Якщо ще 5-7 мільйонів українців виїде, то картина буде, як на Донбасі до війни - Кривенко

Важко боротися з телевізорами, коли виборці голосують емоціями, - говорить Кривенко.

Залишилася ідея державотворення. У всіх питаннях керуємося українським інтересом.

У партії працює багато "рухівців", які були ще коли зароджувалися Товариство української мови, екологічні ініціативи. Із них власне і вийшов Рух.

У нас є три пріоритети: економіка, перемога у війні і культурний фронт. По цих напрямках є бачення і дії. Економічну частину програми оновили позаминулого року. Немає країни, яка стала б успішною без захисту свого виробника, просування експорту і боротьби на ринках. Обміркували питання національної безпеки – що робити, яка структура армії, яке має бути озброєння. Без цього не зможемо відстояти незалежність.

Їх тисячі. У нас є Рада старійшин, голова. Ми зробили відзнаки для тих, хто більше 25 років у партії. До 30-річчя готуємо теж.

Я у цьому переконаний. Одна з найбільших помилок українців – що не обрали його президентом. Поляки мали лідера супротиву радянському режиму Леха Валенсу (президент Польщі у 1990—1995 роках. - Gazeta.ua). 30 років тому вони жили бідніше за українців. Чехи обрали за лідера дисидента, драматурга Вацлава Гавела (перший президент Чехії у 1993—2003 роках.- Gazeta.ua). Литовці мали Вітаутаса Ландсберґіса (перший голова парламенту незалежної Литви після відокремлення її від СРСР - Gazeta.ua).

А 90 відсотків українці голосували за незалежність від комуністичної держави, але обрали комуніста Леоніда Кравчука президентом. Який наступного року підписав закон про збереження російського флоту у Криму. Дозволив відродження Комуністичної партії, не організував і не забезпечив перевибори Верховної Ради, яка залишилася з комуністичною більшістю. Підписав 1992 року Лісабонський меморандум, що був предтечею Будапештського меморандуму. Потім в опозиційному блоці "Не так" говорив, що нам НАТО не потрібне, а "нужен русский язык и Евразийский союз". Тепер його призначають представляти Україну у тристоронній контактній групі по Донбасу.

У суспільства має бути питання до себе. Бо найдобріший суддя сидить всередині кожного з нас, він завжди виправдає. У моєму рідному Кам'янському на Дніпропетровщині на попередніх виборах підійшла літня жінка, питає: чому я так погано живу? Кажу: у 1991 році за кого голосували? – За Кравчука.

Треба розвивати відчуття причинно-наслідкового зв'язку. Нічого не буває безпідставно.

У країнах пострадянського простору, де перемогла опозиція, цей процес пройшов динамічно. Там, де опозиція програла, – Казахстан, Узбекистан – стали фактично монархіями. Якби ми на виборах 1991 року стали четвертою країною (після країн Балтії), де перемогла опозиція, уже були б у Європейському Союзі. Не без проблем, але шлях був би іншим.

Із президентом-Чорноволом на тій хвилі вдалося б обрати прозахідний парламент. Росія була слабкою. У Єльцина не було маніакальної агресії і підсвідомої ненависті до українців, яка є у Путіна. Тоді була можливість вскочити в ЄС і в НАТО.

Багато чинників. Рух постійно намагалися розколоти ззовні. Перша спроба була в 1991 році з боку коаліції народно-демократичних сил. Вихідці "Народного руху" є в багатьох політичних партіях.

Рух не був олігархічним проєктом і ніколи не мав масштабного фінансування. Зараз політика неможлива без телебачення, реклами.

На жаль, в українців нема культури сплачувати партійні внески і розуміння, що партії мають жити за ці гроші. Усі правоцентристські сили знищені фінансуванням згори. Керівництво було змушене діставати кошти і роздавати в райони на оренду офісів, оргтехніку, канцтовари. Українська політика залишиться олігархічною. Коли виборча кампанія коштує понад 100 мільйонів доларів, хто ці гроші дасть задарма? Доведеться відпрацьовувати.

