"Я готовий бути перехідним президентом" - Безсмертний

Почитайте законодавство про Укроборонпром. Майном і грошима розпоряджається Кабмін, кадрова політика – в руках президента. Я питаю у Кабміну – ви як контролюєте використання бюджетних коштів? А там не розуміють, що вони винні так само, як ті, хто розкрадав, - каже Безсмертний.

Конституція, за якою живе Україна, є нелегітимною. Згадайте, як за неї голосували в останній редакції. Це був буремний день 22 лютого 2014 року (називають днем повалення режиму Януковича, який напередодні втік з країни. Верховна Рада постановою відновила дію Конституції 2004 року. - Gazeta.ua). У залі - трохи більше 200 депутатів, а проголосувало 325. Якщо зараз хтось звернеться до Конституційного суду, країна опиниться у неприємній ситуації. Основний закон має бути ухвалений у легітимний спосіб. А до того - потрібен перехідний документ.

У Конституційному акті виписані правила організації держави в перехідний період. Він дозволяє розробити та запровадити нову Конституцію. Його завдання – перезапустити державний організм. Бо він на межі розпаду. Кожна інституція, кожна частина цього організму настільки постраждала від хвороби, що без реанімації не обійтися.

Це не так. Ідеться про єдність виконавчої влади. Сьогодні в країні є два уряди: один на Грушевського (на цій вулиці розташований Кабінет міністрів. - Gazeta.ua), другий – на Банковій (там працює Адміністрація президента. - Gazeta.ua). І виходить, як у ситуації з Укроборонпромом – усі кивають одне на одного. А відповідального за злочин немає. Пора закінчувати з цією двоголовістю, вона загрожує українській державності.

На час перехідного періоду президент має взяти на себе всю відповідальність і привести країну до нової моделі.

Для цього існує еліта. За великим рахунком суспільству не треба до коми вникати у текст Конституційного акту. Суспільство має замовляти політику. Воно каже – ми хочемо жити щасливо в багатій державі. Завдання лідерів нації – сформулювати відповіді.

Українська еліта нині дрібна. Вона перебуває в напівсплячому стані. Тим важливіше будити її, штовхати, підганяти такими документами, як Конституційний акт. Якщо цього не робити – Майдан підганятиме. У нас вибір невеликий – або ми кожні десять років штурхатимемо еліту через Майдан, або шляхом прийняття отаких документів будемо пояснювати що, коли, кому і як робити. Це своєрідний мотиватор.

Тарифні і пенсійні обіцянки кандидатів – це паразитування на бідності і незнаннях людей. Хіба вам, українці, незрозуміло, що такі обіцянки неможливо виконати? Вони не дають відповіді на питання, як побороти злидні. І потім п'ять років доведеться розплачуватися за те, що повірили в цю брехню. А політики, які її озвучують, кидають людям цей примітив, як пластмасову кістку для собаки. Це гра на емоціях, а не на розумі.

Нам треба міняти все на рівні фундаменту. Перезасновувати державу. На мене часто дивляться, не розуміючи цього слова. Що отримає від цього людина? А ви відкрийте нинішню Конституцію: лише четверта частина стосується людини, все решта – про органи влади. Людина виживає, а державні інститути займаються самозабезпеченням. Наше завдання – організувати владу під потреби людини.

Конституційний акт – це місток до Основного закону з людським обличчям. Він стане фундаментом для побудови іншої моделі виконавчої влади, іншого парламентаризму, іншого місцевого самоврядування.

Верховна Рада має прийняти Конституційний акт. Далі парламент спільно із президентом утворюють Конституційну комісію з підготовки нового Основного закону. Важлива спільна робота у трикутнику "парламент – президент – громадськість". Проект нової Конституції має пройти громадське обговорення протягом півроку. Після цього Рада приймає Конституцію, а остаточно документ затверджується на всеукраїнському референдумі.

Роль президента надважлива, бо він має організувати процес і вести за собою суспільство. Я готовий брати на себе цю відповідальність. Хочете називати главу держави на цей час "перехідним" президентом – будь ласка.

Є два способи. Перший – це пряник. Другий – батіг. Третього світ не придумав. Тому або це буде зроблено, або ми й далі розвалюватимемося по частинах.

Розповім, як готувалась Конституція 1996 року. Я тоді був молодим депутатом і брав участь у її розробці.

З листопада 1995-го в парламенті був проект Конституції. Але над ним не працювали. У лютому наступного року з ініціативи академіка Ігоря Юхновського, без відповідного рішення Ради, була створена робоча група. Вона не мала жодного статусу. До неї входили В'ячеслав Чорновіл, Віктор Мусіяка, Вадим Гетьман, Олександр Лавринович, я та інші депутати. Ми клято працювали. І вже на кінець травня вийшли на готовий документ. Коли у Верховній Раді дійшла справа до того, що потрібно приймати Основний закон, саме цей проект став визначальним. Ось чому так важливо проявляти ініціативу, навіть якщо шанси здаються примарними.

Ми не знаємо, що буде в майбутньому. Але можемо до нього готуватися. Я впевнений, що Конституційний акт буде прийнятий. Бо це єдиний правильний шлях до нової Конституції і перезаснування держави, головною цінністю якої стане людина.

Це зроблено для того, щоб перестати смітити законопроектами. Сьогодні їх забагато. І вони неякісні. Має бути запобіжник, який вплине на цей вал дрібнолобістських ініціатив. Конституційний акт визначає, що право вносити проекти законів мають: уряд, фракції Верховної Ради і не менш як 20 депутатів спільно.

Якщо подивитися на досвід інших цивілізованих країн, то близько 90 відсотків законопроектів там подає уряд. У нас – депутати. Вони засмічують і знецінюють саму процедуру ухвалення законів.

Це один з найкращих українських конституціоналістів. Він добре знає правову матерію і глибоко розуміє весь процес. Наші з Володимиром Миколайовичем погляди на інституційну побудову держави збігаються майже на сто відсотків.

Конституція, як і людина, - це живий організм. Вона росте, змінюється. У 1995 році, коли розроблявся проект, за яким ми сьогодні живемо, навіть по-іншому пахло на вулиці. Держава була молода, ми були молоді і дивилися на світ іншими очима. Поняття "олігархи" було невідоме в українській політиці. За цей час багато води спливло.

Політичні сили по кілька разів зґвалтували українську Конституцію. Змінилося життя у державі і воно вимагає серйозної корекції. Ми пережили два Майдани, триває війна. Це ті віхи історії, на які не можна не реагувати інституційними змінами. Звідси очевидно, що Конституція потребує ґрунтовного оновлення, а в її центрі нарешті має стати людина.