Володимир Фесенко, політолог
- Я думаю, що це буде один з найбільш специфічних складів ВР за всю сучасну історію українського парламентаризму. Дехто називає це найбільш одіозною Верховною Радою у зв'язку з "тушками", масовим кнопкодавством, голосуванням чужими картками, масовим невідвідуванням Верховної Ради деякими депутатами. І все це ознаки того, що ця Рада стала символом глибокої кризи українського парламентаризму. З іншого боку, ця Рада була як "двуликий Янус". Перша половина - 2007-по2010 років — це Рада, яку можна було вважати живим трупом, якій всі передрікали дочасні вибори і деякий час вона була на межі розпуску. Але пропрацювала всі 5 років своєї каденції і навіть збільшила на один рік термін своїх повноважень
Друга половина — це була Рада зі стійкою парламентською більшістю, але це Рада, яка була достатньо ефективною з точки зору голосування законодавчих актів. Потім вона стала занадто зарегульованою і, фактично, втратила реальні представницькі функції, втратила функції узгодження суспільних і політичних інтересів. Символами цієї Ради були криваві бійки у парламенті, які побачив увесь світ. Це і бійки після харківських угод, повязані з подіями довкола Тимошенко, податкового кодексу, мовного закону. Думаю, ця Рада запам'ятається найбільше "піаністами" (голосуванням чужими картками) і кривавими бійками.
Левко Лук'яненко, дисидент, громадський та політичний діяч
- Ця Верховна Рада відрізнялася від попередніх тим, що вона складається з дуже слухняних людей, які за одним помахом руки Чечетова голосують так, як їм сказали на партійних зборах. Тобто, вона не представляє інтереси України. Вона представляє інтереси Партії регіонів і комуністів. Це антиукраїнська сила. Вона зорієнтована не на служіння українській нації та державі, а на те, щоб прислужитися Москві. Вона складається з інтелектуально дуже слабо розвинутих людей, не вся, звичайно, але значна частина людей потрапили до парламенту через те, що є родичами, знайомими чи якоюсь прислугою представників Партії регіонів. Тобто, інтелектуальний рівень цієї ВР бажає бути кращим. Люди не мають своєю власної думки і не мають чистих переконань. Цей парламент в очах українського народу втратив будь-яку довіру і пошану до себе. Такою поведінкою ВР демонструє перед цілим світом, що українська нація якась дивна, бо вона обрала собі законодавчий орган, який явно не на висоті. Він не творить законів, він не формулює національну волю у законах, яка була би спрямована на добро і благо країни. Тому в історії України вона залишиться, як одна з найгірших Верховних Рад, яка найменше відзеркалює інтереси української нації і найменше служить українській нації, а найбільше служить Москві та різним бізнесовим колам та олігархам.
Вадим Скуратівський, мистецтвознавець
- Ця Верховна Рада із самого початку стала слухняним знаряддям авторитаризму, який лише прикидається, що він лояльно ставиться до самого інституту парламенту. Як на мене, це була бридота, а не парламент. Маю надію, так само які всі ті, хто хоче перемін у цій країні, що щось після виборів зміниться. Але треба зважати на те, що авторитаризм, деспотизм, тиранія, ніколи не програвали так звані демократичні вибори. Вони їх не вигравали, а фальсифікували на свою користь. Тому різне може трапитися найближчим часом. Сьогодні така можливість є, досить подивитися на обличчя деяких наших лідерів, для того, щоби не сумніватися у такій негативній можливості.
Мирослав Попович, філософ
- Цей парламент запам'ятався найгіршими сторінками нашого псевдопатріотизму. Він ганебний "тушками". Ця Верховна Рада — рада "тушок", і немає чого говорити. Після виборів масштаб цього, мабуть, все таки зміниться. Але все залежатиме від того, як опозиція вестиме вибори.
Мирослав Маринович, правозахисник
- Запам'яталася, передусім, цілковитою руйнацією самого парламентаризму, самого інституту парламенту. Тому що образ Чечетова, який робить відмашку і депутати, які входять у більшість, починають як барани слухати і виконувати цю відмашку — це катастрофа, це ганьба на весь світ, це приниження ролі парламентаризму. А по-друге, ця ВР запам'ятається блискавичним темпом згортання демократії. За два роки парламент разом із президентом, якого він слухає, повернули Україну в минуле, відкинули її на багато років назад.
Я не думаю, що після виборів склад парламенту якісно зміниться, оскільки не змінилося якісно українське суспільство. Все суспільство живе тими самими ілюзіями, тими самими спокусами, що і два роки тому. Відповідно, ми ще не навчилися, не зробили висновки за сотанні два роки. А якщо не навчимося самі, будуть нам пояснювати нагайкою. Іншого виходу немає.
Дмитро Видрін, політолог
- Найперше, що спадає на думку — це димові шашки. Більше я не пам'ятаю якихось особливих подій. Ну було ще кілька бійок, але вони відбувалися і раніше. Було кілька законів, але було не менш знакових законів й у минулих каденціях. От тільки ті брутальні димові шашки — це, певно, головна різниця від попередніх скликань.
Якщо чекати на якісь фантастичні зміни після виборів, то можна розчаруватися, бо вони не відбудуться. Є велика сила інерції і подолати цю силу навіть нові мажоритарії не зможуть. Але оскільки все ж у ВР будуть мажоритарники і буде декілька більш-менш креативних голів, то з'явиться спершу випадковий, а потім все більш системний креатив. Мені здається, почнеться відродження креативу, який був притаманний першому та другому скликанню. Щось нове буде з'являтися, але повільно. Головне, щоб щось відбувалося. А потім життя саме розставить всі крапки.
1 
8759
Коментарі
12