Намагання Росії використати для тиску на Україну "нормандський формат" стає все більш очевидним. 11 жовтня Україна, Росія, Німеччина та Франція домовились організувати зустріч міністрів закордонних справ для підготовки зустрічі лідерів країн. Глава МЗС РФ Сергій Лавров напряму прив'язав проведення зустрічі до слухняності України на фронті. Його слова про те, що Україна створює провокаційну ситуацію та втягує Росію в "якісь силові дії", дають зрозуміти, що якщо зустріч в "нормандському форматі" й відбудеться - в чому Росія не сильно і зацікавлена - Путін хотів би бачити в Німеччині та Франції союзників для приборкання України. В такій ситуації Україні варто спертися на підтримку Сполучених Штатів. Але в Києві замість цього вирішили позмагатися зі США в "достовірності розвідданих".
Першим про нарощування російських військ біля українських кордонів 31 жовтня повідомила The Washington Post. Крім того, неназвані посадовці в американській розвідці заявили, що поновлення пересування військових і техніки проводиться на тлі призупинення роботи російської місії при НАТО. Це сталося 18 жовтня після того, як Альянс вигнав вісім росіян - членів місії через звинувачення їх у шпигунстві.
Потім видання Politico оприлюднило супутникові фотографії, зроблені 1 листопада, на підтвердження того, що РФ таки стягує додаткові війська. Враховуючи, що паралельно з'явилася інформація про те, що в адміністрації президента США провели екстрену нараду з європейськими союзниками по НАТО щодо російських маневрів біля українських кордонів, можна зробити висновок, що ситуація більш ніж серйозна.
Реакція українського керівництва була, м'яко кажучи, неоднозначною. Головне управління розвідки Міністерства оборони заперечило факт додаткового перекидання російських сил до кордону з Україною, а повідомлення у західних ЗМІ назвали "елементом інформаційно-психологічних дій". Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов був ще більш категоричним: "Йде свідома дезінформація всього суспільства. Скажімо так – те, що вони там пишуть, не відповідає дійсності. На сьогодні це не відповідає дійсності. Ми спостерігаємо за всіма процесами, це дезінформація і нам незрозуміло, для чого вони це роблять".
На восьмому році російсько-української війни шукати ворогів не у Москві, а у Вашингтоні? Ми правда можемо собі це дозволити?
Якщо б не український тризуб на пюпітрах офіційних речників, то можна було б подумати, що накопичення російських військ коментують росіяни - "Ви все брешете, наших військ там нема". Виглядало це дивно. Згодом Україна визнала проблему. Але звинувачення західних союзників в інформаційних диверсіях ясно вказують на зміну в комунікаціях. На восьмому році російсько-української війни шукати ворогів не у Москві, а у Вашингтоні? Ми правда можемо собі це дозволити?
Те, що українська розвідка зеленого поняття не мала про загрозу, яку вже обговорювали президент США та союзники по НАТО, свідчить про відсутність обміну розвідданними. Все це - наслідки провалу спецоперації по "вагнерівцям", в якій приймали участь Сполучені Штати та Туреччина. Концептуально Україна залишається важливою. Але нам не довіряють. Президент Володимир Зеленський нарочито ігнорує сигнали, відмовляється від обіцянок, а тепер - руками своїх речників - ще й звинувачує.
Водночас Росія тільки посилює тиск. На сьогодні Україна опинилася посеред ідеального шторму, яким Москва вдало маніпулює. Енергетична криза, пандемія, нестача грошей щоб закрити нагальні питання. Представниця МЗС РФ Марія Захарова 28 жовтня заявила, що західні країни мають перестати надавати Україні зброю. Це сталося після того, як 26 жовтня за наказом головнокомандувача Збройних сил генерал-лейтенанта Валерія Залужного вперше був застосований розвідувально-ударний безпілотний комплекс "Байрактар".
Манера офіційного Києва тупати ніжкою, зривати спільні спецоперації, ігнорувати реформування сектору безпеки - все це може знову повернути нас у ті часи, де західна поміч у протистоянні російському агресору вимірювалась кількістю та глибиною "занепокоєнь"
Питань нема. Україна має повне право захищати свої території і не російському МЗС роздавати з цього приводу вказівки. Але чи не станеться так, що контраверсійна поведінка українського керівництва опосередковано зіграє на руку Москві? Манера офіційного Києва тупати ніжкою, зривати спільні спецоперації, ігнорувати реформування сектору безпеки - все це може знову повернути нас у ті часи, де західна поміч у протистоянні російському агресору вимірювалась кількістю та глибиною "занепокоєнь". Навіщо ситуацію загострює Росія зрозуміло. Але для чого чинній владі в такий непростий момент посилювати недовіру між Україною та Заходом?
5 
1
Коментарі
2