Ми маємо не допустити до влади проросійські сили, бо наслідки для держави будуть фатальними - Олександр Данилюк

Так. Після обрання Віктора Януковича у 2010 році група людей, які займалися вивченням конфліктів, я у тому числі, відстежували ці процеси. Підготовка до розвалу України почалася ще до 2004-го. До і під час Помаранчевої революції прояви цих рухів не закарбувалися у пам'яті виборців і політиків. Маю на увазі сепаратистський з'їзд у Сіверськодонецьку, події в Харкові та Одесі, коли місцеві ради почали вести мову про федералізацію. Тобто - про поділ України по Дніпру.

Ми розуміли, що кампанія росіян проти Віктора Ющенка створювала для цього підґрунтя. Тодішній президент Леонід Кучма не дав це реалізувати. Україна дивом уникнула такого сценарію. А коли у 2010-му Віктор Янукович стає президентом, під нього формують більшість у парламенті. Одним із перших її рішень став закон про референдум. Він був виписаний так, щоб провести федералізацію і розподіл (торік його визнали неконституційним. - Gazeta.ua). Ми зрозуміли, що Росія намагатиметься у 2015 році повторити цей сценарій.

Повертаємося до того, з чого починали. Росія планує використати вибори в Україні, щоб привести до влади проросійські сили. Отримати нейтральну більшість у парламенті і менш антиросійського президента, ніж Порошенко.

Під час парламентської кампанії ми плануємо донести до громадян природу цих загроз. Росія веде цю лінію проти України з 1999 року. Тому розмови у політикумі щодо можливості мирної угоди з Москвою або наївні, або нав'язані самим Кремлем.

Реалізовуватиме план по розподілу нашої країни. Вони не мають ілюзій: Україна в нинішніх кордонах не буде ні дружньою, ні навіть неворожою до Росії. Найкращий сценарій для них – розділити нас на кілька квазідержавних утворень. Частина можуть бути поглинуті РФ, як це відбулося з Кримом. Частина – стати Малоросією, яка буде під контролем, але з якимись ознаками державності. Західноукраїнську частину Росія хотіла б бачити як не дуже успішне ультраправе державне утворення, яке не мало би шансів на інтеграцію в Євросоюз. Намагаються спровокувати югославський сценарій.

Російський реванш можливий через розчарування політиками, які прийшли до влади після Революції гідності. Вони послідовно відстоюють західний вектор розвитку. Але є не надто успішними в питаннях економіки і забезпеченні соціальних потреб українців. Звідси - низька популярність старих політичних сил і запит на інших лідерів. Він перетворюється у пошук "неполітиків". Це жахливий латиноамериканський синдром, коли на зміну популістам приходять не технократи, а ультрапопулісти. Вони на гаслах "Все буде зашибісь" ідуть до влади і, на жаль, мають шанси.

Найбільш притомна частина українців перебуває в Європі на заробітках – до 7 мільйонів. Залишилася люмпенізована, найменш схильна до критичного осмислення частина, якою легко маніпулювати.

"Спільна справа" розуміла, що Росія намагається використати протести. Ми не знаходили підтримки від парламентської опозиції, яка взялася координувати ці процеси. Розуміли: вона не далекоглядна й не усвідомлює, що відбувається за лаштунками. Включно з російською військовою агресією.

У листопаді-грудні 2013 року мали інформацію, що Росія нарощує сили і засоби в Криму, перекидає військовослужбовців. Воєнна розвідка, Генеральний штаб, розвідка Державної прикордонної служби почали сигналізувати про це. Я зі сцени Майдану говорив, звертаючись до офіцерів, які атакували Майдан, що нас зрадили і ви підігруєте розвалу країни. Тоді опозиція негативно сприйняла ці меседжі. Обмежили мої можливості виступати.

Після розстрілу Майдану розгорається Крим. Ситуація змінюється. Я починаю співпрацювати з новим урядом, з безпековими структурами.

Зараз не було б потреби йти в політику, якби в 2014 році ми отримали її іншу якість. На жаль, ні козаки Гаврилюки, ні люди, які мали досвід державного управління не принесли її.