У "Народному русі" теж нема культури партійних внесків. Зараз ідемо на місцеві вибори. Але без телевізора і масштабної реклами. Рада знизила суму застави на виборах. Але вона досі зависока. Щоб піти в облраду, треба 200-500 тисяч гривень внести.

Ми всією країною збирали кошти на заставу для президентської кампанії. На парламентську не змогли. Тому йшли по мажоритарних округах.

Українським партіям необхідно об'єднуватися. Не питання в головуванні – я готовий передати булаву іншому лідеру.

У 2016 році запросили нас з Павлом Кишкарем. Ми стали членами "Народного руху". Це – єдина сила, яка може об'єднати українців. У нас нема шовінізму. Ми боремося за сімейні цінності, українську культуру.

Я – співавтор закону про україномовні пісні на радіо. Ми відстояли 7 статтю в законі про освіту, де п'ята колона намагалася пропхати навчання мовами нацменшин у школах. Після 7 годин боротьби у Верховній Раді Павло Гриценко - директор Інституту української мови – вирішив вступити до Руху. Та при цьому ми – поміркована правоцентристська сила. Якщо її наповнювати прагматичними проукраїнськими людьми, вони виграватимуть вибори і на Донеччині.

Ми багато чого зробили. Тепер треба готуватися до наступних парламентських виборів.

Ні. Через дострокові парламентські вибори. Вони зламали графік підготовки. Друга – укрупнення районів. Уже не буде стільки депутатів. Третя – питання застави. Четверта – олігархічні партії роздають франшизи на місцях. Їх цікавлять кілька міст і областей. Багатьом кажуть: балотуйтеся за нашим списком, щоб підтримувати нашу присутність і показувати, що партія – загальноукраїнська. А ми будемо на загальнонаціональному рівні підтримувати вас рекламою, білбордами.

Ми йдемо на виборах у сотні громад. Побачимо, який буде результат.

Люди хочуть змін. При цьому не хочуть іти в політику.

Система створює умови, щоб люди не могли жити за законом. Кожен чиновник починає видумувати, як зарегулювати свою сферу, щоб до нього ходили за дозволами. Ще важливий момент – усі на гачку. Тільки хтось починає щось задумувати – проти нього з'являється папка, проводять перевірки і щось знаходять.

Країна скукожується. Сировинні олігархи процвітають. А активні громадяни виїжджають.

Нам треба займатися ментальною модернізацією. Просвітою, вихованням позиції українців. Розвивати школи лідерства, державного управління. Якби країна мільйон доларів вкладала у розвиток Пласту з 1991 року, не було б ні Криму, ні Донбасу. В Ізраїлі є 6 скаутських організацій, на які виділяють 150 мільйонів доларів. У нас цього року вперше нема бюджетного фінансування Пласту.

Раніше Київ давав гроші і на комуналку, і на зарплати. У 2014 році держава віддала гроші на місця. Зараз фінанси є. Проблема, що багато активістів відразу починають рятувати країну. У нього у під'їзді тхне і брудно – має організувати прибирання або місцеву владу шпиняти. А вони рятують льодовики, які тануть.

Люди їдуть, коли не бачать перспективи для себе і дітей. Або тікають від репресій, голодомору, тиранічних режимів. У нас було і те, і те. Зараз основна причина – відсутність економічного майбутнього. Я кілька років воюю проти нинішньої економічної політики. Показуємо, що треба робити, де можуть бути точки зростання, які інструменти за ресурси та інвестиції, як імпортувати кваліфікованих працівників. На території України можуть комфортно жити 180-200 мільйонів людей.

Я критикував уряди і Яценюка, і Гройсмана, і Гончарука, і у Шмигаля ситуація не краща. Хоча є правильні декларації. Підтримую ініціативу про преференції для вітчизняних виробників і про захист наших ринків. Вони убиті турецькими, узбецькими, білоруськими компаніями.

У Краматорському районі 4 заводи втратили тисячу робочих місць. Бо по демпінгових цінах заходить імпорт, товари контрабандні, без сплати податків, і вони дешевші за нашу продукцію. Тисяча людей поїдуть малину збирати і доглядати за літніми.

