Мабуть, тому що на Сході більше потрібна безкомпромісна боротьба за українські інтереси. В будь-якій іншій частині країни більшість таки абсолютно українська.
4 
8759
Коментарі
67