Нагородження тих, хто фальшував справу Шеремета, – ганьба для президента

Це продовження ганебної практики знецінення державних нагород. Бо коли хтось за них платив потом і кров'ю на фронті, іноді й життям, то вшанування людей, дії яких підривають ідеали вільної України, в якій панує право, а не свавілля, – це антидержавницький акт. Знаючи трохи кухню на Банковій, переконаний, що президент навіть не підозрює, кого нагородив. Чимало наших добровольців неодноразово представляли до держнагород. Але вони й досі чекають. Є такі, на кого було 3-4 подання від різних відомств. На жаль, наразі кого нагородити, а кого ні вирішують клерки з офісу президента. Тим не менше, підпис під указом про нагородження стоїть президентський. І саме він несе відповідальність за ці укази.

З одного боку це ганьба. Бо ці люди будують Україну, схожу на "русский мир", а не ту Україну, за яку інші українці 7 років платять своїм життям і здоров'ям. З іншого, це говорить про те, що практика "мєждусобойчиків" продовжується і нагороди знаходять не найкращих, не найбільш жертовних і героїчних, а "своїх". Можливо, Аваков підняв слухавку і посипались ордени. Хоча є багато випадків, коли люди, які пройшли 6 років фронту, досі не нагороджені.

Зеленський навіть якщо не знає прізвищ осіб, яких нагородив, своїм указом вчергове підтвердив, що є співучасником злочину по засудженню невинних. Бо саме відзначення державними нагородами, які входять у компетенцію президента, говорить, що він підтримує людей, які фальшують слідство і репресують невинних. Пам'ятаємо, після тієї злощасної прес-конференції у листопаді 2019 року Зеленський весь час переводив стрілки на МВС і суди, мовляв, розслідування злочинів – не в компетенції глави держави, з ними мають розбиратися правоохоронці та судді. Але нагородженням духовних спадкоємців сталінських катів з НКВС президент підтвердив, що він не тільки в темі, а й "в долі". Бо він – той, хто використовує інструменти своєї влади для того, щоб заохочувати виконавців цього злочину.

Не думаю, що розуміють. Але підставляють. Злочин же є злочином, навіть коли виконавець не усвідомлює значення своїх дій. Принаймні від часів Ющенка медалями торгували. Думаю, ця ганебна практика досі існує.

Щодо певних особистостей важко здогадатися, за що їх можна нагородити від імені України. Що такого видатного вони зробили для цієї держави та народу України?

Водночас досі, приміром, не нагороджений Андрій Малахов, екс-начальник розвідувального відділення штабу загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення ССО. Його загін в першій половині 2018 року знищив не менше 15 одиниць бойової техніки противника на тимчасово окупованих територіях. Попри неодноразові офіційні подання тодішнього керівника ООС Наєва, Малахова досі не нагородили. А тих, хто фальшує справи проти ветеранів та волонтерів і кидає невинних до буцегарні, відзначили високими державними нагородами. Та ще й з такої нагоди – Дня Соборності України!

Такі нагородження підривають рештки довіри і до президента України особисто, і до державної влади в цілому. Врешті люди думають: що це за держава така, яка вшановує злочинців і не відзначає справжніх героїв? Це дуже прикро.

Це означає, що президент через рік і два місяці ще раз підтвердив - він досі вірить у байки, які викликають питання й обурення не тільки в Україні, а навіть у наших британських друзів. Згадайте відкритий лист Авакову від Глена Гранта – полковника британської армії у відставці і великого друга України. На жаль, такі нагородження тільки заохочують свавілля правоохоронних органів, які замість служити праву служать своїм начальникам, міністру і президенту.

Спочатку він заявив на прес-конференції, що убивць знайдено і залишається знайти замовника. Потім побачив суспільний резонанс цієї справи і позицію активної частини ветерансько-волонтерської спільноти. Тоді включив задню і сказав, що це питання не до нього, а до міністра внутрішніх справ і до Національної поліції. Після того, як обвинувальний акт був затверджений і справу передали до суду, він знову говорив, що це не в його повноваженнях – мовляв, президент не може втручатись у здійснення судочинства.

Але відзначення держнагородами – 100% компетенція президента. І нагородженням тих, хто фальшував справу Шеремета, Зеленський дає всі підстави вважати, що він схвалює, підтримує і заохочує діяльність репресивної машини. Замість того, щоб робити все, щоб в України був імідж держави, де цінують верховенство права, де шанують презумпцію невинуватості. Те, що робиться у справі Шеремета, тягне нас знову в "русский мир", де правоохоронні органи прислуговують не праву і Конституції, а конкретним можновладцям.

Це ще раз демонструє, що "русский мир" пустив глибоке коріння на Банковій та Богомольця. Революції і війни його звідти не викорінили. Це дуже схоже на російську практику, коли ордени дають вірним опричникам, а не лицарям.

За Конституцією, він є гарантом прав і свобод. Одне з засадничих прав людини – презумпція невинуватості. Поки не доведена провина особи, вона вважається невинною. Тут президент мав би задіяти цю свою функцію і поставити під особистий контроль справу Шеремета, намагаючись її трактувати не в традиціях радянського карного судочинства, а у традиціях західного права. Бо навіть не юристу очевидно, що у цій справі усі докази тріщать по швах. Президент мав би зайняти чітку публічну позицію. Аби ветерани та волонтери сиділи в буцегарні, суспільству мають бути пред'явлені залізобетонні докази їхньої провини.

В Україні це вплинуло б і на слідство і на суд. Вони тримають ніс за вітром. Суд напевно б тривав, але Антоненко, як мінімум, був би зі своїми дітьми, а не в буцегарні.