Як Росія захопила Крим. Десять питань і відповідей до десятої річниці анексії

Нинішня російсько-українська війна почалася в Криму 10 років тому. То що ж ми зрозуміли про себе і про світ за минуле десятиліття?

1. Чому Росія взагалі напала на Україну?

Тому що путінський режим понад 20 років використовував зовнішню агресію як інструмент розв'язання внутрішніх проблем. І що найжахливіше - це майже завжди йому вдавалося.

Наприкінці 1999 року російська влада організувала дві масштабні провокації: вторгнення бойовиків Басаєва у Дагестан (серпень) та вибухи житлових будинків в Росії (вересень). Під той галас Володимир Путін став спочатку прем'єром (серпень), в.о. президента (грудень), а потім - і президентом РФ (7 травня 2000 р.). Цю схему Путін реалізовуватиме і надалі.

У грудні 2003 року відбувалися вибори до Державної Думи. Щоб завести туди партію влади "Единство и Отечество - Единая Россия" та попутників ура-патріотів з блоку "Родина", Путін у жовтні спровокував конфлікт з Україною навколо Тузли.

У 2008 році, рятуючи рейтинг влади від наслідків Великої рецесії (травень), Росія вторглася в Грузію (серпень). Захід не лише не покарав агресора, але руками Барака Обами запропонував Москві "перезавантаження".

Найглибша для Путіна політична криза 2011-2012 років вимагала кількох відповідей. Однією була підміна сечі на Олімпіаді-2014 в Сочі, що зробило Росію переможницею змагань. Ну а другою стало вторгнення в Крим. "Кримський консенсус" підтримки Путіна сягнув 86-88%. Успіх операції в Криму дозволив спровокувати безлади на сході України, а в серпні навіть здійснити відкриту агресію на Донбасі. У 2015 році, відволікаючи світ від України, Росія втрутилася у війну в Сирії.

І кожного разу це сходило їй з рук.

Тож коли виникло питання, як пережити наслідки кризи коронавірусу та "обнуління" конституції 2020 року, відповідь Кремлю не довелося шукати довго. Нею стало повномасштабне вторгнення в Україну.

2. Чому російське вторгнення у 2014 році розпочалося з Криму?

З трьох причин. По-перше, тут уже була розгорнута найзручніша інфраструктура для збройної агресії - бази Чорноморського флоту по всьому півострову. В жодному іншому українському регіоні не було готових плацдармів для нападу (на Донбасі для його появи знадобилося пів року).

По-друге, Крим - єдиний регіон України, в якому етнічні росіяни становили абсолютну більшість (60%), а українці - меншість (25%). Русифікація півострова наближалася до максимуму - з приблизно 600 шкіл лише одна гімназія була повністю україномовна, і ще в шістьох навчання проводилося двома мовами. Тож Путін розраховував, і, на жаль, небезпідставно, на лояльність місцевого населення до російської влади.

І по-третє, жоден інший український регіон (окрім, хіба Києва), не був настільки бажаним призом для агресора, як Крим. Плюси від його захоплення однозначно переважали мінуси.

 

3. Чому Крим настільки важливий для Росії?

Знову ж - з трьох причин. По-перше, саме тут розташовувалися головні сили Чорноморського флоту. Жодна власне російська база не могла замінити Кремлю Севастополь. Хто контролює Крим і має флот - той домінує у всьому Причорномор'ї та може проектувати силу на Середземномор'я. Путін злякався, що нова українська влада скасує Харківські угоди і вижене ЧФ РФ з Криму.

По-друге, шельф навколо Криму багатий на поклади газу. Їх достатньо, щоб забезпечити покриття споживання у прилеглому регіоні. Саме тому "вишки Бойка" охоронялися росіянами так ретельно. А крім того, захопивши морське дно навколо півострова, Росія отримала можливість прокладати по ньому нові трубопроводи до Європи. Ця ідея так і не була реалізована, але розглядалася всерйоз.

І по-третє, Крим має особливе значення для російської культури та колективної пам'яті. "Сакральна Корсунь", "Севастополь - місто російської слави" (в редакції 1855 та 1942 років), врангелівська "Росія, яку ми втратили", Ялтинська конференція для розділення світу (Путін не міг повторити досягнень Сталіна, не володіючи Лівадією). Без Херсонесу і Боспору, без генуезьких фортець російська античність і середньовіччя - жалюгідні. Без палаців Південного узбережжя куцою є імперська доба. Також Крим - це головний об'єкт сучасного російського ресентименту (56% росіян у 2013 році вважали півострів "за великим рахунком Росією", ну і оце легендарне: "Вы мне, гады, ещё за Севастополь ответите!" з "Брат-2").

4. Чи правда, що Крим - споконвіку російська земля, яку Україні сп'яну подарував Хрущов?

В реальності Крим ніколи не належав Росії до 1783 року, і період російського панування обіймає всього 5,6% всієї писемної історії півострова. Росіяни почали становити відносну більшість населення Криму лише на початку XX століття, а абсолютну - тільки з 1944 року, після тотальної депортації кримських татар. Севастополь обороняли не лише росіяни, і в будь-якому разі місто щоразу брали штурмом вороги. Кримські татари - жертви російського колоніалізму і расизму, і події 2014 року показали, хто на півострові був головним зрадником своєї держави. Передача Криму Україні була колективним рішенням радянської верхівки і сталася не 19 лютого, а у квітні-травні 1954 року ухваленням спеціального закону та внесенням змін до конституції СРСР.

5. Чому Росія не захопила Крим ще 1991 року?

