На виборчий процес в Україні в першу чергу впливає відсутність політичної культури – як у виборців, так і в політиків.
Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів політтехнолог Олексій Голобуцький.
Чи погоджуєтесь ви з думкою, що передвиборча кампанія цього року нудна – в ній бракує нових ідей та слоганів?
- Вона нудна, бо за 20 років вже перепробували всі можливі варіанти обману виборців. Але вистачає розуму, щоб зрозуміти, що на це вже не ведуться ще раз. Є чітке розподілення – постійні гравці, такі як Партія регіонів і "Батьківщина". Це аксакали політичного життя і їм здивувати практично неможливо – у них є сталий електорат. Тому зрозуміло, що виборці Партії регіонів не стануть виборцями "Батьківщини" і навпаки. Комуністи достатньо яскраву кампанію провели. Хоч вона і повністю популістська і здерта з радянської пропаганди.
Очікували чогось нового в першу чергу від нових гравців, що вони і зробили. УДАР – має перспективу отримати близько 15%, Королевська близька до того, щоб потрапити у парламент. Якщо у людей спитати, яку рекламу вони запам'ятали найбільше, вони скажуть – рекламу Королевської.
Задачі у всіх політичних сил різні. Від крупних гравців не вимагають чогось нового, вони і не дають цього.
А нові політичні сили змогли запропонувати виборцю щось нове, в тому числі і у своїй рекламі?
- Тут важко сказати. Якщо зважати, що на початку року взагалі ніхто не знав, що таке "Україна – вперед!", а зараз її знають всі, то так, звичайно. Саме ця реклама процентів на 90% дозволить Королевській пройти у парламент. Але знову ж таки, про такі речі можна судити постфактум. Бо зараз це стратегічне сприйняття, суб'єктивне. Якщо пройдуть в парламент – значить усе робили вдало. Тоді вже подобається, чи не подобається реклама – не матиме значення.
Які основні помилки допускають політики, створюючи рекламу?
- Помилки в основному у всіх однакові – форма є, немає змісту. У Королевської, ще до Шевченка реклама була досить змістовна. Хоча б її ідея про народний список. І хоча про виконання тут мова не йде – вдалий слоган, оригінальний принцип обрання по народному списку. Усі інші працюють на свій електоральний сегмент. Це полягає у тому, щоб принаймні не відторгнути виборця. Пам'ятаєте, як Яценюк грався то в одні, то в інші кольори? В цій ситуації він фактично заплутав виборців. Максимально, що роблять: нагадати назву, головні принципи і цього достатньо.
Основних політичних сил дві і вони борються між собою - так вони ведуть кампанію. Тепер намагається хтось позиціонуватися, як альтернатива. Комуністи намагаються показати, що вони все таки не якісь такі підігравачі влади. Королевській треба було активізуватися і зайти у парламент.
Українці схильні вірити політичній рекламі?
- Якщо за двадцять років нічого не змінилось – одні й ті самі обличчя, то значить вірять. Чи всій, можна буде сказати тільки після виборів. Але ж у нас немає жодної партії з 30% рейтингом. 70% уже визначились із своїми вподобаннями. Нічого нового, нічого дивного немає.
Якою має бути ідеальна політична реклама, щоб викликати довіру виборців?
- По-перше, потрібна політична культура, як політиків, так і громадян. Тільки тоді можна звертатись до якихось змістовних речей. Але цього нема, і політики для нас – це як реклама мила, чи порошку. Ніхто ж не читає програм, не цікавиться списками. Політики зі свого боку не проводять праймеріз, формують закриті списки. Багато питань до того, як формуються ці списки, не кажучи вже про те, щоб впливати на їх формування. Громадськість не має для цього ніякої можливості.
Тому казати, що з'явиться якась реклама, яка одразу завоює довіру людей – міф. Має бути довіра людей до певної політично сили. Якщо у суспільстві буде запит на таку силу, то реклама буде як у всіх нормальних країнах – це чіткі месиджі на конкретну виборчу кампанію. Це побудова простої і зрозумілої комунікації між виборцями і політиками - от і все.
У цьому політичному сезоні вже з'явилась колосальна кількість фотожаб на різну політичну рекламу. Це свідчить про роздратованість виборців цією рекламою?
- Так, це і роздратування і ставлення до політичних сил. А головне – можливість поширювати усе це. Є певна велика когорта людей, які проводять час у соціальних мережах, можуть дуже швидко поширювати цю інформацію. Якщо раніше люди просто дратувались і робили якісь висновки, то зараз це зовсім інакше. Тепер це можна викласти в інтернеті і отримати якесь обговорення. І, відповідно, це використовується як політична технологія.
2 
8759
Коментарі
19