Спікер Володимир Рибак відмовив опозиції у проведенні позачергової сесії парламенту, яку та вимагала. На знак протесту представники опозиційних сил сьогодні, 31 січня, самостійно зібралися у сесійній залі ВР.
На думку політолога Михайло Погребинський, цей крок опозиції є досить позитивним для неї самої, оскільки засвідчує єдність опозиційних сил та скоординованість їхніх дій.
Чому опозиція таки зібралася у ВР саме зараз, адже на наступному тижні вже розпочнеться чергова сесія парламенту? Чи правильне це рішення?
- Як на мене, це досить позитивна ідея. Тим паче, наскільки я зрозумів, там були присутні не лише члени опозиційних фракцій, а й представники мажоритарників, які не долучилися до жодної фракції. Тому, думаю, це крок до скоординованих дій самої опозиції і це, я вважаю, позитивно і нормально.
Тепер же важливо те, чи буде у них якась позитивна програма дій, чи лише їхні вимоги щодо голосування за "того парня". Це є абсолютно не розумна війна.
Чому?
- Треба просто внести зміни до Конституції, якими узаконити європейську норму про те, що рішення приймається більшістю від присутніх. Тоді такої проблеми ("кнопкодавства") взагалі не буде. А так це просто виглядає таким чином: "От ми в опозиції, у нас немає більшості, то ми будемо заважати більшості приймати рішення".
Я думаю, що це засіб нагадувати про себе, говорити, що "ми — опозиція", але це не засіб переконати суспільство у тому, що вони (опозиція) можуть замінити цю "неефективну владу" на себе. Люди таким чином не переконаються у тому, що вони (опозиція) щось можуть.
Що ж тоді треба опозиції робити, аби стати більш "конструктивною"?
- Перш за все, вони мають пропонувати свої проекти законів такі, що мали б шанс отримати хоча б частину більшості. Адже у Партії регіонів своєї чистої більшості немає, то більшість неоднорідна. Там є і багато мажоритарників, які мають відповідати перед своїми виборцями, а не просто перед керівником фракції.
Але ми не бачимо навіть спроби запропонувати дійсно корисний для суспільства проект закону. Я думаю, що цей шлях опозиція просто ігнорує. Це основна проблема нинішньої опозиції.
Які, наприклад, законопроекти ви маєте на увазі?
Я вважаю, що опозиція, могла б, наприклад, внести пропозиції щодо поновлення основних пунктів, які свого часу були в антикорупційному законодавстві. Скажімо, у нас був непоганий закон про убезпечення від корупційних державних закупівель. Потім вносилися зміни і все стало так, як зараз.
Крім того, у нас охорона здоров'я у катастрофічному стані. Пропозиції влади щодо реформи є провальними. Це визнав сам президент. То запропонуйте, що з цим робити. Опозиція може запропонувати своє і тиснути через це на на владу, бо це ж корисно для всього суспільства.
І таких прикладів можна навести багато. Головне — це мати бажання цим займатися.
Чи здатна опозиція на це?
- Їм головне навчитися не просто говорити загальними словами на кшталт "ми маємо робити у законодавчому полі". В опозиції є достатня кількість розумних і зважених людей, в різних фракціях — і в "Батьківщині", і в УДАРі. Тому я не полишаю сподівань, що рано чи пізно вони візьмуться за розум і щось таки почнуть пропонувати.
Процес зменшення довіри до влади зараз, насправді, зупинився, бо немає людей, на яких українці можуть перенести свою довіру. Вони не можуть перенести цю надію на опозицію, бо вони бачать її неконструктивність.
Окрім вирішення питання із "кнопкодавством", опозиція зараз ініціює і відставку спікера Володимира Рибака та генпрокурора Віктора Пшонки. Наскільки реально це буде зробити?
- Це абсолютно нереально. Це те саме, що пропозиція щодо введення смертної кари. Очевидно, що опозиційні фракції не можуть цього зробити, бо в них не вистачить людей. З іншої сторони, є більшість і це їхній спікер та їхній Пшонка. Тому опозиція це робить лише заради того, щоби сказати цим людям: "От ми вас засуджуємо".
1 
8759
Коментарі
22