Читайте в попередній частині інтерв'ю: Денис Силантьєв: Україна керує команда утилізаторів
Ви сказали, що Оболонь - це острів. Ніколи не стикався з такою інтерпретацією.
Все просто. Нинішній житловий масив Оболонь був запроектований у Генплані Києва в 1967 р. З нуля і на голому місці. Тут були болотисті луки, на які намили 5 метрів піску. Після чого за 10 років побудували район, де живе 300 тис. осіб. Цілий обласний центр! Тобто, це проект в чистому вигляді. А тепер дивимося на карту (показує на карту, що висіла на стіні).
Оболонь з усіх боків оточена подвійним кордоном. По-перше, це вода. Дніпро, з півночі - затока Верблюд, з північного заходу на південний схід - каскад озер. По-друге, це промзони, залізниця. З півночі - депо метрополітену, гаражні кооперативи. З заходу і півдня - класичні промзони, гаражі, торгові центри. Район не може розвиватися вшир. Це острів. Відключіть метро - і ви в цьому переконаєтеся.
Що на острові? 70% житла побудовано в період з 1972 по 1982 рр.. Є нова забудова на набережній, на вул. Маршала Тимошенко і точково всередині мікрорайонів. Але ось ці 70% будинків підходять до критичної межі. Через 10 років, якщо не буде змін, на Оболоні будуть кам'яні джунглі. Комунікації вже зараз рвуться кожен день, в будинках у щитових замість запобіжників - скрізь "жучки", горить все постійно. Причому буде дуже наочна межа - по проспекту Героїв Сталінграда. (Проводить рукою по карті) По непарній стороні - нетрі, по парній до 24-го номера - оаза, а далі - знову хащі.
Зараз це ще не дуже помітно. А все тому, що Оболонь будувалася по хорошому проекту. В який були закладені спортмайданчики, школи, садочки, простір між будинками, зелень. Було багато місця. Зараз - будинки старіють, комунікації вмирають, міжбудинковий простір деградує і ущільнюється казна чим. У якийсь момент буде пройдена критична точка, і Оболонь з одного з найбільш комфортних районів країни перетвориться на безликий вбитий "спальник".
Оболонь створювалася як райський острів, але вона може перетворитися на острів втрачених можливостей.
Буде друга Троєщина?
Формально на Троєщині житло новіше, її будували після Оболоні. Але запропонуйте комусь переїхати з панельки 1970-гг. на Оболоні в панельку 1980-гг. на Троєщину.
Так, не варіант ...
Але якщо не зупинити те, що відбувається на Оболоні, дуже скоро район втратить свою привабливість. Крім метро ніяких переваг не буде.
На вікові проблеми Оболоні накладаються нові виклики, які не можна було передбачити у 1970-рр. Так, кількість автомобілів значно перевищує розрахунки архітекторів. Тоді вони продумали - і запроектували місце під гаражні кооперативи. Але цього місця не вистачає.
Відбувається дуже символічний процес.
Двори забиті машинами. Деревам по 40 років. Частина засихає, якісь ламаються під час шквалів. Їх викорчовують. Що далі? А те, що нові дерева не садять - звільнене місце асфальтують під паркування. Проблема автомобілів не вирішується, але при цьому знищується конкурентна перевага району. Точно також - якийсь спортмайданчик ЖЕК запустив, люди змирилися. Поступово-поступово він стає стоянкою. Все, тупик.
Потрібні системні рішення, а їх немає. Всі пропозиції влади і політиків на рівні - Зробимо ями на дорозі в такому-то дворі і вкрутити лампочку. Це якраз шлях до руїни. Потрібні якісні внутрішні зміни в рамках даної території.
А причому Оболонь і порятунок України?
А при тому, що такі ж проблеми - по всій країні. Подивіться на статистику вибухів у будинках, аварій інженерних мереж. Це актуально для всієї країни. Потрібна воля, чіткий план і однодумці, щоб в одному місці втілити і потім протиснути по всій країні. У мене все це є, тому я й вирішив балотуватися.
І що потрібно робити? З чого плануєте почати?
Я вже сказав - звертатися до людей. Район - це той рівень, на якому реально домогтися наочних змін. Необхідно повернути людям відчуття, що це їхня земля, їхнє місто. Що двір - це частина їхнього життєвого простору, а сам будинок вимагає їх спільної участі та відповідальності. Тому що погано буде всім. І тому, хто паркує на тротуарі джип, і тому, хто паркує на тому ж тротуарі стареньку "копійку".
Перший крок, який необхідно реалізувати - передати повноваження і ресурси як можна нижче, ближче до людей. Всі ключові рішення по облаштуванню життя на території повинні приймати або люди безпосередньо, або обрані ними виконавці, які знаходяться на відстані витягнутої руки. Тобто, максимальна кількість ресурсів і повноважень має бути передано на рівень будинку, мікрорайону. Зараз це як мінімум рівень райадміністрації, а також компетенція чиновників, які призначаються і від людей не залежать.
