Дострокові вибори потрібні. Але головне, щоб нова влада була підзвітна людям - Андрій Ніколаєнко

5

Результати останніх соціологічних досліджень показують: люди в розпачі. Група "Рейтинг" проводила влітку опитування. 60 відсотків українців вважають, що їхнє матеріальне становище стало гіршим за останні кілька років і постійно погіршується. 65 відсотків основною причиною цього називають неефективну та корумповану владу.
У соціологів є таке поняття як структура страхів.
Сьогодні серед страхів у пересічного українця на першому місці - підвищення цін, потім - безробіття, невиплата заробітної плати та пенсій, зростання злочинності. І лише на п'ятому місці - можливість військової агресії Росії.
На запитання "Чого очікуєте від влади?" люди кажуть: "Вона має займатись економікою. Це повинно бути для неї головним пріоритетом".

На превеликий жаль, так. Рівень сподівань щодо боротьби з корупцією був надзвичайно високий. Сьогодні бачимо, що Україна у світових рейтингах починає зміщуватись за цими показниками в гіршу сторону. Життя заможнішим не стало. Дуже важко представникам середнього класу, яких і так небагато. Вони були активом і рушійною силою Революції гідності та всіх позитивних змін. Зараз ці люди або виїжджають з України, або не мають сил боротись далі. Часто в регіонах відбуваються економічні утиски, навіть терор бізнесу. Гірше, ніж у часи Януковича. Це призводить до розчарування і зневіри людей. Такі почуття підсилюються корупційними скандалами в найвищих ешелонах влади.

 

Основний закид Януковичу і попередній команді - вони були проросійські. Але теперішня влада по суті не є українською. Вона залежна від західних країн-партнерів. А їхні інтереси не завжди збігаються з українськими національними. Суспільство це відчуває. Рівень довіри до інститутів влади сьогодні безпрецедентно низький.

Не частково. Україна сьогодні перебуває під зовнішнім керуванням. У минулому нею управляла Росія, тепер - США і західний світ. Але країні треба проукраїнська влада. Гарний приклад - Ізраїль. З моменту заснування він в недружньому оточенні, у конфлікті із сусідніми державами, пережив кілька війн. При цьому має добрі відносини і зі США, і з низкою європейських країн. Але влада Ізраїлю завжди діє лише в інтересах своєї держави. Не в інтересах Вашингтона чи Заходу. Хоча без їхньої допомоги Ізраїль не відбувся б. Наша ж влада не спромоглася вибудувати діалог таким чином. Її слабкість у тому, що вона абсолютно корумпована.

Слабка влада зручна для ворога або навіть зовнішнього партнера. Але це погано для українців. Сьогоднішній рівень довіри громадян до президента, парламенту й уряду робить неможливим позитивний розвиток України. Тому що будь-які їхні ідеї чи реформи не мають суспільної довіри.

Так. Він не зацікавлений, щоб замість Порошенка хтось прийшов і почав наводити порядок, проводити реформи. Найбільше падіння рівня життя і економіки припало не на період активної фази війни. А коли Національний банк убивав фінансову систему України. Коли уряд діяв непрофесійно.

Найбільше падіння рівня життя та економіки припало не на період активної фази війни. А коли Національний банк убивав фінансову систему України.

Будь-яке зростання - це краще, ніж падіння. Але рівень боргу України - як державного, так і приватного - настільки високий, що таке зростання лише відтерміновує банкрутство. Щоб обслуговувати зовнішній борг, український валовий внутрішній продукт мав би збільшуватись на 6 відсотків і вище.
Основним ганджем України вважають корупцію. За оцінками економістів, вона коштує нам від 14 до 15 процентів ВВП. Але подолання 1 відсотка корупції дає приріст ВВП від 4 до 6 процентів на рік. Поборовши її, Україна подвоїла б валовий внутрішній продукт.
Інший недолік нашої країни: за рівнем простоти ведення бізнесу та адміністрування податків ми програємо всім сусідам, у тому числі й Росії.

