Нова загроза? Що це за ракети Х-50, виробництво яких планує РФ

Масоване використання для ударів по інфраструктурних та військових об'єктах України російськими військово-повітряними силами ракет класу "повітря – поверхня" призвело до повної переоцінки ролі цієї зброї та спроб запуску в серійне виробництво нових зразків. Так, 13 квітня 2023 року представник Генерального штабу ЗСУ бригадний генерал Олексій Громов у ході брифінгу заявив про те, що у червні російська оборонна промисловість може запустити серійний випуск крилатих ракет типу Х-50 і після накопичення деякого запасу таких та інших озброєнь агресор зможе активізувати ракетні удари по українських об'єктах. Спробуємо і ми розібратися, що це за нова ракета і наскільки вона може бути небезпечною для України.

Насамперед слід зазначити, що ця розробка, як і більшість російських, є по суті продовженням радянських напрацювань на тему. Роботи над проєктом крилатої ракети середньої дальності, яка має внутрішнє позначення "Ізделіє 715", було розпочато у кінці 1980-х років у конструкторському бюро "Райдуга", яке розробило такі сумно відомі по ударах по цивільних об'єктах в Україні в 2022 році ракети Х-101 та Х-555. Метою проєкту було створення нового боєприпасу для бомбардувальників стратегічної авіації, здатного доповнити наявну номенклатуру ракет.

До кінця 1990-х років проєкт через недостатнє фінансування було закрито та відновлено лише у 2014 році, коли "Райдуга" та компанія "Туполєв" уклали контракт про спільне проведення робіт з інтеграції "Ізделія 715" до комплексу озброєнь літаків марки "Ту" . У 2016-18 роках у російських ЗМІ повідомлялося про проведення наземних випробувань нової крилатої ракети. І ось 2023 року почали говорити і про серійне виробництво.

Всі дані щодо цієї ракети в Росії є секретними, та більш-менш притомні характеристики Х-50 у всіх джерелах наводяться за єдиною статтею – відомого польського авіаційного експерта Петра Бутовського для Jane's Missiles & Rockets , що вийшла у 2017 році.

 

Отже, якщо вірити цим даним, то дозвукова крилата ракета Х-50 може вражати цілі на дальності до 1500 км, при цьому на ній використовується прямоточний реактивний двигун, тип якого невідомий.

Носіями Х-50 вважаються бомбардувальники Ту-22М3, Ту-95МС та Ту-160. При цьому її розміщення можливе як на внутрішній револьверній установці, так і на зовнішній підвісці (аж до 10-12 одиниць на один літак, що скоріш за все занадто оптимістично). Водночас це суто теоретичні розрахунки, оскільки очевидно, що для застосування нових ракет знадобиться оновлення систем управління зброєю. Більше того, деякі російські видання стверджують, що ці ракети також можуть застосовуватися з борту винищувачів – бомбардувальників Су-34 і навіть міфічного Су-57.

Очевидно, що у ракеті використовується система наведення стратегічної ракети Х-101, проте, на відміну від Х-101, Х-50 має менший за розмірами планер довжиною всього шість метрів. Ракета має загальну масу приблизно 1 600 кілограмів, її крейсерська швидкість польоту — 700 кілометрів на годину (максимальна — 950). З цікавих особливостей те, що розробник стверджує, що ракета оснащена системою самооборони, що включає у собі невелику станцію електронних перешкод і теплові пастки (що має за ідеєю забезпечити їй захист від зенітних ракет, принаймні ПЗРК точно).

Залежно від бойової частини Х-50 зможе вражати захищені цілі (наприклад, бункери) або об'єкти, що займають велику площу (наприклад, аеродроми чи склади). Що стосується бойової частини, то, швидше за все, "Ізделіє 715" має нести осколково-фугасну бойову частину масою до кількох сотень кілограмів. Можливо, основний заряд поміщений у міцному корпусі, що забезпечує проникну дію. Також деякі аналітики говорять про теоретичну можливість використання касетної бойової частини.

Очевидно, що нова ракета авіаційного базування для російських збройних сил зараз украй необхідна, оскільки в них вже спостерігаються проблеми з кількістю та якістю ракетного озброєння. На сьогодні західні аналітики оцінюють запас російських крилатих ракет всього у 25% від тієї кількості, яка була на початку широкомасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Поки що в російській армії ще досить багато ОТРК "Іскандер" (приблизно 500 одиниць), так як їх бережуть для "генеральної битви з НАТО". Проблемою цих ракет є те, що їх росіяни здатні виробляти лише 50 штук на рік.

Величезні проблеми зараз із виробництвом "Калібрів" – основної зброї флоту, оскільки на них стоїть дорогий і складний у виробництві турбореактивний двигун ТРДД-50, обсяг виробництва яких невідомий, але за деякими даними дуже обмежений. Тому найшвидше найближчим часом ударів "Калібрами" ми точно не побачимо, і роль російського флоту у війні буде мінімальною. Поки що останній випадок застосування "Калібрів" зафіксовано не так давно – 9 березня 2023 року.

І ще – очевидно, що нова ракета з прямоточним реактивним двигуном буде набагато дешевшою у виробництві порівняно зі зразками із турбореактивним двигуном. Тобто масштаби виробництва ракети можуть бути набагато більшими, ніж у існуючих.

З іншого боку, останнім часом наша система ППО значно посилилася – так, мова вже йде про такі досить сучасні зразки як "Петріот" та SAMP/T, які за своїми характеристиками цілком можуть боротися з ракетами типу Х-50.

До того ж, поки що серійне виробництво нових ракет – факт не підтверджений, і цілком може виявитися, що російська промисловість просто не в змозі випускати сотні таких ракет. А як показали 14 місяців повномасштабної війни, штучні екземпляри не здатні змінити загальну ситуацію на фронті.

×