До чого це призводить? Беремо цифри. У минулому році до зведеного бюджету Оболонського району надійшло понад 3 млрд. грн. До бюджету Києва Оболонський район направив 620 млн. грн. Питання - хто з мешканців Оболоні знає, куди пішли ці гроші? А адже це колосальні кошти. Очевидно, частина коштів має бути централізована, але маса ресурсів не вимагає централізації. Чому ми вважаємо, що чиновник буде краще поводитися з грішми, ніж ті, хто перераховує їх у бюджет?
Далі. Є комунальні монополісти. Це підприємства, створені киянами, за їхні гроші, але зараз змінили власника. Питання - хто стежить, щоб ці монополісти працювали в інтересах жителів Оболоні, нагадую - це 300 тис. чоловік. Не абстрактно всього Києва, а конкретно Оболоні. Хто? Ніхто! Міськрада? Не смішіть!
В кожному підприємстві-монополісті, яке заробляє на жителях, повинен бути контрольований ними, тобто, обирати і відкликати представник.
Ви пропонуєте обирати ще одну категорію осіб?
А що Вас дивує? У розвинених країнах люди на місцях обирають шерифа, прокурора, суддю, менеджерів, які керують спільною власністю. Це - нормально, це - дешевше і ефективніше, ніж утримувати натовп призначених чиновників.
Коли кожен будинок зможе контролювати свій бюджет, вибираючи обслуговуючу організацію, а також бюджет району, коли буде контроль над комунальними монополістами - я вас запевняю, левова частка проблем буде вирішена автоматично, і навіть ці старіючі будинку ще років 20 можна буде підтримувати в пристойному вигляді, можна буде замінити інженерні мережі та відремонтувати двори.
Не буде дивних ситуацій, як у моєму окрузі, коли заступник міністра екології розставляє сміттєві контейнери і обіцяє потруїти тарганів, щоб сподобатися людям! Це нонсенс. Це треба вирішувати на рівні будинку.
Припустимо. Але як це фізично здійснити?
У нинішній системі управління - ніяк. Тому другий крок - тотальна інтернетизація району. Створення локального "електронного уряду". Максимальна прозорість грошових потоків і спрощення документообігу. Зараз щоб вирвати папірець у чиновника - потрібно півжиття покласти. Все повинно бути доступно. Я не кажу, як в Грузії, є й інші приклади. Але це тенденції.
Такий формат управління неминуче стане частиною повсякденності, як стали мобільні телефони і планшети. Ми повинні прийти до цього максимально швидко, поки ще є можливість виправити ситуацію.
Тепер головне - здійснити перетворення можна тільки при іншому рівні відповідальності і іншому рівні самоорганізації людей. Інакше це просто не має сенсу. Люди повинні зрозуміти - мало забрати у дядька право вирішувати за них, треба цим правом самим користуватися. І тут потрібно максимально задіяти механізми прямого управління, місцеві референдуми. Люди повинні дією показати, що це важливо для них. Важливі спортивні майданчики? Потрібно вийти на вулицю і показати, так, це для нас важливо, вирішуйте, інакше ви, чиновники, нам не потрібні.
Ви про зарядку, про День "Ч"?
Не про неї, але вона знаходиться в руслі мого розуміння, як повинно бути влаштоване життя в громаді. Фактично наша масова зарядка - це така форма місцевого референдуму. Люди вийдуть і своєї зарядкою "проголосують" за те, щоб у районі були якісні і в достатній кількості спортивні майданчики, басейни, секції для дітей, корти. Цю енергію потрібно перекласти на оргструктуру. Зараз у рамках підготовки до акції формується мережа волонтерських груп, якусь подобу будинкових спорткомітетів, які потім ці питання будуть вести і швидко здійснювати мобілізацію для тиску на владу. За таким же принципом треба до будь-якої проблеми підходити.
Ви вважаєте, влада зреагує? Влада показує, що всі вимоги народу її не дуже-то хвилюють.
Влада дуже чітко розуміє різницю між проплаченим мітингом і справжнім протестом. Зверніть увагу - як тільки з'являється неконтрольована ініціатива, її намагаються або задушити в зародку, або очолити, виконати вимоги. Бо головне для влади - це контроль.
Якщо люди починають самоорганізовуватися і вирішувати свої проблеми самі - для влади це смерть, тому що вона не потрібна і її ніхто не боїться. Тому вона сама прибіжить і все зробить, аби залишитися в процесі.
Повірте, я знаю, про що говорю. Я це проходив на багатьох своїх проектах. Приходимо, пропонуємо проект. Отримуємо відмову, знаходимо спонсорів, підтягуємо ресурси з різних сторін і починаємо робити. Тоді чиновники, як за Булгаковим, самі приходять і самі все дають. Якщо вийде 10 тисяч чоловік просто під ідею зробити зарядку - піде ланцюгова реакція.
Але при цьому повинні відбуватися зміни у свідомості людей, щоб процес став незворотним. Візьмемо той же приклад - з машинами. Це об'єктивна проблема, яка стосується дуже багатьох.