Україна зараз надзвичайно недооцінена. Мовою бізнесу - це дуже привабливий актив. Але ризики перевершують цю привабливість. Насамперед ідеться про проблеми із захистом корпоративних прав, судову систему, корупцію та адміністрування податків. Україна здатна зробити ривок. ВВП щороку може зростати на 10-15 відсотків. Такого висновку дійшли автори Доктрини збалансованого розвитку "Україна-2030". Над цією книгою працювали кращі голови п'яти провідних університетів України та представники бізнес-середовища. Розробили модель, за рахунок яких джерел і подолання яких стримувальних факторів Україна могла б 2030 року мати валовий внутрішній продукт на рівні 710-750 мільярдів доларів, що майже вдев'ятеро більше, ніж зараз.

У чому головна проблема нинішньої влади? Не беруть до уваги, що головною метою реформ має бути не зміна формату адміністрування чи державного управління. Кінцева ціль - поліпшення життя громадян. Можливо, не відразу, але українці повинні його відчути. Якщо ні - реформа не потрібна.
Доктрина показує, якою країна може бути 2030 року, як до цього дійти. Країну потрібно системно трансформувати. Щось подібне Польща зробила на початку 1990-х. Їй допомагали ззовні. Але допомагали тому, що вона показала волю і бажання змінюватися. І нам допомагають. Та більшість реформ проходять "з-під палиці".

Двічі на Майданах народ проявляв вищий рівень суспільної свідомості, ніж політична еліта. Тепер активний прошарок громадськості розчарований. Рушійною силою будь-яких змін є середній клас - лікарі, вчителі, підприємці. В Україні ці люди на межі виживання. За міжнародними стандартами, до середнього класу можна зарахувати кожного десятого українця. У Польщі таких понад 50 відсотків, у Південній Кореї - 64. Жодна влада за часів незалежності не ставила головною метою зробити заможними максимальну кількість українців.
Змінить країну та політична сила, яка згуртує навколо себе готових стати заможними і незалежними. Інший варіант - як було в Південній Кореї. Там диктатор Пан Чон Хі (обіймав посаду президента з 1963 до 1979 року. - gazeta.ua) розпеченим залізом випалив корупцію й злочинність. Країна змінювалася на очах. Але силові методи вже були в українській історії. Наслідки - дуже погані.

Україну намагаються запхнути в модель аграрної держави. Але ж у нас є космічна галузь, авіабудування, розвинена промисловість, величезна інфраструктура. Вони за часи незалежності не модернізувалися і зношувалися. Це створює надзвичайну інвестиційну можливість розвинути велику територію в Європі з найкращою землею.
Аграрна тема має бути. Однак маємо виходити з національних інтересів - тобто не експортувати сировину. Варто переробляти її тут. Європа вводить для нас квотування на певні напрямки. Та ринки Близького Сходу, Азії, Китаю, Японії відкриті й дуже привабливі для нас.
Маємо розвинену високотехнологічну промисловість, у тому числі - військову. Чому на четвертий рік війни просимо в американців "Джавеліни"(переносний протитанковий ракетний комплекс. - gazeta.ua)? Замість посилення свого виробництва закуповуємо "Хаммери" (військові позашляховики США. - gazeta.ua) й "Саксони" (колісні бронетранспортери. - gazeta.ua) з Британії, які там списують.
Ніхто не заважає нам розбудовувати оборонний комплекс. У рамках Доктрини-2030 він може давати до 15 відсотків ВВП. Для інвесторів Україна - привабливий актив. Важливо лише, щоб вони могли заходити на наш ринок прозоро і без корупції.

Це дуже небезпечний тренд. Окрім високої смертності та низької народжуваності, ще й еміграція. Держава повинна мотивувати громадян залишатися тут. Влада має ставити це одним зі своїх пріоритетів. Адже найбільша цінність країни - її громадяни.
Урядовці говорять, що нам потрібно розвиватися за прикладом Південної Кореї. Я туди потрапив на навчання 1997 року. Населення Кореї тоді було менше 47 мільйонів. В Україні казали про 52 мільйони. Зараз у Кореї 52, у нас - до 40. За кордон їдуть працювати ті, хто готовий до змін, хто здатен ризикувати. Це важко назвати еміграцією. Це, скоріше, евакуація з країни. Вдається до неї найчастіше молодь. А залишаються пенсіонери та олігархічно-клептократична псевдоеліта.

