Світовий банк оприлюднив нову стратегію партнерства з Україною до 2016 року. Головними проблемами економіки назвав замороження співпраці з МВФ, збільшення державного боргу та непомірні видатки. Стратегію коментує екс-міністр економіки Віктор Суслов, 56 років:
Чи можливе заморожування відносин України з МВФ?
- Рішення про надання кредитів та взагалі про співпрацю МВФ з Україною можуть заблокувати Сполучені Штати. Це чітко проглядається через останню заяву Державного секретаря США Філіппа Ґордона. Він висловить думку, що нам кредитів не дадуть, бо маємо проблеми з демократією. В перекладі з дипломатичної мови, блокування США та припинення відносин з МВФ означатиме економічні санкції щодо України та її міжнародну ізоляцію. Адже слідом за Америкою може піти і Євросоюз, який заморозить перемовини про зону вільної торгівлі.
Світовий Банк стверджує, що Україна досі не створила умов для інвесторів, відповідного економічного клімату. Чому?
- Ці заяви вторинні, бо першочерговим є політичний чинник. Всі ті проблеми, які публічно ставили перед нашим урядом Державний департамент США та Єврокомісія. Цих заяв і звернень щодо політичних процесів і переслідування опозиції було досить багато. Але Україна їх уперто ігнорувала. Обрала шлях не дослуховуватись ані до Заходу, ані до Росії. Вирішила проявити свою самостійність. І, радше за все, ті країни, що мають вирішальну кількість голосів у МВФ та Світовому Банку (тобто США та країни ЄС) урізатимуть нам фінансування та програми надання допомоги Україні.
Тобто, все залежить від політичної позиції?
- Не все. Заради справедливості, важить і те, що Україна не виконує своїх зобов'язань перед міжнародними фінансовими організаціями. Скажімо, угоду про кредит "стенд-бай" з МВФ ми підписали, але не виконали. Минулого тижня з'явився лист Макса Альєра до українського уряду, де чітко про це йшлося: не виконуються узгоджені показники рівня дефіциту бюджету, що надмірно зростає державний борг, який виріс удвічі від 2007 року, відмова від підвищення комунальних тарифів та чимало інших показників.
Щодо боргу, то лише 8 з 50 млрд доларів має сплатити сам уряд. Решта — це комерційні структури?
- Теоретично так, більша частина зовнішнього боку справді припадає на приватний сектор. Але треба врахувати особливості української політики. Коли виникає загроза банкротства приватних банків, уряд покриває їхні борги за рахунок державного бюджету, рекапіталізує їх. У 2009-му лише на це пішло близько 20 мільярдів гривень. Чотири банки націоналізували. Цього року є така сама небезпека. І платити за комерційні структури теж доведеться урядові. Інакше на нас чекають банкротства декількох крупних банків та інших фінансових установ. Зокрема тих, які вкладали кошти у побудову житла для населення. Відома історія з вкладниками "Еліти-центру". Уряд формально не мав жодного до цього стосунку, але Київрада згодом компенсовувала витрати прогорілим вкладникам, виділяла їм помешкання, ділянки тощо. Це неправильна практика. Держава не мусить відповідати за прорахунки фінансових структур. І це буде продовжуватись — бо це релікт соціалістичної практики, коли за твої власні проблеми має розплачуватись держава.
Державі треба скорочувати видатки, але під вибори їх можуть збільшити. До чого це може призвести?
- Є державний бюджет. Треба виходити з того, що уряд намагатиметься вкластися у його макропоказники. Кабмін за своєю функцією зобов'язаний це робити. Наразі немає жодних підстав говорити про надмірне збільшення видатків.
Комунальні платежі зростатимуть?
- У бюджеті прописана ціна газу у 416 доларів за 1000 кубометрів. Якщо ця ціна зросте, уряд буде зобов'язаний покривати підприємствам та населенню різницю. Очевидно, що стрімкого підвищення не буде. Хоча в останньому меморандумі з МВФ Україна зобов'язалася це зробити. І не випадково до українського уряду пишуть, що якщо його не виконують, може просто краще анулювати? Можливо, що програму співпраці з МВФ узагалі зупинять.
Що уряд мусить робити, щоб забезпечити макроекономічну стабільність? Ми можемо піти шляхом Італії, коли населення скуповуватиме облігації?
- В Україні таке малоймовірно. Українці не настільки довіряють владі, щоб вкладати туди гроші. Водночас, це теж шлях, який веде в нікуди, бо призводить до збільшення державного боргу. Потрібно просто радикально міняти економічну політику. Насамперед, вирівнювати торговельний баланс, застосувати протекціонізм, захистити власного виробника та ринок. Проводити політику експортозаміщення та виготовлення кінцевої продукції. Повністю змінити соціальну політику — проблеми кризового періоду перекласти на багаті прошарки населення. До речі, навіть МВФ це підтримує. Пропонував українському урядові запровадити прогресивну систему оподаткування. Але його вчергове не послухалися.
2 
8759
Коментарі
1