Які рішення? Один напрямок - будувати на місці стоянок та гаражів багаторівневі парковки і гаражні бокси. Це поліпшить ситуацію, але цього мало. Важливо змінити практику використання автомобілів - зробити їх всередині району непотрібними. Зараз люди сідають у машину, щоб проїхати кілометр до кінотеатру. Але ж можна сісти на велосипед!
Так, але для цього потрібен безпечний маршрут і стоянка для велосипеда.
Правильно! Зміни у свідомості створюють запит на нове ставлення до простору. Коли їздити на джипі в сусідній кінотеатр стане моветоном, з'явиться запит на велосипедні доріжки, підземні переходи, освітлення та відремонтовані двори. Зараз велосипед - не засіб пересування, а максимум - елемент активного дозвілля. Широкого запиту немає, це, швидше, забаганками прошарку середнього класу, який звужується, тому влада "дінаміт". Якщо впровадити думку, що за межі району - на машині, всередині Оболоні - на велосипеді, це зніме ще частину проблеми. Плюс це суттєво покращить екологічну обстановку, тому що основний забруднювач - це транспорт. І так по дуже багатьом абсолютно побутовим питанням.
Також з'явиться запит на спорт і здоров'я?
Принцип той же, але є особливість. Україна різко відстає від Європи за кількістю громадян, що регулярно займаються спортом. У нас це 13%, в ЄС 25-30% громадян є членами різних спортивних клубів і асоціацій. Проблема гостра.
Але щоб люди займалися спортом, потрібна не тільки спортивна інфраструктура, потрібні високооплачувані робочі місця і хороші пенсії. У нас левова частка людей не може нормально харчуватися і одягатися. Спорт стає розкішшю. Влада тримає людей в злиднях, щоб контролювати. Я ж спілкуюся з батьками, які приводять дітей до мене на заняття. 200-300 грн. в місяць на басейн - це удар по бюджету сім'ї.
Багато чого можна виправити пропагандою і поліпшенням доступу до спортивних об'єктів. Ми повинні пояснити, що робити кожен день зарядку 15 хвилин - це дешевше, ніж потім працювати на аптеку. Але потрібно вирішувати системну проблему - з економікою. І тут також важлива позиція громади.
Зараз, як уже казав, Оболонь оточена промзонами, які забудовуються торгово-розважальними центрами. Хто приймає такі рішення - не відомо. Я вважаю, що місцева громада повинна мати ключовий голос. Моє бачення - ці промзони потрібно віддати під створення сучасних виробництв і сервісів. Забезпечити стимули для приходу, наприклад, IT-компаній. У нас маса програмістів. Треба забезпечити їм умови для створення пулів, які зможуть вирішувати великі завдання.
Контроль над своїми ресурсами, управління спільним простором, електронний уряд і новий рівень самоорганізації - це ті речі, які цілком реально втілити на рівні району. Ми побудуємо систему зовсім іншої якості.
Але ж стара система від цього явно не зрадіє. Як ви будете долати опір? Припустимо, Вас обрали - що Ви один зможете зробити?
Звичайно, буде опір на всіх рівнях. Спорт навчив мене брати перешкоди, що здавалися нездоланними. Я все це вже проходив, коли ми пробивали благодійні проекти.
Але Ви непартійний. Кого будете підтримувати в разі обрання - ПР чи опозицію?
Питання поставлено невірно. Треба ставити так: яка партія підтримає мене? Наведу приклад. У Запоріжжі Клуб дитячого плавання допомагала проводити Партія регіонів. У Житомирі допомагали міська влада - на той момент це був БЮТ. У Львові школу плавання прийшов відкривати Олег Тягнибок. Всі партії беруть участь, я знаходжу з ними спільну мову. Тому що я їм кажу: у нас в країні щорічно тонуть десятки дітей. Вони просто не вміють плавати. До цієї проблеми не можна бути у владі чи в опозиції. Діти тонуть - яка різниця, ви за Вітю чи за Юлю? І Вітя, і Юля однаково байдужі до цієї проблеми. Цим просто треба зайнятися. Причому, на державному рівні.
Коли в 1943 р. наші війська форсували Дніпро, були колосальні небойові втрати - тисячі людей потонули, тому що не вміли плавати. Тоді було прийнято системне рішення, почали з'являтися криті і відкриті басейни. Був комплекс ГТО. У ньому був норматив по плаванню з підліткового віку - спочатку 50 метрів, потім 100 метрів. Тобто, рівень вирішення відповідав рівню проблеми. Державний підхід потрібен і зараз.
І ці питання не можна фарбувати в партійні кольори. Тому я йду сам і звертаюся до людей. Люди повинні змінити свій спосіб життя на низовому рівні. Партії самі прийдуть і самі все дадуть. Тому що не можна без кінця утилізувати. Якщо Голосієво побачить, що Оболонь самоорганізувалася і є покращення - почнеться хвиля.
2 
8759
Коментарі
19