"2 млн нових робочих місць - обґрунтована цифра" - глава партії "Основа" Андрій Ніколаєнко

Два мільйони - це обґрунтована цифра. Згадайте роки виведення американської економіки з рецесії за часів президентства Обами. Він надав тоді рекордні 22,3 млн вакансій (за 2010-2016 роки). В середньому виходить майже 3,2 млн робочих місць за кожен рік реформ. Іншими словами, Обама при виведенні США з рецесії забезпечив роботою в середньому кожного 7-го економічно активного американця.

Ми зобов'язуємося створювати нові робочі місця з розрахунку одна додаткова вакансія на кожних 9 економічно активних українців. І зробимо це за рахунок відновлення ефективних виробництв, злочинно закритих за останні роки, а також завдяки розширенню і створенню перспективних нових. Показовий приклад в цьому відношенні продемонструвала Південна Корея. За два покоління вона пройшла шлях від відсталої аграрної країни, якою Україна по суті вже стала, до одного зі світових індустріальних лідерів, впевнено закріпившись у Великій економічної двадцятці.

Ні в якому разі. За рахунок зниження фіскального навантаження в 1,5-2 рази партія "Основа" доб'ється виведення економіки з тіні і припливу великих інвестицій в країну. Завдяки цьому економіка почне швидко зростати. Прикладів розвитку за таким сценарієм у світовій історії чимало. Не так давно в Європі якраз завдяки різкому зниженню податків з'явився значний "Кельтський тигр" Ірландія. Основою ірландських економічних реформ в кінці 90-х - на початку 2000-х років стала саме низька ставка корпоративного податку в 10-12%. Приріст ВВП в окремі роки "кельтського стрибка" перевищував 10-11%.

Різкого припливу інвестицій в країну за рахунок лібералізації податкового законодавства на початку 2000-х домоглася й Туреччина. Країна тоді переживала дуже сильну економічну кризу. Але влада наважилася знизити податкову ставку на прибуток з 30% до 20%, тобто встановити її навіть нижче рівня ЄС і азіатських країн на той час. Тим самим Туреччина фактично відкрила двері інвестиціям. Обсяг надходжень швидко зріс у десятки разів. Вже 2007 року в країну прийшло $22 млрд інвестицій, хоча в 2003-му просочився лише $1 млрд.

В ході економічних реформ податкову політику істотно пом'якшувала, наприклад, Польща. У 1990-х ставка податку на прибуток в цій країні була зменшена з 40% до 19%. Внаслідок вжитих податкових та інших заходів до 1994 року відкрилися майже 600 тис. нових підприємств в сегменті малого і середнього бізнесу. Ними було створено понад 1,5 млн робочих місць. Темпи зростання економіки зросли з 2% в 1992 році до 7% у 1995-му. Вдалося приборкати і гіперінфляцію з 600% в кінці 80-х років до 1,3% вже до 2003 року. У країні від початку було закладено надійний фундамент для розвитку, і тепер економіка Польщі стабільно зростає вже майже 30 років.

Ліберальна податкова реформа проводилася в 2000-х і в Грузії. Кількість податків було скорочено з 22 до 7, ставки податків були теж знижені: соціальний внесок з 33% до 20%, податок на прибуток з 20% до 15%, податок на дивіденди з 15% до 5%. Спрощувалися і процедури щодо відкриття нового бізнесу, що дозволило країні злетіти в міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу зі 112 місця на 12-е (за 8 років, до 2011 року). А валовий внутрішній продукт Грузії зріс до 2014 року в 4 рази і досяг позначки в $16,5 млрд (проти $4 млрд у 2003 році).

В цьому відношенні примітний приклад тієї ж Грузії. На початку 2000-х років країна перебувала в колосальній кризі. І було вирішено нанести удар по чиновницькому апарату. За 2004-2008 роки його чисельність була скорочена майже в 2,5 раза. В "кельтської" Ірландії теж не побоялися піти на непопулярний крок щодо скорочення чисельності чиновників, кількість робочих місць у держсекторі було зменшено на 27 тис. Скорочувала і Туреччина свій бюрократичний держапарат в ході реформ. Більш того, Туреччина практично не допустила чиновників до регулювання бізнесу. У всі регуляторні органи держава втягнула підприємців. З цією метою було створено, зокрема, Координаційну рада з поліпшення інвестиційного середовища, через яку і забезпечувався постійний діалог бізнесу з державою. Скорочення апарату чиновників в комплексі з іншими заходами сприяло в зазначених країнах швидкому зростанню їх економік.

