Тренд на хейт. Як контролювати власний гнів та реагувати на агресію в соцмережах

Щоразу, обираючи тему для матеріалу, я орієнтуюся на запитання, які мені ставлять у соцмережах, чи проблемі, які активно обговорюють мої колеги та знайомі. Наразі тема агресії виявилася досить актуальною. І я зараз не про нашу лють до ворога, а саме про злість та нестриманість, коли "зриваєшся" на інших, почуваєшся роздратованим, і видається, що довкола, м'яко кажучи, нерозумні люди.

Додайте до цього недієву пораду про "не стримуй злість" – і отримаємо замкнуте коло постійної напруги, яка виснажує. Тому пропоную розібратися, чи дійсно ми стали агресивнішими одне до одного, як на цей стан повпливала війна та чому "виплеснути агресію" – хибна стратегія.

Вся справа в лобовій частині кори мозку

З особистих спостережень можу сказати, що агресії більше не стало. Але у нас зменшився поріг толерантності до неї. І на це є цілком логічне пояснення. Річ у тім, що вже тривалий час ми живемо в постійному стресі та стані невизначеності. І це виснажує не лише емоційно, а й фізично. Лобова частина мозку, якщо говорити простими словами, "втомлюється" та вже не так ефективно функціонує. А саме вона відповідає за здатність боротися з негативізмом, виявляти морально-вольові якості та відповідати соціальним нормам тощо. Тобто наш когнітивний контроль зменшується, а разом з ним і толерантність до неприємних нам моментів, зокрема до агресії.

Згадайте, наскільки просто та легко ви ставитеся до речей, людей та різноманітних подій, коли відпочили, поїли та загалом фізично здорові. Разом з тим, коли не виспалися чи йдете втомленими з роботи – дратують навіть дрібнички. Так само, якщо вас випадково зачепить людина, коли ви в гарному настрої – ви не звернете на це уваги. І навпаки, якщо ви стомлені – може видаватися, що весь світ проти вас. За ці реакції й відповідає лобна кора. В такі моменти ми не стаємо агресивнішими, нам просто складніше себе контролювати.

Тож не зовсім правильно казати, мовляв, "українці стали агресивнішими один до одного". Просто люди через постійний стрес на невизначеність стали менш толерантними до агресії. І проблема не в тому, що агресії побільшало, просто ми частіше почали її ідентифікувати.

 

"Не стримуйте агресію" – порада, яка шкодить

Щоразу, коли я читаю лекцію про агресію, у слухачів виникає питання: "А правда, що агресію не можна стримувати?", "Чи дійсно під час злості треба "викричатися" або побити подушку?" тощо. Насправді такі поради шкодять нам.

Річ у тім, що наша психіка адаптивна. І все, що допомагає долати нам труднощі, нервова система автоматично сприймає як щось корисне. Розглянемо на прикладі: вас розлютив ваш шеф, колеги чи партнер. Ви не накричали безпосередньо на людину (і це гарне рішення), але, керуючись порадою "не стримувати агресію", вийшли та "прокричалися" в іншій кімнаті чи вдарили подушку. І в цей момент мозок автоматично зафіксував наступну послідовність: агресія (небезпека) – крик (удар) – спокій. Та запам'ятає її як найкращу, оскільки в результаті ви заспокоїлися. Тож наступного разу в подібних ситуаціях буде обирати саме цю схему, але не завжди поряд буде пуста кімната чи подушка.

Це призводить до того, що людина не зможе в майбутньому контролювати свою поведінку та буде проявляти агресію навіть до близьких та рідних. Тож навичка стримувати себе та зберігати спокійний буде корисною в комунікації.

До речі, за тим же принципом працюють і сварки в соціальних мережах. Інтернет дає повне відчуття анонімності та безкарності. Тобто коли ви сваритеся в коментарях, це не про "випустити пару та заспокоїтися". Така поведінка так само формує деструктивні схеми подальшої реакції. До того ж подібні сварки виснажують та забирають багато енергії. Чи не краще спрямувати її на допомогу іншим чи саморозвиток?

Як впоратися з агресією без шкоди для себе та інших

Я розповів, чому поводитися агресивно – не найкраща стратегія. Тож цілком логічно виникає питання: "А що робити, коли я агресивний? Чи коли агресують в мій бік?"

В першому варіанті найкращим рішенням буде пригадати, скільки разів ви кричали на близьку людину чи приймали імпульсивне помилкове рішення, про яке жалкували вже за кілька годин? І як я вже пояснював, причиною вашої злості могла бути просто втома. Тож візьміть собі за правило брати перерву на кілька годин в моменти злості. Так, я розумію, складно контролювати себе в такі моменти, але, як ми вже знаємо, наша психіка гнучка та адаптивна, тож з часом це правило стане для вас автоматичним та допоможе уникнути багатьох неприємних ситуацій.

Якщо агресію проявляють у ваш бік – поводьтеся спокійно. Ваш спокій та розсудливість не дадуть змогу агресору долучити вас до конфлікту. Якщо агресор ваша близька людина, можна спокійно сказати їй: "Зараз ти сердишся, я розумію, що в тебе важкі часи. Тож я пропоную поговорити на цю тему через годину, тому що зараз наша розмова просто не продуктивна". Щодо незнайомих людей доцільною буде відповідь на кшталт: "Я допускаю, що зараз ти агресивний до мене з якихось своїх суб'єктивних причин, тому я не вплутуватимуся з тобою в конфлікт". Ви не повинні жертвувати власним спокоєм та здоров'ям та "обслуговувати" проблеми інших. Дозвольте собі бути дбайливими до себе та власного добробуту.

×