23 лютого навпроти будівлі міськради в центрі міста Єнакієве студенти Євген Дубровін і Дмитро Глазунов підняли прапор УПА і разом з ним державний прапор. Акція націоналістів могла б пройти непомітно, якби місцева влада не оголосила червоно-чорний прапор на міській площі надзвичайною подією. 26 лютого "регіонали" і комуністи зібрали з такої нагоди на площі 1,5 тисячі робітників, учнів та держслужбовців. Міський голова Валерій Олійник особисто очолив мітинг. На акцію прилетів народний депутат від КПУ Володимир Бідьовка, який так само явлется 2 секретарем обкому КПУ Донецької області.
Нардеп назвав покидьками, відморозками і фашистами молодих людей, які підняли бандерівський прапор в рідному місті Президента Януковича. "Їм немає місця на нашій землі, - заявив комуніст Бідьовка, - Сьогодні вони повісили тут прапор, завтра полізуть в будинок до кожного!". Комуніст так само заявив, що "борг кожної молодої людини оголосити їм бойкот" і зажадав від обласної міліції вжити заходів: порушити кримінальну справу і віддати під суд "порушників закону". Напередодні Дубровіна та Глазунова викликали "на килим" в міськвиконком. Керівник Донецької обласної організації ВО "Свобода" Ігор Славгородський в цьому зв'язку побоюється репресій:"Думаю, тиск піде через технікуми. Тому попередив про неприпустимість. Розмовляв з заступницею мера, пообіцяла що жодного тиску на хлопців не буде".
Про особливості життя в "резервації" в інтерв'ю Gazeta.ua розповів 18-річний Дмитро Глазунов.
- Перш за все - розкажіть про себе. І хто автор ідеї з прапором? Деякі вважають, що вас напоумили підняти прапор "дорослі дядьки", яких не турбує те, що ви тепер постраждаєте. А як було насправді?
- Я вчуся в Єнакіївському політехнічному технікумі, мій друг Євген на рік старше, він вчиться в металургійному технікумі. Ми обидва футбольні вболівальники, обидва Єнакієвця. Вболіваємо і за "Шахтар", і за "Єнакієвець" (міні-футбольний клуб). Планували іншу акцію, хотіли роздавати людям на вулиці листівки. Розповісти в листівках про 23 лютого, що цей день створення Червоної армії - не українське свято. Я не проти - нехай буде свято для людей, які в цій армії в радянські роки відслужили. Але для нас, для молодого покоління, це зазвичай просто привід напитися. Червона армія тероризувала український народ, і ми закликаємо: давайте бути свідомими, вчити історію ... Хотіли роздати листівки, а прапори були просто у нас з собою. Ходили по місту, і побачили, що флагшток біля міськради пустує. І ось так, раптом - спонтанно вирішили підняти наші прапори. Нагадати, що захисники вітчизни - це і наші герої ...
- А чому державний прапор опинився догори ногами?
- Я вважаю - правильно зрозуміли: жовтий колір має бути угорі, синій внизу, таким був прапор Української народної республіки в 1917-1920, жовто-блакитним. Таким наш прапор був, поки не перевернули. До речі, на картині Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану" український прапор теж жовто-блакитний.
- Кажуть, що прапори провисіли не довго - а скільки?
- Ми пофотогрфувались, потім ще погуляли. Звертали увагу як реагують люди на прапор УПА. Повз проходили якісь робочі - подивилися, постояли, пішли далі. Хвилин через 30, напевно, ми їх самі і зняли. Не хотіли дарувати владі. Увечері фотки виклали в інтернет, і вони розбіглися по новинним сайтам. У понеділок приходжу до 8.15 на навчання, а мене викликають до директора. Нас з директором, виявляється, викликали на 9.00 в міськраду. Прийшли ми в малий зал, а там зібралися чиновники - чоловік 20. І Євгенія туди теж викликали з його директором технікуму. Увійшов наш мер Олійник. Оголосив, що в місті стався інцидент і в залі присутні винуватці. Став мене розпитувати. Я сказав, що це дійсно зробив я. Хотів показати своє ставлення до нав'язування цього свята. Олійник каже: "А хто нав'язує?" Я пояснив, що змушують іти на концерт, знімають з пар, а якщо не йдеш - ставлять п'яту пару. "Назвіть прізвище викладача!" Я кажу йому, що викладача теж змушують, тому не стану називати. Ми і цього разу - 22 лютого ходили замість навчання на концерт самодіяльності в честь Дня захисника. "А чому прапор УПА у вас був вище державного? Ви ставите інтереси УПА вище державних?! "Я намагався йому відповісти, але мер тільки виголошував питання і не чекав відповіді. Завалював питаннями. Ще здорово хвилювався, що ми не знаємо як повинен висіти державний прапор. Я спробував почати відповідати - кажу: "От якби ви вчили геральдику ..." Але дуже важко щось пояснити людям, які тебе не слухають.
