"Скелет у бункері" та головна помилка Сі. Яку гру веде Китай?

Те, що світ чув останніми роками від російського офіціозу про тисячолітню країну-цивілізацію, про підступність Заходу у просуванні універсальних цінностей, "ворожий блок НАТО", боротьбу за багатополярний світ проти американської гегемонії, – все це одночасно просувалося Китаєм. Відмінність від Росії у тому, що Китай ні на кого не нападав зі зброєю. Помилково думати, що цілі і інтереси Китаю і Росії співпадають. Але було б помилкою розраховувати на те, що Китай бачить суверенну і територіально цілісну Україну в ЄС і НАТО.

Світло на початку тунелю

В останні роки Китай майже кожного року висував нові глобальні ініціативи. Світу запропоновані глобальна ініціатива розвитку, глобальна безпекова ініціатива і, нарешті, глобальна цивілізаційна ініціатива. Вони наповнюють ідеологією запущений раніше глобальний інвестиційний проєкт "Один пояс – один шлях".

Всі ці ініціативи як, власне, і "Один пояс – один шлях", були представлені світу Сі Цзіньпіном, новим незмінним верховним лідером Китаю. Його роль в китайській політиці значно більша, ніж змінних попередників. Він не просто партійний функціонер – він ідеолог, який суттєво впливає на вектор китайського розвитку.

В одній з недавніх статей про Китай в британському часописі The Economist містився натяк, що президент Сі все ще може бачити в Москві джерело світла, яке вказувало йому шлях у непростому житті від сина репресованого комуністичного лідера в трудовому таборі до верховного лідера Китаю. Сі Чжунсюнь, батько Сі Цзіньпіна, до того як був репресований, відповідав, серед іншого, за роботу радянських фахівців, які допомагали Китаю розвивати науку і технології. Він бував у Москві і напевно розповідав ще малому сину про радянську столицю, казкову у порівнянні з повоєнним Пекіном. Можливо, Сі Цзіньпін, подібно його радянським одноліткам, читав "Як гартувалась сталь". Так чи інакше, він сам пройшов цю трудову радянську школу після репресій сім'ї. Важливо те, що хунвейбіном Сі Цзіньпін ніколи не був.

Можливо, рання біографія вплинула на те, що свою першу подорож на посаді лідера Китаю Сі Цзіньпін 2013 року здійснив до Москви. Але навряд чи він побачив там щось більше, ніж пересічний за сучасними китайськими мірками мегаполіс. Вже після припинення тривалої ковідної самоізоляції Китаю наприкінці 2022 року Москва потрапила в програму тільки третього міжнародного турне Сі Цзіньпіна. Спочатку були Центральна і Південно-Східна Азія, Саудівська Аравія.

Сі Цзіньпін веде Китай у китайський соціалізм, що використовує ринкові драйвери розвитку, але максимально контрольовані державою і партійною дисципліною, вільними від корупції. Тут Китай кардинально відрізняється в Росії, яка навряд чи може пояснити, що таке "русский мир", окрім бажання вбивати. Натомість китайський соціалізм – опрацьована і поки що життєздатна економічна, соціальна і управлінська модель, яка має за мету не війну з ворогами, а власний розвиток.

Сі не Хантінгтон

При всій відмінності китайського соціалізму від "русского мира" існує очевидна схожість зовнішньополітичних доктрин Китаю і Росії. Китай Сі Цзіньпіна визначає себе як давню країну-цивілізацію, режим влади якої є унікальною особливістю самої цієї цивілізації. Глобальна цивілізаційна ініціатива, проголошена Сі Цзіньпіном у березні цього року, полягає у тому, що цивілізації мають торгувати, інвестувати і обмінюватись технологіями для спільного процвітання. Тому має бути заборонено обмежувати економічну взаємодію ціннісними вимогами і "дурницями" про права людини і суверенітет сусідніх країн. В цьому погляди Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна співпадають.

