На Євромайдані розмірковують, як скинути Азарова і примусити боятися "Беркут"

7

Фото: Фото: Анна Усік

На столичному Майдані біля однієї з бочок гріється бородань. Називається Віктором Петровичем. Піднімає комір чорного пальто, натягує на вуха шапку.

"Вже четверту ніч сплю на Майдані, - говорить Віктор Петрович. – З хлопцями міняємося кожні дві-три години. Тут багато афганців. З такими хлопцями стояти не страшно. Ходжу на кілька годин спати у міську раду. Там дівчата смачний чай готують. Дружина зі Львова дзвонить щогодини. Перше питання, чи живий і чи ще не побили. Не хотіла мене пускати, але я сказав: "Або зараз, або ніколи". Зібрав у рюкзак два светри, запасні штани, пару носків і білизну. Хотів квиток на поїзд брати, але з центру Львова йшли автобуси на Київ. З міста виїжджали дві години. Казали, що на Київ виїхала половина чоловічого населення Львова".

Донька Віктора Петровича ходить на Євромайдан у Львові.

"Оксані тільки 16 років, але не забороняю їй протестувати, бо то її громадянська позиція. Розумієте, ми живемо у країні, де є неписаний закон: "Якщо ти не цікавишся політикою, вона зацікавиться тобою".

Взяв з дому 500 гривень.

"Дружина дзвонить і питає, чи не голодний, чи гроші ще залишились. Але тут їсти люди приносять щодня. Митися їздив до одного Максима на Оболоні. Не думав, що кияни такі щирі. Запрошують до себе на ночівлю. Максимова дружина мені речі попрала і випрасувала. Гроші витрачаю тільки на проїзд і цигарки, вже двічі поповнював рахунок на мобільному".
З товаришем вирушає до Кабінету міністрів.

"Найважче провести ніч на Майдані. Щохвилини з'являються новини, ніби "Беркут" підступає. То "тітушки" нізвідки візьмуться і починають людей підбурювати. Одна жінка прийшла на Майдан з сином. Він розглядає ялинку, яку ми прапорами прикрасили. Питає: Мамо, а де цяці? Жінка недовго думаючи каже: "Цяці, Андрійко, Янукович украв". Я почув і розсміявся. Хоча з того плакати треба. Іноді соромно, що ношу з Януковичем одне ім'я".

Товариш Віктора Петровича називається Миколою з Коломиї. Каже, свій план революції пропонував Тягнибоку.

"Вся проблема в тому, що в нас нема спільного лідера, - говорить Микола. - У 2004 році революція вдалась, бо ми стояли з Ющенка. Тепер людям теж потрібен лідер. Помиляються ті, хто думає, що Яценюк, Кличко і Тягнибок не можуть поділити владу. Лідера нема, бо всі бояться взяти на себе відповідальність за те, що відбувається зараз в країні. Боюся, що мирно ця революція не закінчиться, бо кров уже пролилась. Повороту назад нема. Бо якщо відступимо, то програємо. Зараз треба йти до кінця. Скинути Захарченка і Азарова, вигнати Януковича. Тільки президентські вибори можуть змінити ситуацію в країні. Жаль, що в нашій країні не можна носити з собою зброю. Якби народ був озброєний, "Беркут" би себе так не поводив ні 30 листопада, ні 1 грудня. Бо боявся би".

×