 

Є два абсолютно різні сценарії розвитку подій. З одного боку, це залежить від стратегії української влади. Проблема в тому, що в неї жодної стратегії щодо Донбасу немає. То говоримо про відвоювання регіону, блокуємо його. То кажемо про реінтеграцію, необхідність вести дипломатичні перемовини.
Донбас може повернутися в Україну доволі швидко. Але потрібно змінювати формат перемовин. Мінський формат вичерпав себе. За столом переговорів мають сидіти не лише європейські країни, а й Сполучені Штати. До цього процесу необхідно активніше підключити ОБСЄ. Формат необхідно змінити на Віденський. Австрія - по-справжньому нейтральна країна.
Припустимо, вогонь зупинили. Хто адмініструватиме цю територію? Вважаю, Україна повинна вийти з ініціативою запровадження тимчасової міжнародної адміністрації. Вона за рік-півтора могла б відновити інфраструктуру, підготувати населення до виборів.

Найбільша - ментальна. Через інспіровану Росією війну між українцями пролилася кров. Такі конфлікти заживають роками.
Ще одна проблема - повернення населення Донбасу до українськості. Зробити це зможемо, якщо гуртуватимемось навколо спільного майбутнього.
Об'єднати націю минулим - нереально. Особливо історією, адже вона в кожного своя. В одних батьки й діди воювали в Українській повстанській армії, а в інших - у Червоній. І кожен поважатиме своїх.

Війна змусила закрити підприємства, які не могли вижити без дотацій. Здебільшого це шахти. Структура економіки регіону значно змінилася. Лінії взаємозв'язків із контрольованою територією зменшилися. Тому треба проаналізувати стан підприємств, робочої сили. Сьогодні одна з головних проблем там - величезний відтік кадрів. Хтось переїхав у Київ, хтось - у Маріуполь, дехто - в Польщу. І не всі збираються повертатись.
Однозначно не треба відтворювати довоєнну економіку та інфраструктуру. Потрібно творити нову. У Великій Британії в часи прем'єра Маргарет Тетчер закривали шахти. Замість них виникали нові, сучасні галузі.
Потрібно буде розробити стратегію регіонального розвитку з пріоритетами - промисловими, соціальними, екологічними. Для Донбасу найшвидший спосіб залікувати рани війни - зайняти людей роботою і показати перспективу.

На жаль, у нас прогнозування і планування обмежуються одним, максимум - двома роками. У Доктрині "Україна-2030" ми спробували спрогнозувати, яким світ буде за 13 років. Базувались на програмах ООН, Європейського Союзу.
Україні потрібне Міністерство майбутнього, науки і технологій. У Південній Кореї таке визначає пріоритетні галузі економіки, які створюватимуть нове обличчя країни. Там це - нанотехнології, біотехнології, робототехніка і космос. Це не суднобудування, де вони сьогодні номер один у світі. Це не напівпровідники, не автомобілебудування - галузі, які зараз є драйверами.

Якщо почнемо реалізовувати правильну стратегію, то зможемо розвиватись скоріше, ніж переважна більшість інших країн. Шляхом відновлення традиційних галузей, інфраструктури, реіндустріалізації можна закласти потужні підвалини для будівництва нових кластерів економіки. Маємо значно кращий потенціал, ніж Польща.

 

Найбільша цінність держави - людина. Ми підтримуємо Доктрину, яку готували українські науковці. Там визначені індекси, яких потрібно досягнути в плані розвитку людини як особистості. Це тривалість життя, рівень доходу на душу населення, можливість доступу до культурних і соціальних інститутів. До 2030 року Україна здатна ввійти в топ-30 країн за успішністю.

Чесна влада, яка матиме стратегію й команду. Сьогодні там люди з різних команд. Вони прийшли у владу з метою власного збагачення.

 

Наша партія прагне змінити країну. Тут люди, які не хотіли займатися політикою. Але об'єдналися для того, щоб збудувати кращу державу. Невипадково ми обрали таку назву, бо починати треба з основи. Основою будь-якої держави є суспільний договір, економіка та заможність громадян. Ми за те, щоб українці самореалізовувалися не в Польщі, не в Росії, а в Україні.

Дострокові вибори потрібні. Але головне, що треба, - це нові правила. Бо зараз виборці не можуть відкликати народного депутата. Немає суворого покарання за підкуп. Президенту не можна оголосити імпічмент. Ці закони треба прописати і перезавантажити владу.

Сподіваюся, на той час Україна матиме іншого президента й оновлену Верховну Раду. Я б заборонив балотуватися всім, хто сьогодні є народним депутатом. Якщо теперішній формат переговорів щодо Донбасу вдасться замінити на Віденський, то може настати мир.