Україна набрала вже стільки кредитів, що на їх обслуговування віддає буквально все, що заробляє. На тлі вкрай низьких темпів економічного розвитку країні загрожує дефолт. "Основа" наполягає на переході економічної моделі держави від кредитної до інвестиційної. Прийшовши до влади, ми залучимо в економіку українські та зарубіжні приватні інвестиції. У світовій економіці є чимало аналогічних позитивних прикладів. Та ж Південна Корея 2001 року достроково розрахувалася за кредитами з МВФ і відтоді ВВП цієї країни виріс вже в 3 рази. У 2013 році достроково розрахувалася з Фондом і Туреччина. У минулому році від 9-мільярдного траншу МВФ відмовилася Польща. І зараз ВВП на душу населення в цих країнах вищий за український в 5-12 разів.

Ірландія теж брала багато кредитів у МВФ і в Європі. Але на відміну від України, ірландці домоглися зниження ставок по кредитах від структур ЄС з 6% до 2,59%, а від МВФ з 6% до 4%. Крім того, Ірландія тоді домовилася з іншими кредиторами про продовження термінів виплат за зобов'язаннями з 7 років до 15-ти. Тим самим країна щорічно економила до 800 млн євро. Завдяки цим та іншим заходам, що вживаються в 2009-2013 роках, Ірландія заощадила 13 млрд євро, і теж припинила брати кредити у МВФ і ЄС. В результаті і економіку вдалося врятували, і з боргової ями вибратися. А українська влада досі не зрозуміла, що кредитні ресурси можна використовувати не більше як для досягнення короткострокових цілей.

Збиток ми оцінюємо в $40 млрд. Україна втратила серйозні активи, зруйновано багато промислових об'єктів. Але згадаємо досвід відновлення Південної Кореї після 36 років окупації Японією. На початку 60-х років корейська скарбниця була порожньою, у валютних резервах залишалося всього $35 млн, експортувати було нічого, валюти в країну надходило вкрай мало. Але в ході виснажливих переговорів маленька і слабка тоді Корея таки домоглася репарацій на суму $500 млн від Японії за збитки, завдані колоніальної окупацією (еквівалент цієї суми за нинішніми мірками в 8 разів вищий). Ми теж доб'ємося компенсації від Росії через міжнародні суди.

Досвід цієї країни вкрай корисний для України. Тбілісі, на відміну від Києва, не оголошує блокаду окупованих територій. Нещодавно мені доводилося спілкуватися з грузинськими депутатами і чиновниками. Вони розповідали мені про те, як сильно влада Грузії прагне зробити так, щоб Абхазія і Південна Осетія могли через Грузію продавати свою продукцію в рамках Угоди про Асоціацію між Грузією і ЄС. Ніхто нікого не блокував, навпаки, грузини завжди хотіли залучати людей з окупованих територій в більшу комунікацію з офіційним Тбілісі. Співпраця завжди притягує і людей, і в перспективі територію. А блокада Донбасу, яку наша влада влаштувала, тільки віддаляє суб'єктів, порушуючи при цьому всі міжнародні зобов'язання України.

Важливо розуміти, що без боротьби з корупцією реальних реформ не буде. Південна Корея пережила в минулому багато проблем, але сьогодні залишається однією з найбільш розвинених країн світу. Я вважаю, що вона вже залишиться світовим лідером назавжди. Тому що в цій країні є справедлива державна система, там суди реально незалежні від політиків. Зовсім недавно, 2017 року була заарештована президент Південної Кореї за корупцію, сталася законна зміна влади. І подібних прикладів реальної боротьби з корупцією в країнах, де здійснюються прогресивні реформи, багато. Усі в рівній мірі відповідальні перед законом - від пересічних громадян до президента країни.

Якщо є політична воля, то все, що було виведено незаконно, можна повернути в Україну. Ряду держав реально вдавалося повертати свої кошти. Наприклад, США протягом 2000-х років конфіскували і повернули в Перу більш ніж $20 млрд, отриманих корупційним шляхом колишнім главою розвідуправління цієї країни Владіміро Монтесіносом і його спільниками. У 2011 році Швейцарія протягом кількох днів блокувала рахунки зміщеного з посади президента Тунісу Бен Алі, а рахунки президента Єгипту Хосні Мубарака були заморожені через півтори години після його відставки. Швейцарія повернула і в Нігерію $825 млн, виведених за кордон диктатором Сані Абача. До речі, в Швейцарії вже 7 років діє новий закон про повернення активів викритих політичних осіб, які володіють незаконним багатством.

 

Команда "Основи" всерйоз вивчає міжнародний досвід з розвитку успішних економік. Найкращі практики вже відображені в нашій економічній програмі. Всі її 10 пунктів цілком можуть бути реалізовані. Ми пропонуємо суспільству шлях порятунку економіки і всієї країни від колапсу. Тепер необхідно діяти. Колись Людвіг Ерхард, міністр економіки в післявоєнній Німеччині, мудро сказав про те, що ніяка економічна ситуація не може бути настільки безнадійною, щоб рішуча воля і чесна праця всього народу не могли впоратися з нею. Наш народ працьовитий, люди самі відстояли незалежність країни. А ось "рішучої волі" влада не продемонструвала. Значить, цю владу треба змінити, народ заслуговує на краще.