Хто буде головою Нацбанку

Він – не публічна особа, це добре. Оцінка вище, ніж Валерії Гонтаревій. За 5-бальною системою виставив би 3 з половиною.

Національний банк перебував і перебуває поки що під впливом експертів Міжнародного валютного фонду. І НБУ - правління, голова, не проводять монетарної політики. Взагалі ніякої. За них це роблять експерти МВФ. Це притаманно діяльності НБУ довгий час. Україні нав'язували монетарну політику, яка відрізняється від тої, яку проводять США, ЄС, Велика Британія.

Це призвело до дефіциту ресурсів на кредитному ринку. З іншого боку розквітли міжнародні спекулянти, які позаробляли наддоходи в валюті на ОВДП. Тобто замість кредитної активності банки разом зі своїми клієнтами, серед яких було дуже багато міжнародних спекулянтів і наших, заробляли на облігаціях і депозитних сетрифікатах в Нацбанку. Це головна проблема. НБУ сидів у кущах разом з банківської системою. Вони знайшли собі гарну нішу для наддоходів. Стали надприбутковими в умовах, коли інший сектор економіки наполовину був збитковий. Ця претензія до Нацбанку об'єктивна.

Якби у керівництві Кабміну, НБУ були високі професіонали, то, повірте, МВФ поводив би себе зовсім інакше.

Зараз є великі побоювання, що може прийти людина, яка розпочне політику монетарної інтоксикації. Коли грошей буде занадто багато. А забаганки політичних сил, уряду, олігархів будуть виконуватися з більшим ентузіазмом.

За допомогою емісії фінансувати ті чи інші проєкти. Наприклад, уряд захоче 50 чи 100 мільярдів на будівництво доріг. Будуватимуть за рахунок випуску нових грошей. Що з економічної точки зору буде неправильним. Така політика призведе до інфляції, девальвації. Проєкти додаткової вартості не створюють, грошей стане більше, а товарів – менше.

Забаганки олігархів. Можуть відкликати позови проти комерційних банків, які вкрали, вивели з банківсько-фінансової системи близько пів трильйона гривень.

Нацбанк – це дуже потужний механізм, який прямо і миттєво впливає на рівень життя в Україні, на бюджет, економічне зростання.

Діяльність НБУ була не ідеальна, помилок дуже багато, багато оборудок навколо. Але сам Смолій, як технічний представник, по суті стояв осторонь разом з деякими членами правління.

В Україні головним акторами влади є олігархат на чолі з олігархом-фаворитом. Привілегія якого годувати президента.

На другому місці – система корупціонерів. Яка дуже потужна, сильна.

Третє – Росія.

Четверті – об'єднаний Захід. США, ЄС і МВФ.

І п'ятий, самий слабкий актор влади – український народ.

Ось і вираховуйте, хто переможе у цій боротьбі за контроль за монетарною політикою. Найбільші шанси – в олігархата.

Він має об'єднувати ключові риси. Це не моє припущення, а загальносвітова практика. На першому місці – морально-етичні якості. В силу того, що є прямий доступ (без депутатів, міністрів, аудиторів) до грошей. При чому за хвилину можна створити і мільярд гривень і мільярд доларів. І передати одному з політичних акторів.

Новий голова НБУ має мати бездоганну морально-етичну репутацію. Нацбанк - це не Кабмін, якому гроші треба зібрати через податки або позичання. А там ще депутати щось намагаються контролювати. У НБУ гроші створюються миттєво – натиснув на кнопку комп'ютера і з'явилося. Звичайно треба знати: як, чому, скільки, кому, за яких обставин.

Як правило всі голови центральних банків є макроекономістами. Центральні банки відповідають за стабільність економіки країни, щоб вона розвивалася. Тому має бути макроекономіст з хорошою освітою.

Наприклад, Гонтарева – непоганий бухгалтер, брокер. Але у макроекономіці взагалі нічого не розуміє.

Третє. Макроекономіст не може бути диванним. "Ботанік" не може бути. Від формул до реальності – шлях дуже великий. А в головах "ботаніків" це просто прірва. Має бути стаж банківської чи бізнес-діяльності. Чи дуже потужної консультаційної діяльності. Але реальної, коли людина працює з реальними процесами. Бо якщо ти не в реальності, шкоду можеш нанести дуже сильну. Щоб не було заяв, типу "дебілів".

Тому є певні проблеми, щоб знайти людину з трьома цими рисами.

Але підбиратимуть за іншими критеріями. Лояльністю, партійною приналежністю, кумівством. А політичні актори намагатимуться поставити своїх людей.

Смолій – чесна людина. Повірте, це не мало. Він комп'ютерник не поганий, коли відповідав за програмне забезпечення банку "Аваль". Але як макроекономіст – нульова оцінка.

А якщо ти не макроекономіст, ти в принципі не можеш вести діалог з МВФ. Бо тоді ти профан, нічого не розумієш, що вони тобі кажуть. Експерти тебе просто забивають знаннями, інтелектом.

Була політика стороннього спостерігання, що відбувається в економіці. Коли немає активної політики НБУ, це відкриває шлях махрових спекулянтів-бізнесменів. Вони тебе прораховують і на тобі заробляють.

Друга причина може бути пов'язана з судовими процесами. Які відбуваються і в Україні і в Лондоні.

Комбінація факторів і привела до звільнення.

В принципі він каже правильно. Поки керівництво ще у старих руках, ризиків немає. Наджорстка монетарна політика передбачає переоцінену гривню, наднизьку інфляцію.

А от коли сформується нова команда і почне проводити свою політику – це не так легко, займе певний час. Навіть якщо якась сила призначить свого, то інша, наприклад, об'єднаний Захід, буде боротись. Будуть і погрози і реальні ризики відключення від зовнішнього кредитування.

На кінець року бачу гривню десь на рівні 27-28, може 28,5 за долар.

Зараз тенденції до ревальвації поки що зберігаються.

Тому що сезонний фактор. Нам дуже сильно допоміг коронавірус – попит на імпорт впав, ціни на газ – теж, його споживання впало, нафти – впало. Імпорт падає більше, ніж експорт. Цей фактор дуже позитивний для України. Якби зараз була більш-менш нормальна економічна програма, то тільки за рахунок більшого падіння імпорту ми могли би мати плюсовий ВВП. Тому що українська економіка – дуже відкрита. Умови для сильної гривні – досить сприятливі.

Але є і негативні фактори – політична нестабільність і падіння ВВП. Допускаю, що у другому кварталі може бути – мінус 15%.