Я не йду у владу. Наше завдання - відвернути російський реванш на виборах 2019 року. Ми плануємо говорити з виборцем про реальні загрози, про гібридну війну, провести кампанію проти мажоритарної системи. Вона відкриває колосальні можливості для Російської Федерації. За рахунок підкупу на кожному з мажоритарних округів можна отримати щонайменше 70 відсотків місць.

При цьому низка політичних сил декларують намір вести переговори з Москвою або вже їх ведуть.

Мене лякає, коли колишній міністр оборони, колишній голова профільного комітету Верховної Ради, носій державної таємниці Анатолій Гриценко говорить, що веде перемовини з людьми з оточення Володимира Путіна. Після такої заяви контррозвідка СБУ мала б його викликати на допит.

Загроз багато. Перед парламентськими виборами люди шукають політичну альтернативу. А притомної заміни діючим політикам - за п'ять років ми не створили.

Станом на зараз, "Спільна справа" існує у форматі громадської організації, ми будуємо низовий рух, який справді представлятиме людей та їхні інтереси. Маємо позитивний відгук від активістів на місцях. Подальші плани залежать від результатів президентських виборів та ситуації в країні.

Наша економічна програма базується на історичній економічній школі. Розвинені країни рухалися за однією моделлю. Вона зводилася до трьох базових речей. Перша - це стимулювання експортноорієнтованої промисловості. Держава має допомагати підприємству лише за умови, якщо воно левову частку продукції відправляє на експорт.

Другий момент – підтримка високопродуктивного сільського господарства, яке базується на невеликих фермерських підприємствах. Це важливо для України, де значна частина населення проживає в селі.

Третє – державний контроль за фінансами. Держава має направляти кошти на підтримку перших двох напрямків.

У кращі роки люди брали кредити і купували японську, німецьку, французьку техніку, автомобілі. Це стимулювало розвиток економіки інших держав.

Збереження сировинної пост-колоніальної моделі економіки - це в середньотерміновій перспективі загроза не менш жахлива, ніж російський реванш. Сьогодні 5-7 мільйонів українців перебувають у Європі. Ще п'ять років - і ми перетворимося на країну пенсіонерів. Це фактично банкрутство держави.

Дешевших грошей, ніж під 3-4 відсотки від МВФ, ми не знайдемо.

Відмовлятися від співпраці з міжнародними валютними кредитними інституціями не варто. Треба нарощувати внутрішній валовий продукт. Збільшення продукції, яку Україна виробляє та експортує - єдиний шлях до зменшення боргу.

Міністр економіки Оксана Маркарова каже, що ми плануємо досягти нинішнього рівня Польщі через 50 років. Це крах. Бо означає, що Україна наступні кілька поколінь не має шансів наздогнати Польщу. А ця країна увійшла у 20-ку розвинених за останні 20 років за рахунок того, що робили все вище сказане. Плюс - залучали прямі іноземні інвестиції. Ефективно співпрацювали з Німеччиною - низка великих німецьких корпорацій перенесли виробництва на територію Польщі. Те саме може бути з Україною. США ведуть торгову війну з Китаєм. Ми - можемо стати новим Китаєм для компаній з американським і після Brexit із британським капіталом. Області, які межують з Європейським Союзом, мали б стати територіями пріоритетного економічного розвитку, там мали б бути розміщені промислові зони.

Пішов із міністерства у 2014-му. Створили Центр оборонних реформ. Він був зосереджений на кількох напрямках. Головний - створення Сил спеціальних операцій. Покликані протидіяти російським гібридним операціям. У рамках цього проекту ми тісно співпрацювали і з українськими безпековими структурами, і зі структурами західних партнерів, насамперед США.

Маю кілька монографій, присвячених російській гібридній війні. Читав лекції в Університеті оборони США, у Школі спеціальної війни імені Джона Кеннеді. Готував спеціалістів з гібридної війни у Штатах, у сусідніх країнах колишнього Варшавського блоку. Були надії, що загроза реваншу буде нейтралізована. Але досі ризик високий.