Можна погодитись з тим, що міжнародна торгівля не є унікальним винаходом західної цивілізації та не є продовженням західних цінностей, хоча в сучасній глобальній економіці західні правила і інститути є домінуючими. З іншого боку, сама китайсько-російська уява про міжнародну торгівлю, інваріантну до цивілізаційних відмінностей, говорить про те, що універсальні цінності таки існують.

Інша універсальна цінність, яку Китай вірогідно помилково відриває від цінностей, – технології. Зараз майже всі сучасні технології є продуктом тільки однієї західної цивілізації. Вони були щеплені до інших цивілізацій разом з тими самими універсальними цінностями, які Китай тепер відкидає. Але історія не дає гарантій, що західні технології зможуть вижити і розвиватись в Китаї без прийняття універсальних цінностей, побудованих на базі західного історичного досвіду.

Європейський марксизм дійсно вижив в Китаї і знайшов сучасного впливового апологета в особі Сі Цзіньпіна. Але ж марксизм як суспільна доктрина містить в собі ціннісні настанови. Сама глобальна цивілізаційна ініціатива верховного китайського лідера має вигляд ціннісної антитези гіпотезі про зіткнення цивілізацій американського соціолога Самюеля Хантінгтона. Той припустив, що ідеологічним розколам "холодної війни" прийдуть на зміну розколи цивілізаційні. Сі Цзіньпін тепер стверджує, що цивілізаційні розколи можна заповнити торгівлею, інвестиціями і сучасними технологіями.

Щоб така гармонія настала, як випливає з логіки Сі Цзіньпіна, Захід має поділитись з іншими цивілізаціями своєю здатністю створювати нові технології, без яких людство не може розвиватись. Але ж Захід вже поділився рецептом, в який не можуть повірити в Москві і Пекіні – слідуйте універсальним людським цінностям, і технології з'являться. Китай жадає іншого – права вільно купувати і відтворювати ті технології, які вважає за потрібне. У відповідь він чує запитання, на які не може дати легкої відповіді – за цінностями яких цивілізацій мають і хочуть жити Україна, Тайвань, зрештою, ісламські райони самого Китаю?

Це, власне, і є головним питанням до Китаю, від відповіді на яке залежить його роль в російсько-українській війні – до якої цивілізації належить Україна?

 

Військово-цивільне злиття

Російську стратегію отримання універсальних західних технологій Путін назвав "цап-царап". В Китаї запроваджена більш цивілізована концепція військово-цивільного злиття. Ідея полягає у створенні наскрізного управління отриманням дефіцитних для Китаю технологічних компетенцій. Секретні військові лабораторії і китайські студенти в західних університетах мають служити одній цілі – наздогнати і перегнати Америку у технологіях.

На природничі факультети в західних університетах китайських студентів намагаються не приймати на програми вище бакалавра. На факультети, де вивчають прикладні дисципліни, важливі для створення технологій подвійного призначення, не говорячи вже про військові, громадян Китаю намагаються взагалі не допускати. Такі ж правила застосовуються до міжнародних наукових програм.

Західні гуманітарні і суспільні науки Китай цікавлять мало. В Пекіні вважають, що марксизм треба вивчати вдома, а західна політологія, соціологія і культура не служать китайському технологічному розвитку. Можливо, це головна помилка Сі Цзіньпіна, якою йому будуть докоряти нащадки.

Так чи інакше, Китай все ще відчуває дефіцит технологій, які він вже не може отримати на Заході, але все ще може отримати на уламках радянської імперії.

Китай нарощує ядерні сили у прагненні через 10 років зрівнятись зі США принаймні за кількісними параметрами. Але він має небагато міжконтинентальних балістичних ракет, у нього невеликий досвід у створені атомних реакторів для флоту, все ще обмежений, порівняно із західними і навіть радянськими, ресурс авіаційних двигунів. Путін говорив, що Росія, наприклад, багато зробила для розвитку китайської системи попередження про ракетний напад.

