Місце лідерів Майдану у перших рядах політиків посядуть інші. Добре було б, якби так трапилось. Проте варто зберегти помаранчевий колір. Ідея Помаранчевої революції – важлива і слушна. Це саме те, чого Україна потребує.
1 серпня Юрій Андрухович дав інтерв"ю польській газеті "Жечпосполіта", де вкотре озвучив думку про бажаність поділу України. Подаємо його переклад.
- В інтерв"ю київській пресі ви казали, що Крим та Донбас могли б відокремитися від України.
- Я не змінив думки. І також не казав, що вони конче мусять відокремитись. Я сказав, що таку можливість варто було б обміркувати. Це розрахунок на несподівано легкий та цивілізований спосіб розв"язання проблеми, яка заважає Україні бути собою, блокує напрямок, у якому має просуватись країна. 20 ялових років (від відновлення незалежності - "Жечпосполіта") уже позаду. Україна, якою була, такою і лишилась. Такий стан речей поганий і деморалізуючий.
- Але ж українці бояться поділів.
- Я висловив дуже непопулярну думку, яка викликала величезну реакцію у суспільстві. Але я люблю висловлювати непопулярні, зате власні погляди. Українці проти багатьох речей, у тому числі вступу України до НАТО. Я підтримую членство країни в альянсі і дозволяю собі не погоджуватись з багатьма українцями.
- Чи не буде так, що відокремляться Івано-Франківськ і Львів, а не Крим та Донбас?
- Захід України не відокремиться. Його сенсом існування є утворення великої України. Для українців на заході країни існування України без столиці в Києві є нісенітницею. Київ також не відокремиться.
- Після приходу до влади проросійського президента Віктора Януковича ви казали, що Україну "зайняли окупанти".
- Це не лише мої слова. Багато людей в Україні такої самої думки. Про це свідчать написи на парканах в Івано-Франківську: "Скажи НІ внутрішній окупації".
- Чи не боїтесь ви, що Україна перестане бути українською, що зникне її мова та культура?
- Надто пізно вже боятися. Ми маємо справу з дійсністю. І так трапляється не лише за влади Януковича. Цей процес сягає другої половини ХХ століття та початку ХХІ-го. З тією різницею, що за президентства Віктора Ющенка впродовж п"яти років робилися хоч якісь спроби порятувати українську мову.
- Як ви дивитесь на Януковича? Чи поділяєте думку, що він – маріонетка Москви?
– Певною мірою так, але тут складніша річ. Якщо він і не маріонетка, то вже напевно послідовник, добровільний епігон, наслідувач Москви. Для Януковича ідеалом є така систему, яку створив у Росії Володимир Путін. І ми до цього наближаємось семимильними кроками.
- Вас непокоять швидкі кроки України в напрямку Росії?
- Це риторичне питання. Ясна річ, непокоять. Кожен з такий кроків робиться безоглядно, не оглядаючись на себе. І ці кроки заводять українську державність у темний провулок. Я, наприклад, ніколи не думав, що в моїй душі народяться мало не терористичні нахили. Що мені снитиметься, що я маю застрелити Януковича. Проте був період, коли мав такі сни. А я ж мирна людина і не ставлю насильство над усі інші засоби ведення боротьби.
- Чи можливе повернення до влади лідерів помаранчевої революції?
- Я в це не вірю. Під великим знаком питання політична кар"єра Юлії Тимошенко, не кажучи вже про Віктора Ющенка, який взагалі не має політичного майбутнього. Може, навіть він сам цього не хоче. Місце лідерів Майдану у перших рядах політиків посядуть інші. Добре було б, якби так трапилось. Проте варто зберегти помаранчевий колір. Ідея Помаранчевої революції – важлива і слушна. Це саме те, чого Україна потребує. Помаранчевий колір було скомпрометовано тими, хто знаходився на першому плані і під прапорами революції. Але ж це була не провина символіки та ідеї того періоду.
- Українці не втратили віри в ідеали революції?
- Люди, а надто українці, немов пластилін. Утрачають віру і швидко її віднаходять. Почекаймо до осені. Побачимо, як мої земляки сприймуть підвищення цін на газ, як студенти відреагують на репресії, в тому числі на відрахування з університетів. На людей треба тиснути, і тоді вони знов стають людьми.
- Чи пам'ятають українці про роль Польщі в Помаранчевій революції?
- Так. Ті події годі забути, їх не викреслиш з пам"яті.
- Польщу та Україну розділяє справа Української Повстанської Армії та Організації Українських Націоналістів. Чи є щось, що об"єднує наші країни?
- Зараз нас об'єднує організація "Євро 2012". Проте я сподіваюся, що Україну буде позбавлено права його проведення. Інакше ми зганьбимося. Буде краще, якщо Євро "2012" відберуть у нас зараз. Щодо глибших речей, то нас об'єднує належність Польщі та України до Центральної Європи. Беручи до уваги історію, культуру та політику, ми приречені на співпрацю. Те, що польське керівництво по-своєму відійшло від цієї формули, а українське – по-своєму, не значить, що в майбутньому не буде кращого керівництва, принаймні, в одній з країн. Я переконаний, що у відносинах з Польщею ще не все закінчено.
Переклад Gazeta.ua
3 
8759
Коментарі
698