Від президентських залежить багато. Самостійний президент зможе вплинути на парламент, коли там будуть спроби сформувати неприродну для України коаліцію. Якщо ж буде Зеленський чи новий Ющенко, який займе нейтралітет, то матимемо проблеми. Бо такий глава держави - це перший крок до парламентської республіки. Люди на це погодяться, достатньо дискредитувати посаду. А парламентська республіка - це ще більша дестабілізація в країні, ніж сьогодні. До цього закликає Кремль словами Віктора Медведчука.

Маємо унеможливити прихід до влади проросійських кандидатів. Створити до парламентських виборів альтернативу, яка змогла би привабити розчарованих виборців. Маємо через створення прозахідної коаліції у парламенті впливати на уряд, щоб він узяв за основу наші тези, принаймні в економічному блоці. Це дозволить увійти у 2020 рік більш підготовленими. Тоді Росія завершує "Північний потік-2". Висока ймовірність, що спробує відключити Україну від газопостачання. Можливе розширення військової інтервенції.

Найменше, що країна-агресор буде змушена зробити, - спробувати дійти до Нової Каховки і контролювати Північно-Кримський канал. В інший спосіб у них нема можливості забезпечити півострів водою. Україна могла б вистояти у цьому протистоянні, маючи консолідований уряд. Для цього потрібна проєвропейська більшість у парламенті.

У найближчій перспективі треба пережити цю найближчу перспективу. Росія теж не в економічному підйомі. У неї є вікно можливостей, яке з 2021 року почне зачинятися. За цей час Україна повинна стабілізувати ситуацію, зосередитися на економічному розвитку, концентруватися на регіонах, які максимально віддалені від РФ, стати економічно привабливою. Зайнятися реінтеграцією Криму й Донбасу не в сенсі територій, а в сенсі громадян. Дати можливість молодим інтегруватися в українське суспільство, отримати тут освіту, роботу.

Придністров'я як явище в осяжній перспективі перестане існувати, бо звідти виїжджає молодь. Із моменту окупації його населення зменшилося в 10 разів. Те ж відбуватиметься з Донбасом. Меншою мірою - з Кримом. Бо Крим перетворений у військову базу, там залишаються військові пенсіонери.

Якщо не станемо на шлях стрімкого економічного розвитку, який би означав вихід у 20-ку розвинених країн за 10-15 років, не буде сенсу в реінтеграції Криму і Донбасу. Не буде для кого це робити.

Уряд підкреслює, що вони не є ліваками. Насправді, є. Оксана Маркарова говорить: нам треба податкова дисципліна, треба шукати додаткові можливості наповнення бюджету. Це лівацька риторика. Функція уряду мала б полягати в тому, щоб Україна, яка займає 131-ше місце за ВВП, перейшла у першу сотню, 50-ку, 20-ку. Якщо у нас ВВП на душу населення на рік становить 2,5 тисячі доларів, то як не намагалися б, більше не заберете. Кожну п'яту гривню у громадянина забирають як податок. У Великій Британії на продукти, ліки, інші необхідні речі ПДВ не нараховують. А такий високий податок характерний для країн, де нема податкового обліку, а економіка перебуває в тіні.

Санкції України проти російського бізнесу часто менші, ніж санкції лояльних до РФ європейських країн. Це неприйнятно. Ми залежимо від Росії у постачанні палива. Якщо Росія обмежить постачання дизелю, нам не буде чим танки заправляти.

Все паливо, яке до нас заходить, робиться з російської нафти. Навіть якщо купуємо європейський газ - він російський. Москва може відключити Україну від газопостачання. Цю ситуацію потрібно змінювати кардинально. Доки ми залежні від Москви – ми слабкі.

Уряд бреше. Їм здається, що це все несерйозно.

Баланс споживання газу - документ, очевидно, найбільш засекречений. Невідомо, скільки його видобувають насправді, бо значна частка видобутку не обліковується.

Повинні вийти за 10 років. Люди, які сьогодні виїхали в Європу, ще можуть повернутися. Але коли їхні діти підуть до школи, ми їх втратимо. Шанси змінити ситуацію є, але спочатку ми маємо не допустити російський реванш на виборах 2019 року. На цьому, власне, і потрібно сконцентруватись найближчі місяці. Зупинити реванш – це не політичне гасло, це основа виживання України як держави після 2019 року.