Цим китайські технологічні інтереси, напевно, не обмежуються. Можна пригадати, як вже з окупованого Криму в 2014 році до Китаю були відвантажені корпуси десантних кораблів "Зубр", трошки раніше з того ж Криму відправився до Китаю радянський екземпляр корабельного літака Су-27К, а ще раніше з Миколаєва був відбуксируваний "Варяг", добудований в Китаї як авіаносець "Лаонін".

Зайве нагадувати, наскільки уважно за китайськими рухами в рамках концепції військово-цивільного злиття слідкують у США, меншою, але також великою мірою – в Європі. Можливо, якби не було китайського прагнення перевершити США за рахунок американських технологій, але відкидаючи американські цінності, не було б такого гострого розриву між двома найбільшими економіками світу.

В цей розлам між цивілізаціями можна і провалитись.

"Скелет у бункері"

Недавні скандальні заяви посла Китаю у Франції про непевний суверенітет країн, що утворились після розпаду СРСР, змушують задуматись, якою була роль Китаю у російському прагненні захопити Україну – спонукав, погоджував, не знав? Скоріше за все, Китай знав і з цікавістю спостерігав.

Те, що Росія робила наприкінці 2021 – початку 2022 року, висуваючи ультиматуми США і НАТО, потім зробивши спробу знищення України, відповідало не тільки російському, але й китайському погляду на світовий устрій. Згідно цьому погляду, альянси навколо США, побудовані на універсальних цінностях, мають бути розпущені, країни, що їх обирають усупереч "вето" Китаю і Росії, мають бути покарані.

Але Китай не може навіть словом публічно обмовитись, що він симпатизував намірам Росії стерти Україну з політичної карти і створити цим актом розкол між США і Європою. Інакше у світі виникне стійке відчуття, що за китайськими інвестиціями війна йде слідом так само, як за російським газом. Тут можна нагадати, що окупація Криму у 2014 році відбулась менше ніж через рік після підписання угод про масштабні китайські інвестиції на півострові.

Схоже, не невдалі вислови китайського посла в Парижі як такі, а надзвичайно гостра світова реакція на них змусила Китай терміново гасити пожежу. Сі Цзіньпін провів телефонну розмову з Володимиром Зеленським, що було сюрпризом для Москви. Цю розмову можна сприймати як публічне визнання Китаєм помилковості російської політики, а можливо, й китайським вибаченням за участь в її формуванні.

Водночас немає ознак, що Китай готовий викинути "скелет з бункера". Так, Путін використав помилковий інструмент встановлення "цивілізаційної гармонії" – війну із сотнями тисячами людських жертв і сотнями мільярдів доларів економічних втрат. Але мета Путіна укладалась в китайську концепцію обмеженого суверенітету сусідніх країн.

Сі Цзіньпін не дасть Путіну зброї, щоб захопити Україну. Це так, тому що, по-перше, зброя йому самому потрібна для можливих майбутніх війн, по-друге, Путін навіть з китайською зброєю не зможе захопити Україну. І головне, по-третє, поява китайської зброї в російсько-українській війні може швидко помножити на нуль "Один пояс – один шлях" і всі глобальні китайські ініціативи останніх років.

Однак Китай буде допомагати Путіну і його режиму не розсипатись. Китай вклався в російського лідера і продовжує його захищати як важливу інвестицію. Затягування російсько-української війни збільшує напруження у західному світі і відволікає світову увагу від того, що відбувається у Тихому океані.

Президент України зберіг утаємниченість навколо головного завдання, яке він поставив перед новим послом в Пекіні. Розмірковуючи логічно, важко уявити важливішу справу для посла, ніж переконати Китай нарешті викинути російський "скелет у бункері". Покупка коштувала Китаю чималих зусиль, але тепер вона отруює важливіші китайські інвестиції у майбутнє.

×