Днями оприлюднили списки кандидатів у депутати від партій на парламентські вибори. Другою у списку партії Віталія Кличка "УДАР" йде письменниця Марія Матіос, від "Партії регіонів" - співачка Таїсія Повалій. Актор Богдан Бенюк другий у списку ВО "Свобода". Третім від партії Наталії Королевської "Україна вперед!" йде актор Остап Ступка. Письменники брати Віталій і Дмитро Капранови та Ірена Карпа балотуються від партії Українська платформа "Собор".
Виборчі списки Gazeta.ua прокоментувала письменниця Оксана Забужко.
Чому митці так активно пішли в політику?
- Давайте для початку визначимось з термінами. Політика є мистецтвом управління суспільством в інтересах самого суспільства. А не боротьба замкнених груп номенклатури за електорат. А нічим іншим люди, котрі у нас вважаються політиками, не займаються. Називаючи їх політиками, чинимо злочин проти мови. Тому я не втомлююсь повторювати, що наша так звана "політична еліта" – це як морська свинка: вона і не морська, і не свинка. Практичною політикою в країні сьогодні займаються зовсім інші люди. Це хлопці, які рятують Київ і Гостиний двір, які за руку ловили даїшників на хабарях тощо. Саме з таких рухів за нормальної політичної системи формуються партії. Ми ж маємо успадковану з радянських часів номенклатуру, зміцнену криміналітетом. Це закритий клуб і якщо взяти туди одну знатну свинарку, доярку, футболіста і співачку, система від того не оновиться.
Але все-таки нащо їм, професійно реалізованим людям, йти в цей "закритий клуб"? Новий рівень шоу-бізнесу?
- Сама по собі це технологія чисто "совкова" - з тих часів, коли "знатний" дояр, комбайнер і доярка отримували на груди орден Героя Соціалістичної Праці і обиралися в народні депутати. Цим демонструвалася нібито "народність влади". Зараз акцент зміщено на шоу, на "розкручені імена". Це технологія вербування "на фасад" - всі хочуть мати на біл-борді впізнавані для електорату обличчя. Футболіст Шевченко в депутатах - це взагалі смішно. Ну що він знає про Україну, в якій не жив стільки років? З якого переляку один із кращих форвардів світу буде займатися законотворчістю? Це просто цирк.
Але те, що "рекламні голови" на таке ведуться, - це симптом тотальної корумпованості всієї нашої системи державного управління. Ракова пухлина - номенклатура - зжерла всі суспільні тканини. Купа галузей без прямого "кришування" від влади просто не можуть вижити. Так і за УРСР було - всі питання вирішувалися "по блату". Якщо у вашій справі було кому "зайти в ЦК з чорного ходу", справу був шанс вирішити, якщо ні – до побачення. Богданові Ступці сьогодні дорікають, що покійний, мовляв, співпрацював із кожною владою. Співпрацював - тому що в нього театр, він за нього відповідає! Йому абсолютно не залежало, з ким обнятися на сцені й кому з політиків підіграти. Як керівник радянського гарту, він це сприймав за частину свого професійного обов'язку: так "для діла" треба! Це жахливо, патологічно, але без цього ніяк. Для забезпечення професійної діяльності інституції, за яку відповідаєш, ти повинен бути у владі, бо просто так, "по закону" нічого не робиться. Оце й є візантійська політика, - коли все вирішується в кулуарах.
З Андрієм Шевченком зрозуміло - кар'єра закінчилася. А як вплине депутатство на творчість решти?
- Актори гратимуть нові ролі - народних депутатів. А от письменникам така гра протипоказана, це самознищення таланту.
Чи зможуть якимось позитивним чином вплинути на розвиток культури завдяки депутатським кріслам?
- Вже були прецеденти, вже ми мали "ряджених". Був Вакарчук, Руслана. Нічого особливо хорошого з цього не вийшло. Це не є рецепт на оновлення системи, при якій національними ресурсами розпоряджається закритий клуб олігархів, а решта суспільства чекає від нього подачок. Тільки бідній бабці з пенсією в 700 грн із депресивного регіону видадуть пайок гречки і борошна, а керівникові бюджетної організації – державне фінансування. Це та сама "гречка", різниця тільки у розмірі "пайка". Ось цю систему якраз і треба міняти. І митець це може найкраще зробити, зберігаючи незалежну від влади позицію. А якщо сам ідеш у владу, то цим, хоч-не-хоч, показуєш суспільству, що "поза номенклатурою життя немає". В Україні митець, який зробив кар'єру за останні 20 років, робив це не завдяки, а всупереч всій державній системі. Якщо змогли власними силами реалізуватися, то не варто "сходити з дистанції" і демонструвати, що і вам таки потрібна ця система. Це ставить під сумнів досягнуте раніше.
Вас також неодноразово запрошували у різні партії.
- З 2006-го тільки те й роблять, що запрошують. Куди - розповідати не буду — без згоди другої сторони такі розмови оприлюднювати непорядно. Хоча ще тоді, 6 років тому озвучила свою думку: для письменника це професійне самогубство.
Як народ реагуватиме на таку "рекламу"?
На кожних наших виборах ці "весільні генерали" були. Їх вже політики між собою паювали і ділили так, що "пул відомих імен", здається, закінчився ще перед минулими виборами. "Інтелігенція за Тимошенко", "інтелігенція за Януковича", фехтування "листами підтримки", всі ці потворні політтехнології - ганьба ганьбезна. Тим часом політична культура виборця потрошку росте. На минулих парламентських люди ще автоматично голосували "за Вітю" або "за Юлю", поняття не маючи, що там ще є якісь списки. Тепер навчилися, починають дивитися – кого "лідер партії" веде з собою. Ось коли навчаться, що треба дивитися не на імена, а на діла, і вимагати за них від своїх обранців звіту, - тільки тоді цей абсурд закінчиться. А цим виборам я би не надавала якогось особливо доленосного значення. Шоу продовжується.
2 
8759
Коментарі
76