70 вояків Правого сектора охороняють дачу Віктора Медведчука на Закарпатті у селі Жденієво. Узяли її під варту у неділю. До того 200 га території із лісами, горами та будинками патрулювала Державна служба охорони.
"Ми з хлопцями порозумілися, - говорить вояк із Правого сектора, представляється Андрієм. Озброєний автоматом. - Пояснили ДСО, що це награбована власність. Бо колись тут був спорткомплекс "Динамо". А щоб люди не розгромили або не підпалили, ми допоможемо охороняти. Сидимо на КПП разом із ними. А Медведчук сюди більше не повернеться."
Андрій одягнений у військову форму. На шиї - хустка червоно-чорного кольору. Він зустрічає охочих поглянути на маєтки біля воріт. Каже, треба зачекати, поки назбирається група хоча б із людей 10-15, тоді розпочнуть екскурсію. Третій день сюди приїжджають люди з навколишніх сіл і районів, щоб поглянути, як жив Медведчук.
Перед в'їздом у маєток "Ведмежа діброва" стоїть рожевий шлагбаум. Скрізь багато ведмедів, витесаних із дерева - і на самій території, і ще задовго до в'їзду - у Жденієво. На території - два будинки: житловий і гостьовий, дві хати готельного типу, дві стайні із 6 коровами та 6 кіньми для верхової їзди, сироварня і ковбасний цех. На горі - вертолітний майданчик та мисливський будинок.
Вхідні двері виглядають дуже розкішно, повністю вирізьблені із дерева, оздоблені кованими елементами. Вони ще у целофані. Охоронці пропонують зайти через чорний вхід. Тут усі стіни завішені картинами, на підлозі стоїть старовинна ікона Святого Миколая, високі розмальовані вази.
"Це ми у гаражі, - уточняє охоронець. - Проходьте далі. Я вам "Майбах" покажу. - Відкриває двері у велике приміщення, де стоїть темно-вишневий автомобіль із білим шкіряним салоном та дерев'яним оздобленням панелі. - Цей автомобіль служив для того, щоби возити Медведчука з вертолітного майданчика до будинку".
"Нормальні люди їдуть в Карпати, щоб пішки ходити, а той телепень "майбахом" по горах їздив. Тьху!" - Спльовує бородатий чоловік з екскурсійної групи.
Далі охоронці показують розкішний басейн на першому поверсі. На його дні мозаїкою викладена троянда, кругом прозорі стіни і вихід на терасу. Поруч - кілька туалетів, ванна з душем, сауна. Плитка тут із мармуру. Крани виблискують жовтим, схожі на позолочені. Проте меблі не із дерева, а з пресованої сировини. Шухляди тумб майже пусті. Є шампунь за 149 грн із косметичної серії, що продається в аптеках. Та гель для вмивання обличчя із масмаркету. Поскладені білі рушники, деякі із блискітками. Халати сині - від фірми "Адідас".
"О, такі дешеві прокладки, - показує жінка на засоби гігієни у шафі. - Я і то дорожчими користуюся", - люди ліниво ходять по території, видно, що їм нецікаво.
Далі групу ведуть у спортзал. Тут дуже м'яке біле покриття на підлозі. На підвіконні роздруковані вправи для різних м'язів.
Кухня на перший погляд - звичайна. Меблі недорогі, класичні. Посуду мало. Є дорожчий білий і дешевший із кольоровими квітами. Охоронці кажуть, кухня призначена для прислуги. Сам Медведчук з дружиною тут бували рідко.
Набагато дорожчі меблі у барі. У середині шухляд можна побачити брендові бірки фірм із Сполучених Штатів. Дві шафи повністю закладені винами імпортних марок. Тут також дуже важкі і дорогі двері. Недалеко від більярдного столу - чоловічі шкіряні капці італійського виробництва. На стіні - череп оленя із рогами. Скрізь на підлозі - величезні шкури із білих тварин. На цьому хутрі стоять столи, дивани, крісла. Хутро загорнуте, або закинуте так, щоб не потрапляло під ноги гостям.
"Ми це все позакидали, щоб не стоптувалося і не замазувалося, - пояснює вояка. - Учора міліція все це взялася описувати. Цілий день махалися. Нарешті здалися, і вже під вечір просто фотографували".
Більшість меблів загорнуті у білі чохли. Кажуть, Медведчук був тут останній раз у січні, а приїжджав двічі у рік.
Загалом, весь будинок із дерева. Дерев'яні коричневі стіни навіть у спальні. Тут високе, не дуже широке ліжко, із дуже важкими подушками величезних розмірів. Усі вони - в темно-коричневих тонах. Накрите синтетичною коричневою тканиною.
"Фууу, - дивується блондинка, що прийшла із 12-річною дівчинкою. - Та спальня має бути рожевою, постіль - світлою. Нічого не розумію. Дивіться, скільки дверей у спальні - раз, два.... - рахує. - П'ять дверей у спальні! А штори, гляньте, які - як коври," - показує велетенські простирадла із товстої темної тканини, які висять на вікнах і відділяють спальню від тераси.
"Зате як м'якенько,"- дитина всідається на підлогу. Килимове покриття тут - біле із дуже довгим ворсом.
Збоку від ліжка - величезний телевізор. У тумбочці біля ліжка - окуляри для перегляду в 3D, три диски із порно, кілька золотих ложок і виделок, таблетки від болю.
Охоронці просять гостей фотографувати все, крім облич людей Правого сектора. Ведуть у гардеробну дружини Медведчука телеведучої Оксани Марченко. Вона невелика. Висять кілька спортивних утеплених штанів із блискучими вставками, чорний шарф з блискучою ниткою, кофтинки блідих кольорів.
"Секонд якийсь, - дивується повненька жінка у червоній спортивній куртці. Бере двома пальцями кофтинку на вішаку. - Мати такі гроші і такі тряпки носити... О, а взуття яке! - Сплескує руками над коричневими черевичками із лисицею 40-го розміру. - Мені б такі, якраз мій розмір!"
"А, може, це черевички для Оксани від московської цариці? - Регоче чоловік в окулярах. - "Вакула" на чорті літав їх здобувати!"
На підлозі стоять кілька пар утеплених чобіт повністю із хутра.
"Дивися, якійсь помішані на тваринах вони", - каже хтось.
"Ну ви ще світильників не бачили, - каже "секторівець". - Ми учора взялися рахувати, скільки на них оленів і лосів пішло. Дорахували до 170 і плюнули"
Веде людей у гостьовий будинок. Просить бути тихо, там після нічної варти відпочивають хлопці із Правого сектора. У цьому будинку висять 5 світильників із рогами тварин, плафони ручної роботи із натуральної шкіри. Шкура ведмедя із головою розіп'ята на стіні.
Наразі Правий сектор не знає, скільки буде тут залишатися. Кажуть, будуть вирішувати по ситуації. Їжу охоронцям приносять місцеві мешканці. Кілька ящиків медикаментів прислали із центрального офісу Правого сектору. Повідомлюють, що вони озброєні, мають кілька снайперських пар.
"Думаємо, у цю віллу добре було б поселити біженців із Криму. Ця путінська наволоч позбавила їх дому, української батьківщини, продала їхню землю. А ще, напевно, мітить стати президентом російської губернії на українській землі. Хай знає, що нам не страшно. Практика, переважно, показує, що бояться такі, як вони.
1 
8759
Коментарі
1