Янукович тоді був президентом. Урядом керував Азаров. Ми із компанією "Ернст і Янг" зробили техніко-економічне обґрунтування, яке затвердив Кабмін. Передбачалося створення у 5 містах території свободи. Там діяв би інший режим для ІТ-компаній. Це зупинило би відтік кваліфікованих фахівців.

Популісти не дали ухвалити закон, яким навантаження на зарплату для айтішників знижували до 10 відсотків. Одна з колег із трибуни кричала: усі платять податки з повної суми, а айтішники будуть лише з половини!? Пояснювали: айтішнику крім ноутбука і холодильника нічого не треба. Він ноутбук закинув у рюкзак і поїхав у Польщу чи Словаччину – бо там створили прекрасні умови. І він там гроші витрачає. А міг витрачати тут.

Для кожної галузі треба робити привабливі умови. Навколо України більше 1500 офшорів тільки у сусідніх країнах. Називаються індустріальні парки, вільні економічні зони. У турків - виробничі і технологічні. А в нас нікому це не вигідно. Вільні економічні зони знищені. На більше як мільярд доларів було підписано договорів на інвестиції. В один момент усе зупинилося. Наші умови стали непривабливими. Угорці, поляки, словаки, стоячи аплодували нашому уряду, який він "прогресивний". У Словаччині компенсують 50 відсотків інвестицій. Є доступ до великого європейського ринку, нема тарифних обмежень.

Якби парламент не задушив ініціативу проєкту з Кремнієвою долиною, ми мали б десятки тисяч робочих місць в ІТ. Сьогодні Україна в цьому є донором. Якщо ще 5-7 мільйонів українців виїде, а їдуть найактивніші, то картина буде, як на Донбасі до війни. Патерналістське населення, яке вимагає подачок, зациклене на собі.

Добре, що у відставку пішов уряд Гройсмана. Вони саботували створення експортно-кредитного агентства. Ми - остання країна в Європі, де його нема. Київ купує тролейбуси в Білорусі, бо вони дешевші завдяки роботі їхнього експортно-кредитного агентства. А в нас законодавство забороняє місту купувати українське, якщо воно хоча б на гривню дорожче.

Позитив, що не справдилися жахливі очікування про референдуми. Вони б розірвали країну. Це технологія. А влада розказувала, що це народовладдя.

Почали називати Росію агресором. Довгий час президент уникав цього. Я все ж вірю, що в нього є бажання, щоб Україна залишалася незалежною державою.

На ризикованому. Треба повернути президента на шлях євроатлантичної інтеграції.

Серйозні розумні люди у меншості. Багато моїх знайомих бачать дітей раз чи двічі на рік. Їм не прищепили відчуття коріння. Виховали у дусі космополітизму – я "человек мира". Не хочуть повертатися із-за кордону.

Реформа децентралізації.

Електронне декларування. Багато людей передумали йти через нього у владу.

Створення антикорупційних органів.

Державні закупівлі (у міжнародному рейтингу прозорості державних закупівель Україна посіла перше місце, набравши 97,05 балів зі 100 можливих. У рейтингу - 39 країн. Прозорість держзакупівель автори дослідження оцінюють за 64 показниками. - Gazeta.ua). Хоч систему "Проззоро" і треба допрацювати.

Реформа медицини – позитив по первинній ланці. До вторинної є питання.

Поліція – перший етап був правильний.

Добре, що піднімають забезпечення і в армії, і у правоохоронних органах.

У державній службі не розумію масових скорочень. Кожна влада приходить і каже: я скорочу. Вимили багато професійних людей із держслужби. Коли популісти кажуть, що всіх чиновників і депутатів розстріляти – це шлях в нікуди, до розвалу держави.

Багато вдалося у культурі. Але треба займатися її просуванням у світі.

Судову. У медичній треба розібратися. Якщо треба на цю сферу більше грошей, їх треба шукати.

У 1991 році пішли не тим шляхом. Потім, коли обрали Януковича. Досі помиляється частина, яка думає, що Росія може бути другом.

Розірвала пуповинний зв'язок із "русским миром". Українці стали дорослішими. Ми можемо битися, відстоювати себе. Є повага і гідність. З'явилася армія у 350 тисяч захисників, які нікому країну не віддадуть.

Сподіваюся, буде у цих кордонах. Дай Бог, повернемо свої землі.