Намагалася. З 1992 до 1997 року на півострові між Росією та Україною точилася справжня холодна війна. Росіяни захоплювали українські кораблі та казарми, билися врукопашну з українцями в Севастополі. У 1992 році кримський парламент оголосив про незалежність півострова, у 1994-му - обрав президентом Криму проросійського діяча. Російський парламент у 1992 році визнав передачу півострова УРСР недійсною і зажадав переговорів про його статус, а 1993 року оголосив Севастополь федеральним містом Росії. Про масову антиукраїнську пропаганду в Криму на російські гроші та роздачу російських паспортів можна і не згадувати.

Однак Україна була значно сильнішою за інші держави, де російська політика спрацювала: Грузію та Молдову. На півострові російську аморфну більшість урівноважувала згуртована проукраїнська громада кримських татар. Київські політики виявилися гнучкішими та далекогляднішими за кримських. Тому спроби розхитати ситуацію у 1992-1994 роках зазнали невдачі, а потім Росія програла Чеченську війну, і їй стало не до Криму. Підписанням Великого договору 1997 року Москва відмовилася від претензій на півострів.

6. Чим Росія виправдовувала окупацію Криму?

Державним переворотом в Україні (але при цьому визнавала нову українську владу). Небезпекою кримчанам від кривавих правосеків (маячня). Пригнобленням етнічних росіян (див. питання 2). Вільним вибором кримчан на референдумі (у Криму не була законного права на відділення, та й ми бачили у 2022 році, як Росія проводить такі "референдуми"). Волею більшості кримчан жити в Росії (до 2012 року десь так і було, а потім кількість проукраїнського населення перевищила кількість проросійського). Аналогією з Косовим (по-перше, протилежна ситуація - сепарація замість анексії, а по-друге, Росія якраз засудила створення Косова. Логіка à la russe).

7. Чому Україна не змогла втримати Крим?

Тому що за попередні десятиліття українська армія деградувала. Тому що київські уряди не приділяли уваги українізації Криму, а московські - приділяли русифікації (чого вартий один лише фестиваль "Великое русское слово"). Тому що спецслужби на півострові стежили за кримськотатарськими активістами, а не російськими шпигунами. Тому що за Януковича українська влада була перенасичена російськими агентами. Тому що за Януковича Крим був відданий на кормління проросійській Партії регіонів, а та влаштувала там справжню антимайданну вакханалію. Тому що більшість силовиків півострова були місцевими уродженцями: дивилися російське ТБ, заздрили російським колегам, не були готові виступити проти ватних родичів. Тому що вертикаль влади після Революції гідності розсипалася, і чимало командирів не виконували наказів з Києва. Тому що особовий склад Внутрішніх військ був деморалізований і очікував репресій. Тому що частина місцевих чиновників зрадили Україну у перші ж дні. Нарешті, тому що російська пропаганда діяла на 101% ефективності.

В кінцевому підсумку, лише 25% українських солдат і офіцерів силових відомств виконали наказ вийти з півострова на материкову Україну. Сподіватися, що вони могли зупинити збройним опором навалу переважаючих російських сил, було б марно.

8. А що ж кримчани?

І те, що всі кримчани, як один, зрадники і колабораціоністи, які радо вітали Росію, і те, що всі вони сплять і бачать повернення української влади - міф. На момент російського вторгнення до 20% населення (приблизно порівну українців та кримських татар) були однозначно проукраїнськими. Десь 40% кримчан були однозначно проросійськими - переїжджі з Росії або їхні нащадки у першому поколінні. Вони взагалі ніяк не асоціювали себе з Україною, від них неможливо було очікувати інших настроїв. Ба більше, на півострові можна було прожити 25 років, так і не здогадавшись, що він належить Україні, а не Росії: освіта, документообіг, реклама, медіа - все російською. І ще 40% становили "кримчани-кримчани", яким було байдуже до прапора над парламентом. Хтось із них справді був аполітичним, хтось хитро маскував свої погляди, але поводилися вони однаково - тобто ніяк.

26 лютого 2014 року проукраїнські кримчани здобули найважливішу перемогу над проросійськими - не дали парламенту проголосувати за відділення Криму від України. І саме через це Росія наступного дня пішла на збройне захоплення урядових будівель. І безглуздо питати, чому кримчани (серед яких був і я) голіруч не зупинили озброєних до зубів спецпризначенців.

І найголовнішою проблемою нової української влади на півострові буде відділення агнців від козлищ.

9. Чому світ не відреагував на російське вторгнення в Крим?

Тому що це був перший акт не просто агресії, а територіального загарбання в Європі після 1945 року, і відповідних протоколів реагування просто не існувало. За досвідом попередніх війн Захід хотів: а) заморожування конфлікту, б) переговорів зі взаємними поступками, в) бізнесу as usual (це ж Росія - там і ринок на 100 млн людей, і нафта з газом, і ядерні ракети, і балет - як нею знехтувати?). Це якщо прямо не казати, що половина європейської еліти була завербована або просто куплена Кремлем.

В результаті за рік - в лютому 2015 року - Захід вийшов приблизно на ті позиції, на які хотів, Росія залишилася у виграші, України програла. Зрештою, Обама неодноразово попереджав, що застосування Асадом хімічної зброї буде червоною лінією. У 2013 році хімічні ракети атакували Дамаск - і так, нічого не сталося. Чому в нашому випадку мало бути інакше?

22 лютого 2022 року британський прем'єр Борис Джонсон сказав: "Озираючись назад на 2014 рік і вторгнення в Крим, анексію Криму і те, що тоді сталося на сході України, ми маємо визнати, що ми були недостатньо жорсткими і, зрештою, ми, як європейці, зробили замало, щоб відмовитися від російських вуглеводнів, від російської нафти та газу".

На жаль, це розуміння прийшло до нього занадто пізно.

10. Чи поверне України Крим?

Обов'язково. Ця війна 10 років тому почалася в Криму, в Криму ж вона і закінчиться.

×