- А як почувалися ваші директора технікумів?
- Мій директор, коли нас відпустили, з почорнілим обличчям мовчки пішов по своїм справам. А директор Євгенія йому видав багато цікавих фраз. Почав з: "Ти дол ... б, нашо воно тобі треба?!". І далі багато ще ...
- Піднімаючи прапор, очікували такого резонансу?
- Не очікували. Хоча після того, з чим ми зіткнулися 12 січня, я вже нічому не дивуюся. Ми тоді, незважаючи на заборону, таки провели невелику акцію на підтримку сім'ї Павличенків. Зробили банер "Свободу Павличенкам", зібрали людей 20, а міліції понаїхало ..., а техніки ... Штук 6 комунальних машин з'їхалися і почали прибирати сніг навколо нас. Міліціонерів зібралося по 2 на кожного. А ще "Беркут" засів по дворах, автобуси пригнали - видно, нас туди готувалися упакувати ... До мене додому приходили з цього приводу з карного розшуку, і до всіх тих людей, які увійшли в нашу групу Вконтакті - приходили теж ... На мітингу 26 лютого проти нас людей вже зганяли натовпами. Робочим Єнакіївського метзаводу пообіцяли відгули, а бюджетникам просто керівництво наказало йти. Кажуть, що мер Єнакієвого отримав догану за наш червоно-чорний прапор. І тепер людині потрібно, мабуть, відзвітувати - показати, що ще не все втрачено. Ось і влаштували шоу.
- Але ведучі "шоу" погрожували в'язницею, проблемами. Ви ж, до речі, прапор піднімали інкогніто - імен не афішували, в кадр не потрапляли. Але вас вирахували. Якісь наслідки несподіваної слави є?
- Батькам і педагогам не солодко - нічого поки не сталося, але висить у повітрі. Я зі звичайної єнакіївській сім'ї. Сам розмовляю українською, а в родині все російською. Батьки на вибори не ходять, як і більшість Єнакієвців. Членами партій вони не є. Їм важко, звичайно, вони хвилюються. На роботі можуть на кожного надавити, але поки цього немає. В технікумі бойкот мені теж ніхто не оголосив. Деякі одногрупники взагалі не в курсі. У нас таке цікаве місто, що якби в ПР не зробили нам піар, то, може, ніхто б і не помітив.
- Чому ви прийшли в "Свободу"?
- Не хочеться ображати Єнакієвців, але Єнакієве це такий заповідник ... Точніше, резервація, в якій влада тримає своїх шанувальників. Нещасних людей, які застрягли в часі ... Тутешні люди досі не можуть відмовитися піти на мітинг. Якщо начальство посилає, не можуть сказати "Ні". Але це місто, в якому я народився, і хочеться щось змінити тут на краще ... Національною ідеєю я захопився, коли потрапив на "Донбас арену" 2 роки тому, в фанатський сектор. Там національна тема дуже популярна, хоча і не політизована. Не патріотична тема, а саме національна. Для себе я поділяю це так: патріот може говорити: "Я люблю Україну", і при цьому жити десь за кордоном. А націоналіст - це той, хто розуміє: потрібно щось робити для України. Націоналізм - це діяльна любов. Ось після нашого маршу на підтримку Павличенків я вступив у "Свободу", а потім мені запропонували очолити партійний осередок. У лютому вона з'явилася у нас в Єнакієвому, і вже на сьогодні в організації більше 10 осіб.
2 
8759
Коментарі
699